Рішення № 63609987, 14.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/116/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 Справа № 908/2840/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт 1 категорії, довіреність № 239/20-19 від 11.07.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення 4552,55 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.10.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн Міські теплові мережі з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 202272 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2013р. у сумі 4552,55 грн.

26.10.2016 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/116/16 та призначено розгляд справи на 01.12.2016р. об 11 год. 00 хв. Ухвалою суду від 01.12.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.12.2016 р.

14.12.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202272 від 01.08.2013 р., Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198, Закону України Про теплопостачання від 02.06.2005р. просить позов задовольнити, стягнути з відповідача за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період: березень 2014 р., з січня 2015 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 р., лютий 2016 р. 3515,79 грн. основного боргу, 137,15 грн. 3% річних, 899,61 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 14.12.2016 р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, письмовий відзив не надав. Посилаючись на тяжкий фінансовий стан, який склався, просить суд, в порядку ст. 83 ГПК України, розстрочити виконання судового рішення на 2 місяці.

За клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 р. між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 202272 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобовязується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді.

Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.6 договору).

Пунктом 3.2.25. встановлено, що споживач теплової енергії зобовязується щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Згідно з п. 6.2 договору розрахунковим періодом - є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3. договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право на передоплату.

На виконання умов договору позивач у період березень 2014 р., з січня 2015 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 р., лютий 2016 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7809,81 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (арк.с. 30-39).

Згідно п. 6.7. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії.

Відповідно до п. 6.7.1 договору, отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Згідно пункту 6.7.2. договору у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Оскільки відповідач не зявився до позивача для отримання зазначених документів в порядку визначеному договором, вказані документи надсилалися на його юридичну адресу, про що свідчать докази направлення розрахункових документів позивачем на адресу відповідача (ар. с. 40-46).

З урахуванням зазначеного, вказані акти приймання-передачі, оформлені у відповідності до вимог п. 6.7.2 договору та у відповідності до п. 6.3 договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 01.08.2014р. Умови договору застосовуються до відносин між споживачами і теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання з 01.08.2013р. Термін дії договору, а також певні умови договору, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідач договірні зобовязання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період березень 2014 р., з січня 2015 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 р., лютий 2016 р. не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 3515,79 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на його адресу надсилалися претензії № 478/05-юр від 18.05.2015 р., № 356/05-юр від 22.03.2016 р., № 835/09 від 25.07.2016 р. з вимогою терміново вирішити питання щодо погашення заборгованості за договором № 202272 від 01.08.2013 р.

Претензії залишені відповідачем без відповіді, борг не сплачений, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3515,79 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 3515,79 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 3515,79 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Посилання відповідача на те, що останній неодноразово звертався до позивача з проханням здійснити перерахунок теплову енергію, оскільки, на думку відповідача, він є невірний та завищений, не приймається судом, оскільки в матеріалах справи містяться додаткові угоди до договору купівлі-продажу теплової енергії № 202272 від 01.08.2013 р. № 1 від 01.03.2014 р. та № 2 від 01.12.2015 р., які підписані та скріплені печатками сторін та на підставі який розраховувався розрахунок. Вказані додаткові угоди не визнані судом недійсними.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи позивача, в яких останній повідомляє відповідача про те, що безпосередньо відповідачем було надано навий розрахунок теплового навантаження на приміщення, на підставі який і розраховувалась оплата за надані послуги. Також позивач зауважив, що при нарахуванні плати за відпущену теплову енергію для обігріву нежитлових приміщень вихідним показником є теплове навантаження, а не площа займаного приміщення, як у випадку з житловими, оскільки для нежитлових приміщень діють інші вимоги і норми щодо температури повітря у залежності від призначення таких приміщень.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязань, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В звязку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, щодо повної та своєчасної сплати платежів на тепло енергію, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 137,15 грн. 3% річних за період з 20.04.2014 р. по 31.08.2016 р. та суму 899,61 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з березня 2014 р. по лютий 2016 р.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи Законодавство, судом задовольняється вимога позивача про стягнення 3% річних за період прострочення з 20.04.2014 р. по 31.08.2016 р. в сумі 137,15 грн. в повному обсязі, інфляційні втрати за період з березня 2014 р. по лютий 2016 р. підлягають стягненню в розмірі 898,95 грн., оскільки позивачем допущена помилка при розрахунку.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на два місяці, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд знаходить підстави для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Слід зазначити, що пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.1.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р.).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги скрутного фінансового становища, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також враховуючи, що відповідачем здійснюються оплати за надані послуги,суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення на 2 місяці.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне надати відповідачу розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області щодо стягнення 3515,79 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 137,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 898,95 грн.

На підставі вище викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69001, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) основний борг в сумі 3515 (три тисячі пятсот пятнадцять) грн. 79 коп. Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/2840/16 в частині стягнення суми 3515,79 грн. основного боргу на 2 (два) місяці, шляхом стягнення наступним чином: січень 2017 р.- 1757,90 грн., лютий 2017р. 1757,89 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69001, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 137 (сто тридцять сім) грн. 15 коп. 3% річних, 898 (вісімсот девяносто вісім) грн. 61 коп. інфляційних втрат. Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/2840/16 в частині стягнення 3% річних в сумі 137,15 грн. та 898,61 грн. інфляційних втрат на 2 (два) місяці, шляхом стягнення наступним чином: січень 2017 р.- 518,05 грн., лютий 2017р. 518,05 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69001, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на поточний рахунок 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) суму 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 80 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 грудня 2016 р.

Суддя О.А. Топчій