Рішення № 63609598, 20.12.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2016 Справа № 907/676/16

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі філії “Центр забезпечення виробництва” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський електромашинобудівний завод”, м. Виноградів закарпатської області

про стягнення неустойки у сумі 1013363,59 грн.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця”, м. Київ в особі філії “Центр забезпечення виробництва” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ заявлено позов до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський електромашинобудівний завод”, м. Виноградів закарпатської області про стягнення неустойки у сумі 1013363,59 грн.,

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2016 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.11.2016 року.

Ухвалою суду, з огляду на неявку відповідача та необхідність додаткового забезпечення його процесуальних прав, розгляд справи не одноразово відкладався. При цьому, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. На адресу, вказану позивачем, підтверджену реєстраційними документами, а також на адресу зазначену в договорі поставки від 21.07.2015 року №ЦХП-01-02215-01 (ухвали суду від 18.10.2016 року, 01.11.2016 року, 16.11.2016 року та 30.11.2016 року надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією на вказані адреси відповідача, з відміткою органу зв’язку повернута без вручення адресату), однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався: у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, письмових пояснень по суті спору та заявленим вимогам не подав, в т.ч. контррозрахунку заявленої до стягнення суми, причин неявки та невиконання вимог ухвали не повідомив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Представник позивача у ході судового розгляду наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами, а також, 19.12.2016 року подав через канцелярію суду письмове клопотання, яким просить суд розглянути справу без його участі.

За таких обставин справа вирішується в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

21.07.2015 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі – ДП «Укрзалізничпостач», замовник) та Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський електромашинобудівний завод» (далі – ДП ТОВ «ЛЕМЗ», постачальник, відповідач) укладено договір поставки № ЦХП-01-02215-01 (далі – договір).

В зв’язку з реорганізацією підприємств залізничної галузі та утворенням Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду від 07.12.2015 року № 2 до договору, у відповідності до якої преамбулу договору змінено, а саме ДП «Укрзалізничпостач» замінено на філію «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – ПАТ «Українська залізниця» в особі її філії «Центр забезпечення виробництва», Позивач).

Відповідно до договору, відповідач взяв на себе зобов’язання поставити та передати у власність частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплень та арматури і їхніх частин; механічного устаткування для керування рухом (запасні частини до електровозів серії ВЛ), а позивач прийняти та оплатити зазначену продукцію.

Пунктом 5 договору сторони врегулювали умови та терміни постачання продукції. Так, постачальник зобов’язаний здійснити поставку продукції автомобільним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до…) – пункт призначення склад матеріальних ресурсів (Фастів) ДП «Укрзалізничпостач», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48 відповідно до вимог офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС».

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці (пункт 5.2 Договору).

Так, на виконання умов закріплених Договором, ДП «Укрзалізничпостач» направило на адресу Відповідача рознарядки (дозволи) на відвантаження продукції від 25.09.2015 № ЦХП-20/3858, № ЦХП-20/3859, від 27.10.2015 № ЦХП-20/4347(копії рознарядок з доказами їх направлення містяться в матеріалах справи). Загальна сума зазначених рознарядок складає – 10808685,53 грн.

Однак, постачальником поставлено продукцію на суму 10808685,53 грн. з порушенням термінів, встановлених договором на її відвантаження.

Виходячи із умов укладеного договору, поставка за рознарядками від 25.09.2015 року № ЦХП-20/3858, № ЦХП-20/3859 мала бути здійснена в повному обсязі в строк до 24.10.2015 року, а за рознарядкою від 27.10.2015 року № ЦХП-20/4347 – до 25.11.2015 року.

Таким чином, ДП ТОВ «ЛЕМЗ» вчасно не виконало своїх зобов'язань за Договором, чим і порушило вимоги пунктів 1.1 та 5.2 Договору.

У пункті 10.1 Договору зазначено, що за порушення термінів постачання, постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов’язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Відповідно до вищезазначеного, ДП ТОВ «ЛЕМЗ» нараховано штрафні санкції у розмірі 1013363,59 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

З метою мирного врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензіями від 02.11.2015 року № ЦХП-20/4484, від 30.11.2015 року № ЦХП-20/4971 з вимогами сплатити неустойку на рахунок ПАТ «Українська залізниця» в особі її філії «Центр забезпечення виробництва». Однак, станом на час розгляду справи, зазначені претензії залишені без відповіді, кошти на поточний рахунок позивача від ДП ТОВ «ЛЕМЗ» не надходили.

Відповідно до ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи ст. 180 ГК України передбачають, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача неустойки у сумі 1013363,59 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 11, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається. Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи принципи змагальності, рівності, неупередженості судового процесу, а також те, що незважаючи на неодноразову вимогу суду подати контррозрахунок заявленої до стягнення суми, відповідачем не спростовано та не заперечено проти такого розрахунку, у суду відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок та обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у сумі 1013363,59 грн. - підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 15200,46 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський електромашинобудівний завод» (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 10, офіс 212 код ЄДРПОУ 39214302) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її філії «Центр забезпечення виробництва» (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 11/15 код ЄДРПОУ 40081347) неустойку у сумі 1013363,59 грн. (один мільйон тринадцять тисяч триста шістдесят три грн 59 коп.) та у відшкодування судових витрат - суму 15200,46 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті грн. 46 коп.).

3.Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.12.2016 року.

Суддя Андрейчук Л.В.