Рішення № 63613773, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.

№ 22-ц/796/14817/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 800003765 від 14 травня 2008 року у розмірі 6 954 926,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір в сумі 1827,00 грн. з кожного.

12 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк». Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в 2009 році ПАТ «Альфа-Банк» без згоди ОСОБА_2 в односторонньому порядку змінило умови кредитного договору, збільшило відсоткову ставку з 13,30% до 17% річних, що підтверджується листом № 28100-82б/б від 02 серпня 2009 року. Таким чином, порука ОСОБА_2 є припиненою. Крім того ч. ч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України, яка набула чинності 09 січня 2009 року, забороняє збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку. Наголошує на тому, що вимоги ПАТ «Альфа-Банк» були заявлені зі спливом позовної давності.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання представник ПАТ «Альфа-Банк», відповідач ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 800003765. За умовами договору ЗАТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_3 кредит в сумі 194 786 доларів США на строк 10 років з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 14 травня 2018 року, а ОСОБА_3 зобов'язався своєчасно та у повному обсязі повертати кредит на умовах, визначених цим договором, та сплатити проценти за користування кредитом згідно з Графіком, встановленим додатком до договору.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору розмір процентів за користування кредитом складає 13,30% відсотків річних (а .с. 8-24).

В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором 14 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 800003765-П.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором № 800003765 від 14 травня 2008 року, 25 серпня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість, яка станом на 14 серпня 2015 року становить: прострочену заборгованість за кредитом - 188 335,97 доларів США, що за курсом НБУ на 14 серпня 2015 року складає 4 029 682,93 грн., за відсотками - 136 717,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 925 243,11 грн. (а .с. 37-39).

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» та стягнув солідарно з відповідачів наявну заборгованоість.

Разом з тим, ухвалюючи рішення суд не перевірив підстави відповідальності поручителя ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту вказаних норм, внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена. При цьому, припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Вказані висновки були викладені в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-88цс11, від 10 жовтня 2012 року №6-112цс12, від 20 лютого 2013 року в справі № 6-172цс12.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 6.4. укладеного з ОСОБА_2 договору поруки визначено, що у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

Як вбачається з матеріалів справи, з 14 вересня 2008 року ПАТ «Альфа-Банк» в односторонньому порядку було збільшено процентну ставку за кредитом до 17,0% річних (а. с. 37).

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази надання згоди поручителя ОСОБА_2, на збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Оскільки порука ОСОБА_2 є припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року підлягає скасуванню в частині задоволення вимог ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність застосування до позовних вимоги ПАТ «Альфа-Банк» позовної давності.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі за № 6-2307цс15).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції заяву про застосування позовної давності не подавала. Тому, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог ПАТ «Альфа-Банк».

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» до відповідача ОСОБА_3 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року в частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судового збору та ухвалити цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості .

В іншій частині заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді