Рішення № 63617922, 22.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8433/16 Справа № 200/19598/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Григорєвій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Бабушкінького районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №000825 від 27.08.2015 р., стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО», про визнання недійсним договору фінансового лізингу №000825 від 27.08.2015р., стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено.

Договір фінансового лізингу №000825 від 27.08.2015 р. укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» - визнано недійсним.

Стягнуто з ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_4, кошти у розмірі: 24000. грн., 240 грн. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 34 240 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою від 11 квітня 2016 року заяву ТОВ «Ваш Авто» про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №000825 від 27.08.2015р., стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди- залишено без задоволення (а.с.89).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2015 р. між ОСОБА_4 та ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» укладено договір фінансового лізингу № 000825, згідно якого відповідач зобов'язується придбати у власність предмет лізингу, а саме: транспортний засіб Citroen C Elysee та передати його у користування позивача в строк та на умовах цього Договору, а позивач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі, згідно з умовами договору (а.с.6-11).

Цього ж дня ОСОБА_4 сплатив ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» 24000 грн., що підтверджується банківською квитанцією. Призначення платежу - згідно договору №000825 (а.с.15).

Разом з тим, в Договорі у розділі «визначення термінів» та по тексту договору цей платіж значиться як першочерговий одноразовий адміністративний платіж у розмірі 10% від вартості предмета лізингу (згідно Додатку №1) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору. При цьому, додатково зазначено, що таке призначення вказаного платежу зберігається незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Відповідно до п. 1.3, 1.1 вказаного Договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (транспортний засіб Citroen C Elysee) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.7 та 4.1 Договору вбачається, що предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачем протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6. ст.9 даного Договору.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що договір лізингу та додатки до нього не містять дат виплати лізингових платежів та сам обсяг таких платежів, у гривневому еквіваленті, сторони не погодили, та не підписали в момент укладення Договору.

У п. 8.2 Договору вказана погоджена сторонами вартість предмета лізингу, однак лише на момент укладання договору (10 212,77 доларів США). За умовами договору вона може бути змінена, в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Пунктами 1.7, 9.7 оспорюваного Договору передбачено обов'язок сплати лізингоодержувачем до моменту передачі йому предмета лізингу (протягом 120 робочих днів) різниці до вже сплаченого авансового платежу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в повному обсязі, а саме в частині стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Вимоги позивача не повязані з недоліками продукції (дефектами в продукції), а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню та відмовою у їх задоволенні.

Щодо задоволених позовних вимог в частині визнання договору недійсним та повернення адміністративного платежу, колегія суддів погоджується з висновком виходячи з наступного.

Статтею ст.806 ЦК України визначено, що договір лізингу - це домовленість сторін де одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу вказаної норми можна дійти висновку, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу, а тому до відносин повязаних з виконанням такого договору застосовуються положення цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю продаж та Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено самостійні підстави визнання угоди недійсною, в якій закріплено одну з підстав недійсності правочину несправедливість умов договору.

Несправедливість умов договору полягає в порушенні принципу добросовісності та порушенні істотного дисбалансу договірних прав, обовязків сторін, які спрямовані на завдання шкоди споживачу.

Аналізуючи п. 1.4, 10.4, 10.5, 10.13, 10.14, 10.18, 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 оскаржуваного договору фінансового лізингу №000825 від 27 серпня 2015 можна дійти висновку, що даний правочин, по своїй суті, спрямований на захист інтересів лише лізингодавця і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспозицію між правами та обовязками сторін, а наявність механізму зміни вартості платежів та розміру предмета лізингу тільки лізингодавцем слугує лише цьому підтвердженням, оскільки позбавляє лізингоодержувача будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору, що свідчить про недійсність укладеного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно дост. 1, 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Отже, лізингова компанія належить до фінансової установи, яка в даному випадку здійснює діяльність спрямовану на залучення фінансових активів та їх адміністрування для придбання товарів у групах, тобто надає фінансові послуги, а тому потребує наявності відповідної ліцензії.

Крім того, з урахуванням того, що на договір фінансового лізингу розповсюджуються норми Цивільного кодексу, які регулюють відносини з приводу найму (оренди), то у відповідності до ст.799 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі, а у випадку участі в ньому фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.216 ЦК Україниу разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Безпідставними є й доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не зробив належного вмотивування, в чому саме полягає порушення відповідачем чинного законодавства, не взяв до уваги норми спеціальних законів, які регулюють такий вид діяльності, як фінансовий лізинг та не врахував того, що Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює правовідносини у сфері укладення, виконання, розірвання договорів фінансового лізингу, оскільки такі доводи спростовуються висновками суду, обґрунтованими правильними посиланнями на норми законодавства, яке регулює відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу.

Посилання апелянта на неврахування судом того, що адміністративний платіж справляється за дії лізингодавця, повязані із виконанням договору фінансового лізингу та є правомірним з огляду на положення ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка не містить вичерпного переліку складових лізингового платежу, саме по собі не може бути взятим до уваги, враховуючи наявність встановлених судом підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди є такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до тлумачення чинного законодавства на власний розсуд апелянта та переоцінки доказів та незгоди з їх оцінкою, тоді як відповідно до вимог ст. 212 ЦПК, оцінка доказів є виключним правом суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 10000 грн. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: