Ухвала суду № 63620372, 23.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/5930/16-к

Провадження № 11-кп/782/328/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - : ОСОБА_1,

суддів : Луганського Ю.М., Рябчун О.В.

за участю :

секретаря : Попової Д.В.

прокурора : Кім Р.В.

обвинуваченого : ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку в приміщенні Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І. на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2016 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, навчається у Привільному професійному ліцеї, 3-й курс, газозварювальник, неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше засудженого 12 квітня 2016 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, із покладанням обовязків, передбачених кримінальним процесуальним Законом.

визнано винним за ч.2 ст.263 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510,00 гр.

Міру запобіжного заходу у вигляді застави - скасовано.

На виконання вироку в частині стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів громадян, що складає 510,00 грн. та процесуальних витрат в розмірі 439,80 грн. за проведену експертизу холодної зброї частково звернуто на суму застави в розмірі 949,80 грн. зараховану 23.05.2016 року на рахунок ТУ ДСА в Луганській області .

Повернуто ОСОБА_2 суму внесеної ним застави у розмірі 1050,20 грн.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Як вбачається з вироку суду, 09 квітня 2016 року, у вечірній час доби ОСОБА_2 на лавці у дворі будинку № 27 по проспекту Гвардійський м. Сєвєродонецька знайшов металевий кастет, після чого , маючи злочинний намір на носіння кастету, без передбаченого законом дозволу, носив його при собі, поклав даний кастет до своєї сумки та пішов з кастетом в сумці на площу Перемоги м. Сєвєродонецька, де неподалік будинку №59 по проспекту Центральний м. Сєвєродонецька був зупинений працівниками патрульної служби для перевірки документів.

В період часу з 22 години 00 хвилин до 22 години 40 хвилин в ході проведення огляду місця події, ОСОБА_2 із своєї сумки чорного кольору, дістав кастет та поклав його на лавку, після чого працівниками поліції він був вилучений .Згідно висновку експерта № 19/113/6-3/135е від 11 травня 2016 року кастет, який був вилучений у ОСОБА_2 відноситься до категорії холодної зброї та є саморобним кастетом спрощеної конструкції ударно-дробильної дії.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Луганської області Мичка В.І., не оспорюючи доведеності вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, вважає що вирок суду першої інстанції підлягає зміні, у звязку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання.

Вказує, що після ухвалення 12.04.2016 року Лисичанським міським судом Луганської області вироку стосовно ОСОБА_2, яким його визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, було встановлено, що до постановлення вказаного судового рішення обвинувачений 09.04.2016 року вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 263 КК України.

Також зазначає, що 29.07.2016 року при ухваленні вироку судом необхідно було визначити остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, тобто застосувати вимоги ч.4 ст. 70 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

З урахуванням попереднього вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 12.04.2016 року, на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора , просить її задовольнити, вирок суду змінити в частині призначення покарання, а в решті вирок залишити без змін, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши обвинуваченого в останньому слові, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.404 КПК України перегляд судового рішення суд апеляційної інстанції проводить в межах апеляційної скарги.

Згідно даних кримінального провадження вбачається, що воно було розглянуто у порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у вироку, повністю доказана сукупністю зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.263 КК України, як незаконне придбання та носіння кастета, без передбаченого Законом дозволу.

Доведеність вини і правильність кваліфікації дій не заперечується і в апеляційній скарзі прокурора та обвинуваченим.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: змінити вирок або ухвалу.

В ст.408 КПК України перераховано випадки, коли суд апеляційної інстанції змінює вирок , а саме, у разі :

1/ помякшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;

2/ зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті / частини статті / Закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення ;

3/ зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшенню цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;

4/ в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

В своїй апеляційній скарзі прокурор ставить питання про погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки просить призначити йому покарання з урахуванням попереднього вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 12.04.2016 року, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 / трьох/ років позбавлення волі.

Тобто, прокурор просить призначити остаточне покарання обвинуваченому більш суворе , ніж призначене судом першої інстанції, в звязку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 / один / рік.

Згідно вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі : необхідності застосування більш суворого покарання;

Разом із тим, прокурор просить призначити більш суворе покарання, однак не ставить питання про ухвалення нового вироку, а змінити вирок в даному випадку у суду апеляційного суду відсутні правові підстави, оскільки в апеляції ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого , та не ставиться питання про ухвалення нового вироку, а суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги та може вийти за її межі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно із ч.4 ст.70 КК України, на яку в своїй апеляційній скарзі посилається прокурор, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Однак, згідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року, із змінами та доповненнями, у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання, виходячи з його виду й розміру.

Коли особа, щодо якої було застосовано таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, / в даному випадку обвинуваченому призначено покарання у вигляді штрафу /, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких же умов кожний вирок виконується самостійно. / Пункт 23 в редакції ППВСУ № 8 від 12.06.2009 року /.

За таких обставин, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, оскільки підстави, зазначені в апеляційній скарзі для його змінення, не можуть бути прийняті до уваги , так як вони не ґрунтуються на Законі.

Керуючись ст. ст.404, 405, п.1 ч.1 ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І. залишити без задоволення.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2016 року, відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 263 КК України , залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_4

____ _____ ________