Рішення № 63612730, 13.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 922/4000/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків до Управління соціального захисту населення Барвінківської Районної державної адміністрації, м. Барвінкове простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 1990 від 28.12.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Управління соціального захисту населення Барвінківської Районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення суми у розмірі 15 157, 25 грн. з яких: 14 268,91 грн. сума залишку невідшкодованої заборгованості по витратам, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категорія населення згідно вимог чинного законодавства, 656, 37 грн. сума збитків від впливу інфляційних процесів, 231, 97 грн. сума 3 процентів річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 18-25/18 від 02.01.2015 року про відшкодування витрат на надання підприємством зв'язку пільг населенню та вимог Бюджетного кодексу України, постанови № 256 та порядку № 256, вимог встановлених порядком перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на підставі пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 року № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 року № 64 "Про внесення змін до порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій) в частині відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення.

Ухвалою суду від 23.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2016 року.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 05.12.2016 року на 13.12.2016 року.

02.12.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 41272 про долучення документів до матеріалів справи та заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути із відповідача 14 268,91 грн. суми залишку невідшкодованої заборгованості по витратам, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категорія населення згідно вимог чинного законодавства, 565,44 грн. суми збитків від впливу інфляційних процесів, 215,20 грн. сума 3 процентів річних та судові витрати.

06.12.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 41651 про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу відповідача заяви про зменшення позовних вимог.

Суд, у судовому засіданні 13.12.2016 року дослідивши надану позивачем заяву № б/н про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву № б/н про зменшення розміру позовних вимог до розгляду як заяву про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи ведеться із їх урахуванням.

09.12.2016 року відповідач через канцелярію суду надав заяву вх. № 42187 у якій просить суд заслухати справи буз представника відповідача.

09.12.2016 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 42189 про долучення оригіналу довіреності на представника.

12.12.2016 року відповідач через канцелярію суду надав заперечення (факсограма) вх. № 42472 на позовну заяву у яких зазначає, що на підставі наданих позивачем актів звірки у грудні місяці 2015 року на суму 14 268, 91 грн. відповідачем було зареєстровано фінансові зобов'язання в управлінні Державної казначейської служби в Барвінківському районі. Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2010 року №256 погашення зареєстровано заборгованості повинно було біти здійснено у наступному місяці за звітнім. Тобто у січні 2016 року. Проте Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", кошти на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям не передбачено. Тому відповідач, не має змоги погасити вищезазначену заборгованість, у зв'язку із відсутністю у 2016 році бюджетного призначення.

За твердженнями відповідача, Управління соціального захисту населення Барвінківської Районної державної адміністрації діє в межах наданих йому повноважень, тому заперечує у задоволенні позовних вимог. Також заперечує проти покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору у зв'язку із тим, що у розписі асигнувань загального фонду державного бюджету відповідача вказані видатки не передбачені та просить суд провести судове засідання без участі представник відповідача. Вищезеначені заперечення 14.12.2016 року надійшли до суду в оригінали та були зареєстровані у канцелярії за вх. № 42932.

Представник відповідача у призначене судове засідання 13.12.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Судом відмовлено у клопотанні відповідача щодо розгляду справи без участі його представника, у зв'язку із тим, що ухвалою суду від 05.12.016 року явку уповноважених представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.11.2016 року та про відкладення розгляду справи від 05.12.2016 року від свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.12.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295, інших законодавчих актів України.

02.01.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі-позивач, виконавець) та Управлінням соціального захисту населення Барвінківської Районної державної адміністрації (далі-відповідач, платник) було укладено договір про відшкодування витрат на надання підприємством звязку пільг населенню № 18-25/18 (т. 1, а.с. 17-18).

Відповідно до пункту 6.1. договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2015 року.

Розділом 1 договору сторони погодили, що виконавець відповідно до Законів України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХII, "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" від 24,03.1998 року №203/98-ВР "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей" від 19.05.2009 року №1343-VI, "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1990 року №2011 -XII, "Про жертви нацистських переслідувань" від 20.03.2000 року №1584-III, "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 року № 3721-XIІ, "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, надає послуги зв'язку громадянам, які підпадають під дію вказаних законів, в межах сум, виділених бюджетом. Платник, відповідно до Порядку використання коштів, виділених та затверджених бюджетом, відшкодовує протягом 2015 року цільові витрати виконавця на надання телекомунікаційних послуг громадянам м. Барвінкове та Барвінківського району, які підпадають під дію вказаних в пункті 1.1. договору законів.

За змістом пункту 3.2 договору, відповідач зобовязався до кінця місяця, наступного за звітним, узгоджувати та підписувати акти здачі - приймання наданих послуг, здійснювати перерахування коштів на відшкодування витрат за надані послуги на підставі форми «2-пільга» та акту здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з підпунктом б пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі- постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Барвінківського району є Управління соціального захисту населення Барвінківської Районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку № 256).

За твердженнями позивача, відповідач не здійснив у повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення у період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, в результаті чого станом на 01.01.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 14 268, 91 грн. що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 97 Бюджетного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), відповідно до пункту 3 якого, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача суми заборгованості у розмірі 14 268, 91 грн. за період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо викладених обставин у наданих до суду 12.12.2016 року запереченнях відповідача то вони не приймаються судом, оскільки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства та їх розумінні, спростовуються матеріалами справи та викладеними вище нормами.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення із відповідача 565,44 грн. - збитки від впливу інфляційних процесів та 215,20 грн. - 3 проценти річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 3-х процентів річних у розмірі 215,20 грн. за період:

- 01.03.2016 по 31.08.2016 року на суму боргу 14 268, 91 грн. (жовтень 2016 року по грудень 2016 року) нараховано 215, 20 грн., судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 3% річних у сумі 215, 20 грн. за вищезазначений період відповідно до наданого розрахунку (т. 1, а.с. 30) у системі "законодавство" та встановлено, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі за період з 1.03.2016 року по 31.08.2016 року у сумі 215, 20 грн.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 565,44 грн. - збитки від впливу інфляційних процесів за період:

- 01.03.2016 року по 31.08.2016 року на суму боргу 14 268, 91 грн. (жовтень-грудень 2016 року) нараховано 565,44 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат у системі "Законодавство", суд дійшов висновку, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі за період з 1.03.2016 року по 31.08.2016 року у сумі 565,44 грн.

Вищенаведені обставини є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 378,00 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Барвінківської Районної державної адміністрації (64701, Харківська обл., Барвінківський район, місто Барвінкове, вул. Освіти, буд. 17, ЄДРПОУ 03196363) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, ЄДРПОУ 21560766, р/р № 26005010194901 в ПАБ "Альфа-банк", м. Київ, МФО 300346, отримувач: ПАТ "Укртелеком") суму у розмірі 15 049, 55 грн. (з яких 14 268,91 грн. сума невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 565,44 грн. - збитки від впливу інфляційних процесів, 215,20 грн. - 3 проценти річних) та 1 378, 00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 19.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_2