Ухвала суду № 63615091, 20.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1228/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря: Авраменка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Енергетичної митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-НК" до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправним, скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-НК" звернулось до суду з позовом до Енергетичної митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.06.2016 року № 903050000/2016/000083/2 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року адміністративний позов ТОВ "ТРЕЙД-НК" задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року, Енергетична митниця ДФС подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Енергетична митниця ДФС зазначила, що судом першої інстанції не було досліджено доводів щодо можливого заниження підприємством митної вартості товарів. Митний орган посилається на те, що позивач не надав достатніх документів, які б підтверджували митну вартість товарів.

Зважаючи на все вищезазначене, Енергетична митниця ДФС вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом правомірно та обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року та прийняття нової, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.10.2015 року позивач уклав зовнішньоекономічний договір (Контракт) купівлі-продажу товарів № 6/11 від 26.10.2015 року з Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інком Трейд».

Відповідно п. 1.1 зазначеного Контракту найменування та кількість товару в конкретній партії, опціон, термін поставки, ціна та вартість кожної узгодженої до поставки партії товару визначається відповідними додатковими угодами, що являються невід'ємною частиною Контракту (далі - Додаткова угода).

Пунктами 2.1 та 2.2 цього Контракту визначено, що якість та кількість товару, поставленого продавцем та прийнятого покупцем по даному Контракту, зазначається сторонами в Додаткових угодах.

Відповідно до 4.1 Контракту ціна товару обговорюється Додатковою угодою.

Оплата за товар здійснюється у розмірі 100% від загальної суми, визначеній у рахунку (інвойсі) не пізніше 30 банківських днів з моменту перетину вантажу державного кордону України (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди № 7 від 01.06.2016 року до Контракту №6/11 від 26.10.2015 року продавець продає, а ТОВ «ТРЕЙД-НК» придбає 500 метричних тон дизельного палива. Відповідно до п. 1.2 поставка товару здійснюється на умовах DAP (Миколаїв) у відповідності до редакції Інкотермс 2010.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди встановлено, що ціна товару розуміється, як ціна на умовах CIF (Миколаїв) та встановлюється у доларах США. Ціна товару становить 398 доларів США за одну метричну тону.

Відповідно до п. 3.1 оплата буде здійснена наступним чином: 100% оплати від загальної суми виставленого рахунку (інвойсу) не пізніше 365 банківських днів з моменту перетину вантажем державного кордону України (а.с. 14).

01.06.2016 року Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інком Трейд» виставлено позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № 01 від 01.06.2016 року за дизельне паливо у кількості 500 тонн метричних по 398.00 доларів США за тону на загальну суму 199 00,00 доларів США (а.с. 15).

Відповідно до Акту прийому-передачі №0106-1 до Договору купівлі-продажу товару №6/11 від 26.10.2015 року Партнерство з обмеженою відповідальністю «Інком Трейд» передає, а ТОВ «ТРЕЙД-НК» приймає дизельне паливо ДП-Л-К4, сорт С, в кількості 500 тонн (а.с. 16).

З метою переміщення через митний кордон товару позивачем 02.06.2016 року була подана митна декларація № 903050000.2016.000235 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару дизельного палива за основним методом оцінки за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару були надані: Контракт №6/11 від 26.10.2015 року, рахунок-фактура (інвойс) № 01 від 01.06.2016 року, доповнення до контракту № 5 від 17.02.2016 року та № 7 від 01.06.2016 року, накладна № 01396050 від 22.05.2016 року, договір від 20.05.2016 року, укладений з митним брокером.

Митний орган зазначив, що при опрацюванні зазначеної митної декларації ТОВ "ТРЕЙД-НК", спрацювала система управління ризиками.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.06.2016 року 903050000/2016/000083/2 відповідачем було зазначено, що заявлену митну декларацію не може бути визнано та відповідно до ч.3 ст.58 МК України застосовуються другорядні методи. Митна вартість товару, визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 0,435 дол. США/кг. Також зазначено вичерпний перелік документів, за умови надання яких митна вартість може бути визначена митним органом: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 903050000/2016/00005 позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

ТОВ "ТРЕЙД-НК" у листі від 02.06.2016 року повідомило митницю, що ним надані всі документи, які є у нього в наявності та надати додаткові документи не має можливості.

Суд першої інстанції, скасовуючи рішення про коригування митної вартості товару виходив з того, що позивачем на підтвердження вартості товару за ціною контракту надано повний перелік документів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначав, що поставка товару здійснювалась на умовах DAP (Миколаїв), а ціна визначалась на умовах CIF (Миколаїв).

CIF - Cost, Insurance and Freight (вказано порт призначення): товар страхується й доставляється до порту замовника (без вивантаження).

DAP (Delivered at Place) вказано місце призначення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди до Договору поставки товару №6/11 від 26.10.2015 року встановлено, що ціна товару розуміється, як ціна на умовах CIF (Миколаїв). Зазначене свідчить, що ціна формувалась у розумінні того, що товар страхується й доставляється до замовника (без вивантаження), та не впливає на те, що сама поставка здійснювалась залізничним транспортом до вказаного місця призначення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт у судовому засіданні наголошував, що різниця у вартості перевезення товару морським та залізничним транспортом може в даному випадку суттєво впливати на ціну.

Відповідно до митної декларації поданої позивачем, у графі відправник зазначено: "ОАО "НАФТАН", г. Новополоцк, Витебская обл. Республика Белорусь".

Загальновідомим є той факт, що Республіка Білорусь не має жодного виходу до моря, а відтак відправити товар з країни на умовах CIF (Миколаїв) відправник не мав жодної змоги.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що фактично митний орган залишив поза увагою документи надані представником позивача для митного оформлення товару.

При цьому, досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підсумовуючи, слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З наведеного вище вбачається, що позивачем був наданий митному органу повний та достатній пакет документів на вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя:О.В. Яковлєв