Рішення № 63608659, 19.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2016 Справа № 904/10454/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБЕТОН", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 423 962,14 грн. за договором про постачання електричної енергії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 149/1001 від 01.04.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБЕТОН" заборгованість за електричну енергію у сумі 400 949,07 грн., 3% річних - 8 290,22 грн., інфляційні втрати 17 722,85 грн. за договором про постачання електричної енергії № 75 (№ 061282) в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті поставленої позивачем електроенергії за договором про постачання електричної енергії № 75 (№ 061282) в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р.

Позивач позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 21.11.2016р. була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та неотримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго, яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОБЕТОН" (далі Споживач, Відповідач) укладено договір № 75 (далі договір), 16.02.2010р. сторонами укладено додаткову угоду № 1/680 до зазначеного договору.

Позивач листом № 1067/600 від 09.02.2011р. та листом від 08.08.2012р. № 6449/6060 змінив з 31.01.2011р. номер договору про постачання електричної енергії з 75 на 061282. Сам же текст договору залишився без змін.

Відповідно до розділу 1. Договору в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р., постачальник передає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1 052 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка (точки) продажу електричної енергії межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін між постачальником та споживачем, та Загальна схема електропостачання, який є невідємною частиною даного договору або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязані керуватись чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ) (п. 2.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р.).

Постачальник зобовязується постачати споживачув точку продажу електроенергію як різновид товару:

1) в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням розділу 6 цього договору за додатком Обсяги постачання електричної енергії споживачу» або «Обсяги постачання електричної енергії субспоживачам;

2) згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустаткування (ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін;

3) із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартам;

4) забезпечити отримання споживачем електричної енергії в межах дозволеної потужності 1 052 кВт (п. 2.2.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р.).

Споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку Порядок розрахунків та додатку Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії (п.п. 2.3., 2.3.5. Договору в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р.).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором (п.п. 3.1., 3.1.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р.).

Пунктом 7.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р. встановлено, що облік електроенергії, спожитої та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, внесені до державного реєстру засобів вимірювання техніки, допущені до застосування в Україні та погоджені постачальником.

У разі, якщо приєднана потужність електроустановок споживача по окремій площадці вимірювання 150 кВт і більше та середньомісячний обсяг споживання 50 тисяч кВт/год і більше (крім розрахункового обліку багатоквартирних житлових будинків та населених пунктів), споживач забезпечує дану площадку локальним устаткуванням збору і обробки даних електричної енергії у межах періоду, визначеного для встановлення зазначених засобів обліку відповідним договором.

У разі порушення споживачем вимог нормативно технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не враховуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником згідно з вимогами додатка Порядок розрахунків.

Відповідно до п. 9.8. Договору в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р. цей договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010р. Договорі вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.8.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1/680 від 16.02.2010р.).

Порядок розрахунків встановлено в Додатку № 3 Порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 1 Додатку 3 до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 31 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «Календарний місяць» вважати прирівняними.

Згідно п. 1 Додатку 3 до Договору остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Під час визначення суми платежу в остаточному розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за використання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, недорахованої внаслідок використання електричної енергії з порушенням ПКЕЕ.

Позивач в період з вересня 2015р. по серпень 2016р. належним чином виконував свої зобов'язання за договором, що підтверджується актами про використану електричну енергію, підписаними повноважним представником відповідача та скріплених печаткою (а.с. 45-85).

Позивач надавав відповідачу рахунки на оплату за поставлену електроенергію (а.с. 86-106).

Відповідач за надані послуги вчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за електроенергію у сумі 400 949,07 грн., що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобовязання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, є порушенням зобовязання.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за електроенергію у сумі 400 949,07 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 8 290,22 грн. за період з 12.10.2015р. по 08.11.2016р. та інфляційні втрати 14 722,85 грн. за період з грудня 2015р. по вересень 2016р.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 12.10.2015р. по 08.11.2016р. становлять 8 291,86 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 8 290,22 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, за період з грудня 2015р. по вересень 2016 р. становлять 15 425,31 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 14 722,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача сум за електричну енергію 400 949,07 грн., інфляційних втрат - 14 722,85 грн., 3% річних 8 290,22 грн.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБЕТОН» (49000. м. Дніпро, вул. Гаванська, 4, код ЄДРПОУ 20239861) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) 400 949,07 грн. (чотириста тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн. 07 коп.) - заборгованості за електроенергію, 8 290,22 грн. (вісім тисяч двісті дев'яносто грн. 22 коп.) - 3% річних, 14 722,85 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. 85 коп.) - інфляційних втрат та 6 359,43 грн. (шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн. 43 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 20.12.2016р.

Суддя ОСОБА_2