Вирок № 63619655, 20.12.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5713/16-к

н.п. 1-кп/415/603/16

ВИРОК

Іменем України

20.12.16 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.

прокурора ЗіньковськогоА.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12016130240002542 від 07.10.2016 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не інваліда, не працюючого, судимого: 1) 05.02.1999 року Лисичанським міським судом за ст.ст. 17, 81 ч. 3, 44 КК України (1960р.) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку згідно ст. 46-1 КК (1960р.) на 1 рік, 2) 26.06.2002 року Лисичанським міським судом за ст. ст. 142 ч. 2, 185 ч. 3, 43 КК України до 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою апеляційного суду Луганської області вирок змінено виключено призначення покарання у виді конфіскації майна, звільнений умовно-достроково з місць позбавлення волі на 1 рік 11 місяців 1 день згідно постанови Краснолучського міського суду Луганської області 09.12.2005 року 3) 16.06.2011 року Сєвєродонецьким міським судом за ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, 4) 21.07.2011 року Лисичанським міським судом за ст. 309 ч. 2, 70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі, 5) 10.06.2015 року Комінтерновським районним судом Харківської області за ст. 190 ч. 2, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 , 70 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кв. ЦентральнийАДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На початку жовтня 2016 року, в обідний час, ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту - для особистого вживання, знаходячись за місцем мешкання за адресою: місто Лисичанськ, кв.Центальний, 23/52, повторно, незаконно виготовив наркотичний засіб ацетильований опій, який незаконно зберігав при собі.

7 жовтня 2016 року, в період часу з 18 години 00 хвилин до 18 години 25 хвилин, в ході огляду місця події на перехресті вул. Постишева та проспекта Перемоги м. Лисичанська, працівниками поліції у ОСОБА_1, був виявлений та вилучений шприц з речовиною коричневого кольору, яка згідно висновку експерта від 17.10.2016 року № 19/113/8-2/689е є особливо небеспечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено ацетильованим опієм, загальною масою в перерахунку на суху речсовину 0,084 грама,, який він незаконно виготовив та зберігав при собі без мети збуту до моменту вилучення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що на початку жовтня 2016 року в обідний час, знаходячись за місцем мешкання за адресою: місто Лисичанськ, кв. Центальний, 23/52, незаконно виготовив наркотичний засіб ацетильований опій, який незаконно зберігав при собі. 7 жовтня 2016 року, приблизно 18 годині, працівниками поліції у нього був виявлений та вилучений шприц з ацетильованим опієм, який він виготовив та зберігав при собі без мети збуту до моменту вилучення. У скоєному щиро розкаявся, вибачався за вчинене, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у незаконному виготовленні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту,вчиненому повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного суду України, викладену в Постанові Пленуму ВСУ № 4 від 26.04.2002 року із змінами внесеними згідно з Постановою ВС № 16 від 18.12.2009 року, відповідно до п. 3 якої, злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.33,34), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.28-30), раніше судимий (а.с.26);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочину, оскільки обвинувачений маючи незняту та непогашену судимість за вчинення умисних злочинів знову вчинив новий умисний злочин.

На підставі вищевикладеного, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочину не працював, маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення умисних злочинів, в тому числі у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, на шлях виправлення не став, та знову вчинив умисний злочин, повязаний з незаконним обігом наркотичних засобів, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, суспільна небезпечність якого визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоровю населення в період невідбутого покарання, призначеного вироком Комінтерновського районного суду м. Харківа від 10.06.2015 року, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому судвважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, враховуючи те, що обвинувачений має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, в межах передбачених санкцією частини 2 ст. 309 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, у звязку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 дане кримінальне правопорушення вчинив в період невідбутого покарання за вироком Комінтерновського районного суду Харківської області від 10.06.2015 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190, 70 КК України та засуджено до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, суд вважає за необхідне застосувати правиласт.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, покарання призначене вироком Комінтерновського районного суду міста Харкова від 10.06.2015 року.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Підстав для зміни запобіжного заходу в виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про зміну запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1. експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (а.с. 14-16), витрати у сумі 351 гривень 84 копійки (а.с.13) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено -ацетильований опій, об`ємом 1,5 мл, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області (а.с.20) - підлягають знищенню.

Керуючись ч. 3 ст.349,ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 309 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Комінтерновського районного суду міста Харкова від 10.06.2015 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі і, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді домашнього арешту.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів у сумі 351 ( триста п`ятдесят одна) гривня 84 копійки (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази по справі:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено -ацетильований опій, об`ємом 1,5 мл, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова