Рішення № 63621462, 22.12.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3182/16-ц

Номер провадження 2/629/1525/16

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Білик В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 36063,06 грн., яка складається з 21481,18 грн. заборгованість за кредитом, 12398,88 грн. заборгованість по відсотках, 2183 грн. заборгованість за комісією та судові витрати в розмірі 1378 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 у дане судове засідання не зявилась, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає, в разі неявки в судове засідання відповідача, просила винести заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог позивача заперечував та просив застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

25.06.2007 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03002451442, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 45 500 гривень, для оплати автотранспортного засобу, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,9% річних від непогашеної суми кредиту, разової комісії за надання кредиту в розмірі 1% від початкової суми кредиту, комісії за управління кредитом в розмірі 0,1% від початкової суми кредиту з кінцевим терміном повернення до 10.07.2012 року.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути кредитору надані грошові кошти та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Уклавши кредитний договір та договір поруки, сторони взяли на себе певні зобовязання.

Відносно викладеного, необхідно зазначити, що згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526,530,610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

18.05.2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ "Кредитні ініціативи" набуває всі права та вимоги за кредитним договором (а.с.22-31).

Таким чином, відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п.5.1.1. та п.5.1.2. Кредитного договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання: використовувати кредит виключно за цільовим призначенням, зазначеним у кредитному договорі; повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісією за надання кредиту, комісію за управління кредитом та виконати інші грошові зобов'язання, передбачені договором, передбачені договором, в повному обсязі в стоки та у порядку, що визначені цим кредитним договором (а.с.9-16).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин визначили в договорі строки повернення коштів.

Згідно розрахунку наданого позивачем за період з 25.06.2012 року по 10.05.2016 року, з 25.06.2012 року відповідач ОСОБА_1 платежі за кредитним договором не здійснював (а.с.48-50).

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

У звязку з неналежним виконанням умов договору, та що банк мав право з 10.07.2012 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише 15.08.2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі №6-249цс15 (суддя-доповідач ОСОБА_3М.) та в постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі №6-1174цс16.

Згідно п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача ОСОБА_1, який наполягав на застосуванні строку позовної давності, суд приходить до висновку, що строк для звернення до суду сплив, а вимоги позивача є необґрунтованими.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за даним договором в розмірі 36063,06 грн. заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності.

Позивач у позові не зазначив причини пропуску строку позовної давності та не заявляв клопотання про його поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому судом, під час розгляду справи були створені всі необхідні умови для забезпечення здійснення позивачем наданих законом прав для всебічного та повного дослідження обставин справи, у порядку ч.4 ст.10 ЦПК України було розяснено права та обовязки, положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, позивач попереджався про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і відповідне право на забезпечення доказів.

Зазначеними правами позивач особисто або через свого представника, не скористався.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, а відповідач та його адвокат як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та солідарного стягнення ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 36063,06 грн. на користь позивача в звязку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4,10,57,58,59,60,61,79,88,131ч.1,212-215 ЦПК України, ст.253,256-258,266,1046,1049,1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в звязку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А.Ткаченко