Ухвала суду № 63623714, 20.12.2016, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1869/16-ц

Провадження № 4-с/135/5/16

УХВАЛА

Іменем України

20.12.2016 року Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнко О.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин скаргу ОСОБА_3, заінтересована особа - ОСОБА_4, на дії державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 та скасування акт опису та арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою в якій просив визнати дії посадової особи Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-37 від 31.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованості в сумі 95498,40 грн., які мали місце в листопаді 2016 року, при проведенні опису та арешту, належного йому бульдозера марки Т-130, державний номерний знак НОМЕР_1, екскаватора марки ЭО-3122, державний номерний знак НОМЕР_2, складанні відповідного акту поза межами села Бирлівка Бершадського району Вінницької області протиправними; скасувати акт опису й арешту майна, складений посадовою особою Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-37 від 31.03.2011 року в листопаді 2016 року, при проведенні опису та арешту, належного йомубульдозера марки Т-130, державний номерний знак НОМЕР_1, екскаватора марки ЭО-3122, державний номерний знак НОМЕР_2, складанні відповідного акту поза межами села Бирлівка Бершадського району Вінницької області. На обґрунтування скарги зазначено, що згідно норм закону не передбачено винесення такого рішення державного виконавця як акт, а передбачено винесення постанови. Пи цьому складений державним виконавцем акт не відповідає вимогам до постанови, які встановлені законом, відсутні всі необхідні реквізити, зокрема, ознаки описаного майна. Не вказано адреси та інших даних особи, які передано на зберігання майно, не встановлено обмежень у використанні майна зберігачем.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 скаргу подану ОСОБА_3 підтримала. Вказала, що на даний час борг дійсно не погашено, зазначене в акті майно дійсно належить ОСОБА_3 Додатково пояснила, що вартість описаного та арештованого майна, яке є специфічним майном, що використовується в розробці карєру, значно перевищує розмірі заборгованості, що стягується за виконавчим листом. Крім того вказала, що майно передане невідомому понятому, передавши майно на зберігання невідомій особі державним виконавцем порушено і обмежено право ОСОБА_3 на зайняття підприємницькою діяльністю, повязаною, зокрема і з використанням майна.

Державний виконавець Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5, будучи належно повідомленою про час та місце розгляду скарги, в судове засідання повторно не зявилася. Заперечень проти скарги не подала. Про причини неявки суд не повідомила.

Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не зявився, хоча був належно повідомленим про час та місце розгляду справи. Заперечень проти скарги не подавав. Згідно поданої заяви просив відкласти розгляд скарги.

Відповідно до змісту положень ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів, незалежно від причин неявки.

За таких обставин, враховуючи те, що розгляд скарги відкладався, державний виконавець та заінтересована особа вдруге не зявились в судове засідання, хоча були належно повідомленими, інших осіб для представництва своїх інтересів не уповноважували на участь у справі, суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутність державного виконавця та заінтересованої особи.

Розглянувши матеріали справи за скаргою ОСОБА_3, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до змісту ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Судом встановлено, що згідно рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 31.03.2011 року з ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_4 95498,40 грн.. На виконанні в Ладижинському міському ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження №28507668, за виконанням виконавчого листа №2-37 від 31.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 95498,40 грн.

Встановлено, що державним виконавцем Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-37 від 31.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості в сумі 95498,40 грн. було проведено опис та арешт майна, про що складено відповідний акт. Копію акту боржник ОСОБА_3 отримав 14.11.2016 року, що підтверджується його розпискою від 14.11.2016 року.

В оскаржуваному акті відсутні дата його складання, відтак, оскільки сторонами не зазначено іншого, суд вважає підставними твердження боржника про те, що акт складено в листопаді 2016 року, а отримав він його, а відповідно і дізнався про прийняте державним виконавцем рішення, - 14.11.2016 року.

Відповідно до положень ч. 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови, виконавець зобовязаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час проведення виконавчих дій, після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 56 вказаного закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 зазначеного закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частиною 5 ст. 56 передбачено, що Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обовязковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обовязково зазначаються: 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, обєм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Положеннями ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного участині восьмійстатті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обовязок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, зокрема, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, повязані з арештом і вилученням майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням Закону про виконавче провадження.

Порядок організації примусового виконання рішень затверджено відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року. Вказаною інструкцією встановлено також і обовязкові реквізити, які має містити постанова державного виконавця (пункт 7 Розділу 1).

Таким чином встановлено, що складення державним виконавцем акту опису та арешту майна не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження» та вказані Інструкції, оскільки складення такого виду документу закон не передбачає.

При цьому судом встановлено, що акт опису та арешту майна не відповідає вимогам до постанови про арешт майна, яка може бути винесена державним виконавцем за певних умов при необхідності арешту майна боржника. Крім того, оскаржуваний акт не містить всіх обовязковим реквізитів які повинна містити постанова державного виконавця.

Так, акт опису не містить дати складання, що, безперечно, є одним із основних реквізитів будь-якого документу. Крім того, в акті не зазначена адреса його складення та місцезнаходження майна, зазначено лише населений пункт. Також в оскаржуваному акті не зазначено номер виконавчого провадження. Відсутнє і точне вказання місця, оскільки не зазначено район Вінницької області, де знаходиться с. Бирлівка.

Крім того, встановлено, що майно бульдозер та екскаватор, описано із порушенням вимог ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не вказано їх обєм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір, тощо.

Разом з тим, дане майно згідно оскаржуваного акта передане на зберігання ОСОБА_7. При цьому дана особа значиться в акті як понятий. Разом з тим, відсутні дані про дану особу, зокрема, паспортні дані, місце проживання, контактний телефон, тощо.

Відсутність вказаних даних може сприяти використанню майна без відома власника, який як вбачається із скарги, дозволу на використання іншим особам свого майна не надавав.

Враховуючи розмір суми, що примусово стягується за даним виконавчим провадження, суд вважає, що вона є явно не співмірною із вартістю арештованого та описаного майна бульдозера та екскаватора 2013 року випуску. Що суперечить вимогам ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки арешт може накладатись лише в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

Крім того, згідно ч. 1ст. 19 ГК Українисуб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

При цьому, передача вказаного описаного майна третій особі, відмінній від боржника, нічим не обґрунтована державним виконавцем. Обмеження боржника ОСОБА_3 у праві користування майном, переданим на зберігання третій особі, не обмежене будь-яким строком, та фактично позбавляє власника майна його використовувати за призначенням тобто перешкоджає йому здійснювати господарську діяльність по використанню свого майна.

Такий висновок суду відповідає практиці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладеній, зокрема, в ухвалі від 30.11.2016 року по справі № 646/1806/15-ц.

За таких обставин суд вважає, що акт опису й арешту майна без номера, без дати складений посадовою особою Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 підлягає скасуванню, оскільки даний акт є неправомірним та таким, що порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та права боржника.

Тому є всі підстави для скасування акту опису й арешту майна, складений посадовою особою Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-37 від 31.03.2011 року в листопаді 2016 року, а дій державного виконавця по складенні даного акту та проведенні опису й арешту майна протиправними.

При цьому, суд відмічає, що скасування оскаржуваного акту не порушуватиме права стягувача, оскільки державний виконавець не позбавлений можливості та права, у встановленому законом порядку, накласти арешт на майно боржника відповідно до суми боргу, заборонивши при цьому його відчуження, та не позбавляти боржника права на здійснення господарської діяльності та використання свого майна, до вирішення питання про його продаж, в разі необхідності.

На підставі вищевикладеного, керуючисьЗакону України "Про виконавче провадження", ст.210,293,385,386-388 ЦПК Українисуд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на дії посадової особи Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 - задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 щодо опису та арешту майна ОСОБА_3 та складанні акту опису й арешту майна в 2016 році в с. Бирлівка Вінницької області при виконанні виконавчого листа №2-37, виданого Ладижинським міським судом Вінницької області.

Скасувати акт опису й арешту майна від 2016 року складений в с. Бирлівка Вінницької області державним виконавцем Ладижинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5, при примусовому виконанні виданого Ладижинським міським судом Вінницької області виконавчого листа №2-37 від 31.03.2011 року.

На ухвалу протягом пяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: