Рішення № 63612480, 20.12.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2016 р.Справа № 916/3064/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „СКФ

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Боріскол

Про: стягнення 5703,14 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „СКФ (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Боріскол (далі відповідач) про стягнення 5703,14 грн., з яких: 5484,00 грн. боргу; 65,81 грн. інфляційних; 153,33 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

23.11.2015 року Відповідачем було пред'явлено Позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0000028 на суму 5484 грн. за сервісного обслуговування генератора.

26.11.2015 року зазначений рахунок було оплачено Позивачем платіжним дорученням №136.

Проте, як вказує позивач, фактично, Відповідачем не виконано замовлені Позивачем роботи з сервісного обслуговування генератора.

18.05.2016 року листом №1805/16/01 на адресу Відповідача була надіслана відповідна претензія, яка отримана ним 24.05.2016 p.

Відповідачем відповіді на претензію не надано, роботи не виконані.

З огляду на викладене, посилаючись на ст. 625, 901, 906 ЦК України, Позивач просить суд стягнути з відповідача: 5484,00 грн. боргу; 65,81 грн. інфляційних; 153,33 грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проаналізувавши правовідносини, які склалися між сторонами, суд доходить висновку, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів підрядного типу, та укладений в усній формі.

У вказаних правовідносинах Позивач виступає в якості Замовника робіт, а Відповідач в якості Виконавця.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

По рахунку-фактурі № СФ-0000028 від 23.11.2015р. на суму 5484 грн. за сервісне обслуговування генератора, що був виставлений Відповідачем, Позивач сплатив попередню оплату по платіжному дорученню №136 від 26.11.2015 року. Однак, Відповідач, попередньо сплачені Позивачем роботи не виконав.

Згідно ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, враховуючи фактичну невиконання Відповідачем підрядних робіт та відмову Позивача від договору підряду - суд вважає, що позовні вимоги щодо повернення попередньої оплати в розмірі 5484 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Відповідача: 65,81 грн. інфляційних та 153,33 грн. 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

У Постанові Верховного суду України від 16.09.2014 року по справі № 921/266/13-г/7, вказано, що: „за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Отже, обовязок Відповідача повернути Позивачу суму передоплати за виконання робіт, у розмірі 5484,00 грн. не є грошовим зобовязанням, в розумінні ЦК України.

З огляду на викладене, нарахування Відповідачем 65,81 грн. інфляційних та 153,33 грн. 3% річних є безпідставним, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню в частині стягнення 5484,00 грн., в решті позову слід відмовити, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Боріскол (65101, АДРЕСА_1, код - 23216458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СКФ (65020, м. Одеса, вул. Базарна, 104, для листування: 65012, Одеса, вул. Рішельєвська, 68-г, код - 21026392): 5484 гривень суми передоплати та 1325 гривень судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.А. Демешин