Ухвала суду № 63612461, 20.12.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" грудня 2016 р. Справа № 918/1273/16

За позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Санаторій "Червона калина"

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1057238,35 грн.

Суддя Марач В.В.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Орендного підприємства "Санаторій "Червона калина" про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 1057238,35 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.12.2016 р. порушено провадження у справі № 918/1273/16 та призначено до розгляду.

12.12.2016 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подало заяву про вжиття заходів до забезпечення позову про стягнення заборгованості в розмірі 1057238,35 грн., шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать Орендному підприємству "Санаторію "Червона калина" на р/р 26009707200017 в ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" в межах суми, що є ціною позову, а саме - 1057238,35 грн., що не заважатиме нормальному функціонуванню орендного підприємства та вільному використанню інших коштів на банківських рахунках.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Заява позивача мотивована тим, що невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо. У спорі про право власності на майно чи витребування майна з чужого незаконного володіння належить застосовувати арешт на спірне майно. У негаторному позові слід застосовувати заборону вчиняти певні дії.

Як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування позивача про можливу небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заяві.

Крім того, особа яка подала заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, тобто довести відповідність (співвідношення) права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Однак всупереч наведеному, заявник в заяві про забезпечення позову вказує лише розрахунковий рахунок, на який просить накласти арешт.

Дослідивши обставини, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а тому заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 65, 66, 67, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

УХВАЛИВ:

Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суддя Марач В.В.