Рішення № 63613006, 13.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 922/3852/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків до Військової частини 3005, м.Харків про стягнення 5857,67грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-16юр/3218 від 25.04.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1/34-1271 від 30.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м.Харків (далі за текстом - позивач), звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Військової частини 3005, м.Харків (далі за текстом - відповідач), про стягнення 5857,67грн., з яких: 5348,34грн. пені, 509,33грн. 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №0041.02 від 25.07.2004 в частині оплати електричної енергії, спожитої за період з червня по серпень 2016 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач утримується з державного бюджету. Заборгованість, на яку позивач нараховує суму неустойки виникла у зв'язку з недостатнім фінансуванням військової частини на зазначені цілі по причині виконання в першу чергу завдань переоснащення підрозділів в особливий період. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90% згідно положень частини 3 статті 551 ЦК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

25 липня 2004 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено Договір на постачання електричної енергії №0041.02 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 9.11 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка зі сторін в установленому Договором порядку заявила про припинення його дії, а тому на даний час Договір є пролонгованим на 2016 рік.

Пунктом 2.2.4 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (додаток № 9 до Договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").

Відповідно до умов пункту 2.2.5 Договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

За умовами пункту 2.2.7 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Згідно пункту 5 Додатку № 2 Порядок розрахунків від 11.03.2011 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 Акт про використану електричну енергію. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши у червні-серпні 2016 року послуги електропостачання, що підтверджується наявними у справі копіями відомостей відповідача про витрати електроенергії, а також виставив відповідачу для оплати відповідні рахунки.

Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати послуг електроспоживання виконав неналежним чином, оплативши послуги електропостачання з порушенням передбачених Договором строків, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями №№1113, 1114, 1237 від 23.08.2016, №1452 від 15.09.2016, №№1603, 1629 від 23.09.2016.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 5348,34грн. пені та 509,33грн. 3% річних, що нараховані за період з 01.07.2016 по 16.09.2016.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи підтверджують несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором за період червень-серпень 2016 року.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені Договором та Законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" від 11.03.2011 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

На підставі вищевказаних положень законодавства та Договору, позивач просить стягнути з відповідача 5348,34грн. пені та 509,33грн. 3% річних, нарахованих станом на 01.10.2016.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не оспорює несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором, однак просить відмовити в позові, посилаючись на несвоєчасне бюджетне фінансування.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунки сум пені та 3% річних, суд вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з цим, позовні вимоги про стягнення 509,33грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% згідно положень частини 3 статті 551 ЦК України.

Згідно пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

За приписами частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач зазначає, що причинами важкого фінансового стану стали систематичні неплатежі у 2015-2016 роках за спожиту електроенергію з боку комунальних підприємств м.Харкова, а саме: КП "Харківводоканал", КП "Міськелектротранссервіс", КП "Харківські теплові мережі". АК "Харківобленерго" купує електричну енергію в ДП "Енергоринок" для постачання її споживачам усього Харківського регіону. Щоденно компанія здійснює оплату ДП "Енергоринок" за весь обсяг поставленої споживачам електроенергії, у тому числі і переліченим вище боржникам. Тобто, розрахунки за електроенергію, спожиту зазначеними підприємствами-боржниками, компанія вимушена здійснювати за рахунок власних коштів, що мають бути спрямовані на рахунки за договорами та виплату заробітної плати працівникам компанії.

На підтвердження свого клопотання відповідач зазначає, що правовою основою діяльності військової частини є Закон України "Про Національну гвардію України". У відповідності до статті цього 22 Закону фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, фінансування видатків, що здійснюються частиною, проводиться за рахунок державного бюджету в межах асигнувань, встановлених річним кошторисом. Заборгованість, на яку позивач нараховує суму неустойки виникла у зв'язку з недостатнім фінансуванням військової частини на зазначені цілі по причині виконання в першу чергу завдань переоснащення підрозділів в особливий період. Наявність особливого періоду в державі у 2014-2016 роках є загальновідомим фактом. У зв'язку з недофінансуванням військової частини з державного бюджету на оплату електричної енергії в різні періоди дії Договору у військової частини 3005 перед АК "Харківобленерго" виникала заборгованість за спожиту електричну енергію. Така заборгованість погашалась у відповідності до цільового державного фінансування на підставі рахунків про оплату електроенергії. Крім того, простроченням платежу, який є підставою для нарахування неустойки, позивачеві не були завдані збитки.

Також, відповідач надав довідку начальника фінансового відділення військової частини 3005, відповідно до якої фінансування з державного бюджету по КЕКВ 2273 "Оплата електроенергії" для сплати за спожиту електроенергію за період з 01.07.2016 по 19.08.2016 не надходило.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що позивач повністю погасив основну заборгованість за Договором до подачі даного позову і позивач не надав доказів наявності у нього збитків, пов'язаних з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та у відповідності до статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, пункту 3 статті 83 ГПК України, зменшити розмір пені на 50%.

У зв'язку з цим, задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені в розмірі 2674,17грн.

Згідно пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, згідно статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3005 (61093, м.Харків, вул.Семінарська, 22, код 08803543) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд.149, код 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м.Київ, МФО 380805) 2674,17грн. пені, 509,33грн. 3% річних, а також 1378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 19.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_4