Рішення № 63608506, 11.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2016 Справа № 904/9499/16

ОСОБА_1 позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград

про стягнення штрафу в розмірі 44 445,00 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 1684 від 27.10.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № ББУ/ПУ189/ВП/16 від 13.06.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" ( далі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 44 445,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що маса вантажу зазначена в накладній №47977400 у вагоні №57930489 не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2016р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 06.12.2016р.

06.12.2016р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача подав відзив, в якому заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що Відповідач не порушив встановлених норм статуту залізниць, визначивши правильно масу вантажу та вказав про те, що вантаж є вологим та вимагає сушки та обезводненню, що відповідає вимогам Правил перевезення вантажів (а.с. 25).

У судовому засіданні 06.12.2016 р. оголошувалась перерва до 08.12.2016 р. до 12:30год.

Ухвалою суду від 08.12.2016р. розгляд справи відкладено на 19.12.2016р., у зв'язку з неявкою представника позивача.

19.12.2016р. представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії Витягу з Єдиної тарифно - статистичної номенклатури вантажів, та документи витребування ухвалою суду від 06.12.2016р.

19.12.2016р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.12.2016р. оголошувалась перерва до 19.12.2016р. до 11:25 год.

У судовому засіданні 19.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за накладною №47977400 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці відповідач направив на адресу ВАТ "Дікергофф Цемент Україна" станція призначення Здолбунів Львівської залізниці, тридцять вагонів з вантажем - вугілля кам'яне, зазначивши в накладній масу вантажу 2 080 000 кг, зокрема у вагоні № 57930489 - 68 000 кг, тара - 23 200 кг (а.с.9).

Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною (графа № 4) є ВАТ "Дікергофф Цемент Україна" (далі - вантажоодержувач) за адресою: 35700, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вулиця Шевченка, 1.

Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив перелік номерів вагонів, залучених до перевезення вантажу, їх вантажопідйомність, тару вагону та масу вантажу в кожному вагоні. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагони відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 26 накладної. Зокрема, відповідач зазначив, що у вагоні № 57930489 маса нетто - 68 000 кг, тара - 23 200 кг.

В процесі перевезення вантажу 24.06.16р. на станції Знам'янка Одеської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 24.06.2016р. на станції Знам'янка Одеської залізниці, складено комерційний акт АА № 032765/166/21 (далі - Комерційний акт, а.с. 14).

В результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні №57930489 фактична маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній № №47977400. Вагон відчеплений на ваги перевірку.

Згідно актів загальної форми №№ 79282, 51738 від 24.06.16р. навантаження рівномірне, на рівні бортів. Поверхня вантажу не марковано, захисне маркування повздовжніми бороздами відсутнє. Каток застосовувався. В вагоні двері заварені, люки щільно закриті. Слідів розкрадання та втрати вантажу немає (а.с. 10).

Згідно з розділом Д комерційного акту АА №032765 від 24.06.2016 зважування вагона здійснене 24.06.2016 на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам'янка (держповірка ваг. 11.09.2015), працівником станції Жеребіло в присутності ОСОБА_1 Кирилова. При зважуванні виявилось брутто 90200 кг, тара з документами 23200 кг, нетто 67000 кг, що складає різницю проти перевізного документа в сторону зменшення на 1000 кг. По штатному розкладу зав. вантажним двором відсутній.

Отже, у зв'язку з невірно вказаною масою вантажу, в порядку статті 129 Статуту залізниць України, було складено комерційний акт АА № 032765 від 24.06.2016 (а.с.14).

Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 44 445,00 грн. (8 889,00 вартість перевезення х 5 п'ятикратна провізна плата за всю відстань перевезення).

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав та наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 приписами ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими

Як зазначено у ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

У ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України зазначено про те, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статті 2, 5, 6 Статуту залізниць України визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, ст.ст. 23, 24 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Отже, з огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

Водночас, в порушення наведених нормативних приписів, відповідачем при заповненні залізничної накладної № 47977400 від 23.06.2016 було допущено помилку у масі вантажу в вагоні № 57930489, що підтверджується комерційним актом АА № 032765 від 24.06.2016. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що в вагоні двері заварені, люка щільно закриті, слідів розкрадання та втрати вантажу немає.

Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

ОСОБА_1 пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України).

Положеннями ст. 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

ОСОБА_1 змістом пункту 1.5 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442, для визначення маси вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, можуть застосовуватися електромеханічні (електронні) та важільні вагонні ваги для зважування із зупинкою та зважування у русі, а також інші засоби ваговимірювальної техніки, передбачені Правилами приймання вантажів до перевезення.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Таким чином масу вантажу визначає вантажовідправник, який несе відповідальність за достовірність внесених до залізничної накладної відомостей.

У пункті 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. N 04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статут не містить чітких приписів щодо того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти залізниці відправлення та призначення або транзитні.

Накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею, згідно зі статтею 24 статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, відповідачі за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу (роз'яснення Президії ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зі змінами та доповненнями від 29.09.2008р. № 04-5/225).

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Заперечення відповідача відносно того, що згідно пункту 27 Правил видачі вантажів (далі - Правила), нестача вантажу, зданого до перевезення у вологому стані повинна розраховуватись з урахуванням 2% норми маси, не приймаються до уваги судом з наступних підстав.

Як свідчить з накладної №47977400 від 23.06.2016 було направлено 30 вагонів з вантажем - концентрат вугільний (вугілля кам'яне), про що зазначено у графі №20 даної накладної.

Згідно з наданої позивачем копії Витягу з Єдиної тарифно - статистичної номенклатури вантажів вугілля кам'яне відноситься до мінерального палива.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, при видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма нестачі (сума норми природної втрати на граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості мякі всякі.

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що концентрат вугільний належить до мінерального палива, а тому норма нестачі вантажу повинна розраховуватись з урахуванням 1% маси зазначеної в перевізних документах.

Крім того, слід звернути увагу, що вищевказана накладна не містить відмінних ознак вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані), а лише зазначено, що концентрат підлягає механічному обезводненню і термічній сушці.

Також, суд звертає увагу, що вантаж у кількості 2 080 000 кг. прямував до станції призначення за груповою відправкою, а саме було відправлено 30 вагонів з однаковим вантажем. Зі слів відповідача свідчить, що зменшилась вологість тому і зменшилась маса вантажу. Але, у суду викликає сумнів той факт, що маса вантажу зменшилась лише в одному вагоні (№57930489), а в інших вагонах маса вантажу залишилась незмінною, та відповідала даним, що містяться у накладній.

Крім іншого, слід зазначити, що від станції відправлення до станції Знам'янка у спірному вагоні маса зменшилась аж на 1000 кг (одна тонна), а від станції Знам'янка до станції призначення маса вантажу у спірному вагоні залишилась такою, як було виявлено при переважуванні на станції Знам'янка.

З наданих до матеріалів справи документів, вбачається, що вантаж був направлений 23.06.2016р. на адресу отримувача - ВАТ "Дікергофф Цемент Україна". Перевірка вантажу на станції Знам'янка була здійснена 24.06.2016р. о 14:20 год., тобто з моменту відправлення до моменту перевантаження минуло менше доби.

Отже, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами справи.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та доведеними, ураховуючи той факт, що відповідачем у залізничній накладній на перевезення неправильно визначено масу вантажу, що підтверджує комерційний акт. Отже за правилами ст. 122 Статуту залізниць України з відповідача як з відправника слід стягнути штраф у розмірі 44 445,00 грн., що складає 5-ти кратну провізну плату по накладній № 47977400 в розмірі 8 889,00 грн. Зворотного відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2016р. по справі № 911/5331/15 та у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. по справі № 910/26748/15.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 629, 908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 306, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м.Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 44 445,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста сорок п'ять грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.12.16р.

Суддя ОСОБА_4