Рішення № 63616019, 20.12.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5760/16-ц

2/201/1857/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пісчанської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, житлово-будівельний кооператив № 274 про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, житлово-будівельний кооператив № 274 про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, житлово-будівельний кооператив № 274 про визнання права власності в порядку спадкування, в обґрунтування якого з урахуванням уточнень посилались на наступне.

ОСОБА_5 на підставі ордеру від 12 жовтня 1979 року, виданого їй як члену ЖБК № 274, разом зі своїми двома доньками заселилась до квартири АДРЕСА_1, пайовий внесок за яку був виплачений у 1990 році, коли ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 У звязку із зазначеним позивач вважає, що дана квартира належить йому та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_2 21 жовтня 2013 року ОСОБА_5 померла, проте позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з квартири №60 в будинку № 108, корпус № 6 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську, оскільки в матеріалах інвентаризаційної справи на вказану квартиру відсутні відомості про реєстрацію права власності на неї за спадкодавцем. Тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частин квартири №60 в будинку № 108, корпус № 6 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську як за чоловіком і спадкоємцем після смерті дружини ОСОБА_5, померлої 21 жовтня 2013 року; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частину цієї квартири після смерті матері ОСОБА_5; повернути ОСОБА_1 з Державного казначейства України 2165,87 грн. переплати судового збору; стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1082,93 грн. судового збору.

В судовому засіданні 20 жовтня 2016 року до спільного розгляду була прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, житлово-будівельний кооператив № 274 про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 посилалась на те, що разом із сестрою ОСОБА_3, братом ОСОБА_2 та чоловіком матері ОСОБА_2 є спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_5, померлої 21 жовтня 2013 року. На день смерті ОСОБА_5 останній на підставі самостійно сплаченого до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 пайового внеску до ЖБК № 274 належала квартира АДРЕСА_2. Оскільки ОСОБА_4 на час смерті матері мешкала разом із нею у вказаній квартирі вона є такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 У звязку із зазначеним ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері.

В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_1 та представник останнього заявлені даними позивачами позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримали, просили суд їх задовольнити, щодо вимог про повернення з казначейства переплати судового збору поклались на розсуд суду, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представник Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, посилаючись на те, що право власності на спірну квартиру не було зареєстровано у встановленому законом порядку за спадкодавцем.

Представники ОСОБА_4 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, зустрічний позов підтримали, наполягали на їх задоволенні.

ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Від представника житлово-будівельного кооперативу № 274 до суду надійшла заява про розгляд даної цивільної справи без її участі, зустрічний позов підтримала, просила його задовольнити, проти задоволення первісних позовних вимог заперечувала.

Представник Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд даної цивільної справи за його відсутності, при вирішенні даного спору поклався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у судовому засіданні, дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що первісні та зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідними доньками ОСОБА_8, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, копії яких наявні в матеріалах справи /а. с. 106 зворот, 121/.

На підставі списків ЖБК № 274, затверджених виконкомом міськради народних депутатів міста Дніпропетровська від 23 березня 1979 року, ОСОБА_8, родина якої складається з трьох осіб (неї самої, та доньок ОСОБА_6, ОСОБА_7) був виданий ордер № 804 на прав зайняття трикімнатної квартири № 60 в будинку № 108, корпус № 6 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську /а. с. 20-20 зворот/.

Кіровським відділом РАЦС м. Дніпропетровська 18 січня 1986 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, прізвище якої внаслідок зазначеного було змінено на «Коваль» /а. с. 29/.

Внаслідок реєстрації 29 березня 1986 року шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 прізвище останньої було змінено на «Харкута» /а. с. 107/.

Також судом встановлено, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 18 січня 1987 року народився син ОСОБА_2 /а. с. 70/.

Внаслідок реєстрації 14 вересня 1991 року шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 прізвище останньої було змінено на «Пилька» /а. с. 122/.

З довідки № 39 від 02 червня 1992 року, виданої ЖБК № 274 ОСОБА_5, вбачається, що остання повністю сплатила пай за квартиру № 60 в будинку № 108, корпус № 6 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську в 1990 році /а. с. 69/.

21 жовтня 2013 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується матеріалами справи /а. с. 33/.

З матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5, копія якої була надана Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою на запит суду, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулись: 15 квітня 2014 року донька ОСОБА_3; 05 грудня 2015 року чоловік та син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно /а. с. 103 зворот, 104/.

Згідно з довідкою Житлово-будівельного кооперативу № 274 від 25 липня 2016 року за вих. №21 за адресою: АДРЕСА_3 з 11 вересня 1986 року зареєстрований ОСОБА_1, його син ОСОБА_2 з 24 березня 2003 року, ОСОБА_4 з 17 червня 1991 року та син останньої з 04 липня 2008 року /а. с. 93/.

Постановою державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 від 06 лютого 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру № 60 в будинку № 108, корпус № 6 по вул. Набережна Перемоги в м.Дніпропетровську після смерті ОСОБА_5, оскільки в матеріалах інвентаризаційної справи на цю квартиру відсутні відомості щодо належного оформлення права власності на квартиру за спадкодавцем /а. с. 35, 37/.

Крім того, з тексту даної постанови, а також з матеріалів спадкової справи вбачається, що ще один спадкоємець після смерті ОСОБА_5, а саме: її донька ОСОБА_4, яка мешкала разом із матірю на день її смерті, не зверталась до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини або із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з первісним позовом посилається в тому числі, на положення ст. 74 Сімейного кодексу України, якою визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу, а також на положення ч. 3 ст. 368 ЦК України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстровану шлюбі.

Частиною другою ст. 112 ЦК Української РСР 1963 року (чинного станом на день сплати у повному обсязі паю за спірну квартиру) визначено, щосумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістомп. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (чинного станом на день сплати у повному обсязі паю за спірну квартиру), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 КпШС України), а ймайно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України «Про власність»), тощо.

У зв'язку із зазначеним суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту перебування у шлюбі та спільного проживання, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

При цьому, як встановлено судом і визнано усіма сторонами ОСОБА_5 померла 21 жовтня 2013 року. Отже, на майно, яке належало їй за життя відкрилася спадщина, а тому на це майно розповсюджуються вимоги законодавства щодо спадкування.

Статтею 15 ЗУ «Про власність», який був чинним на момент сплати у повному обсязі ОСОБА_5 паю за спірну квартиру, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

За змістом ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах і в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» (пункти 8 та 2 відповідно) у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкоємець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозвязок доказів у їх сукупності.

Таким чином вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 5/8 частин спірної квартири як за чоловіком та в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_5, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, оскільки в ході судового розгляду справи даним позивачем не було надано належних доказів спільного внесення з ОСОБА_5 паю за квартиру.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні як у необґрунтованих, оскільки як в позовній заяві, так і в судовому засіданні первісний позов обґрунтований лише позивачем ОСОБА_1, інший же позивач за первісним позовом жодним чином своїх вимог не обґрунтував.

Суд також не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки хоч ОСОБА_4 і проживала разом із матірю на день її смерті та вважається такою, що прийняла спадщину, проте до нотаріальних органів України із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталась, відмови у видачі свідоцтва не отримувала, у звязку з чим суд приходить до висновку про передчасність звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Враховуючи результат вирішення справи, а також те, що сторона за первісним позовом при вирішення даного питання поклалась на розсуд суду, судові витрати понесені сторонами по справі не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, житлово-будівельний кооператив № 274 про визнання права власності в порядку спадкування залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, житлово-будівельний кооператив № 274 про визнання права власності в порядку спадкування залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.О. Демидова