Рішення № 63609437, 19.12.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.2016р. Справа №905/3083/16

за позовом Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта в особі

Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку

Укрпошта, м.Словянськ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

Донецькоблгаз, м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 136790,94 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Українське державне підприємство поштового звязку Укрпошта в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта, м.Словянськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 136790,94 грн., у тому числі основний борг в сумі 97370,68 грн., інфляція в сумі 33095,43 грн. та три проценти річних в сумі 6324,83 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 21.11.2016р. змінив позов, заявивши вимоги про стягнення заборгованості в сумі 134118,64 грн., у тому числі основний борг в сумі 97370,68 грн., інфляція в сумі 36747,96 грн. та три проценти річних в сумі 5016,08 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на належне виконання повіреним умов договору доручення №02-1096 від 07.12.2009р.

Відповідач в заяві, що надійшла до суду 13.12.2016р. визнав позов частково в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 97370,68 грн. Проти решти позовних вимог відповідач заперечує, посилаючись на своє знаходження на території проведення антитерористичної операції, а також на припущення помилок при нарахуванні штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

07.12.2009р. між сторонами був підписаний договір доручення №02-1096.

Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За умовами п.1.1 договору повірений від імені та за дорученням довірителя зобовязується надавати послуги з приймання платежів від користувачів за послуги газопостачання (надалі послуги), а довіритель оплатити дані послуги згідно умов договору.

Згідно п.2.3.2 договору повірений зобовязаний перераховувати отримані платежі на рахунок довірителя в строк та в порядку встановленим договором. За умовою п.2.1.4 договору довіритель зобовязаний контролювати надходження коштів на власний рахунок та документів, що підтверджують оплату, і повідомляти повіреного про виявлені помилки чи розбіжності не пізніше ніж за 2 тижні, до здійснення таких змін.

Пунктом 2.4.1 договору передбачено право повіреного вимагати оплату послуг від довірителя. Зазначеному праву повіреного кореспондується передбачений пунктом 2.1.5 обовязок довірителя оплатити повіреному надані послуги.

За надані послуги, що є предметом вказаного договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 1,0% від сум прийнятих платежів повіреним, в тому числі за пересилання поштових відправлень відповідно до вимог п.4.12 порядку приймання платежів обєктами поштового звязку УДПП «Укрпошта» (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що підставою для сплати довірителем комісійної винагороди за надані послуги по прийманню платежів за газ від населення є платіжні доручення повіреного. Повірений щомісяця за період з 21 числа минулого місяця до 20 числа включно поточного місяця, не пізніше 24-го числа поточного місяця висилає довірителю в двох примірниках акт звірки взаємних зобовязань за звітний період. Перший звітний період для розрахунків за надані послуги є період з моменту вступу в дію цього договору по 20 січня 2010 року, наступний період з 21 січня по 20 лютого 2010 року і т. д. Довіритель, підписавши акт звірки взаємних зобовязань установи повіреного за звітний період, перераховує комісійну винагороду за гадані послуги на рахунок повіреного, у строки не пізніше передостаннього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п.7.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не повідомила іншу про його припинення, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік.

Як встановлено судом, Українським державним підприємством поштового звязку Укрпошта в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта, м.Словянськ (повірений) на виконання договору доручення від 07.12.2009р. протягом періоду з 01.10.2014р. по 30.09.2015р. надавалися послуги з розрахунково-касового обслуговування клієнтів, а саме прийняття сум готівки в національній валюті від користувачів за послуги газопостачання.

На підтвердження виконання зобовязань за договором доручення Українським державним підприємством поштового звязку Укрпошта в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта, м.Словянськ надані копії наступних документів: рахунків на сплату №212 від 25.12.2014р., № 18 від 23.01.2015р., №36 від 25.02.2015р., №53 від 25.03.2015р., №71 від 24.04.2015р., №87 від 18.05.2015р., актів звірки взаємних зобовязань за надані послуги №12 від 25.12.2014р. за період з 21.11.2014р. по 20.12.2014р., №1 від 23.01.2015р. за період з 21.12.2014р. по 20.01.2015р., №2 від 25.02.2015р. за період з 21.01.2015р. по 20.02.2015р., №3 від 25.03.2015р. за період з 20.02.2015р. по 20.03.2015р., №4 за період з 20.03.2015р. по 20.04.2015р., №5 від 18.05.2015р. за період з 20.04.2015р. по 30.04.2015р., в яких міститься інформація щодо суми отриманих позивачем платежів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Повірений має право на плату за виконання свого обовязку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.1002 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, за умовами пункту 3.1 договору доручення, за надані послуги, що є предметом вказаного договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 1,0% від сум прийнятих платежів повіреним, в тому числі за пересилання поштових відправлень відповідно до вимог п.4.12 порядку приймання платежів обєктами поштового звязку УДПП «Укрпошта».

Таким чином, з огляду на виконання повіреною особою умов договору доручення та на підставі наявних в матеріалах справи рахунків на сплату, довіритель повинен виконати умови договору щодо сплати винагороди в розмірі 97370,68 грн.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 97370,68 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженою особою відповідача акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2014р. по 30.09.2016р., з якого вбачається наявна за відповідачем заборгованість у розмірі 97370,68 грн.

Відповідач в заяві, що надійшла до суду 13.12.2016р., визнав позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 97370,68 грн.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в частині вимог про стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов в цій частині доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 97370,68 грн. підлягають задоволенню.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 5016,08 грн. за період з 31.12.2014р. по 21.11.2016р. та інфляція в сумі 36747,96 грн. за період з січня 2015р. по жовтень 2016р.

Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляції, за висновками суду, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

При цьому, посилання відповідача на неправомірність даних позовних вимог, викладені у заяві, що надійшла до суду 13.12.2014р., суд до уваги не приймає.

Зокрема, за приписами ст.230 Цивільного Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013р., згідно з п.3.1 якої інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (4.1 постанови).

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», якою встановлено мораторій на стягнення пені та інших штрафних санкцій, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, оскільки предметом спірного договору №02-1096 від 07.12.2009р. є надання повіреним послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнтів, а заборгованість відповідача виникла у звязку з несплатою як довірителем відповідної комісійної винагороди.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 5016,08 грн. за період з 31.12.2014р. по 21.11.2016р. та інфляції в сумі 36747,96 грн. за період з січня 2015р. по жовтень 2016р. є доведеним позивачем та обгрунтований матеріалами справи, враховуючи відсутність відповідних правових підстав для звільнення відповідача від сплати цих сум, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 5016,08 грн. та інфляції в сумі 36747,96 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта, м.Словянськ до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 139134,72 грн., у тому числі основний борг в сумі 97370,68 грн., інфляція в сумі 36747,96 грн. та три проценти річних в сумі 5016,08 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313 Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта в особі Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта, м.Словянськ (84122 м.Словянськ, вул.Свободи, буд.1, код ЄДРПОУ 22020055) основний борг в сумі 97370,68 грн., інфляцію в сумі 36747,96 грн. та три проценти річних в сумі 5016,08 грн., всього заборгованість в сумі 139134,72 грн., судовий збір в сумі 2051,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313 Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, код ЄДРПОУ 03361075) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 35,16 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 19.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.12.2016р.

Суддя Г.В. Левшина