Рішення № 63605847, 20.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1881/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1936/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Охтирської міської ради, Відділу з питань державної реєстрації Охтирської міської ради, Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, третя особа приватний нотаріус Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_7,

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсним та скасування рішення міської ради,

в с т а н о в и л а :

13 червня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом, який обґрунтувала тим, що вона є рідною сестрою померлого 07 листопада 2013 року ОСОБА_8, а ОСОБА_3 його двоюрідною сестрою. Відповідачка прийняла спадщину, проте про інших спадкоємців нотаріуса не повідомила, а згодом оформивши право на спадкове майно, спірні житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку продала ОСОБА_6 На підставі рішення суду від 30 січня 2015 року їй встановлено факт родинних відносин зі спадкодавцем, а також визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на спадщину за законом на житловий будинок з господарчими спорудами. Оскільки спадкове майно ОСОБА_3, яка не є спадкоємцем, продала ОСОБА_6, тому вона просить визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 27 листопада 2014 року та скасувати їх державну реєстрацію, а також визнати недійсним та скасувати рішення Охтирської міської ради Сумської області за № НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 і скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку, що розташований по вул. Пушкіна, 52 в м. Охтирка Сумської області, укладеного 27 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_7, реєстраційний номер 1058 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0674 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Пушкіна, 52 в м. Охтирка Сумської області, укладеного 27 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_7, реєстраційний номер 1059 та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним та скасовано рішення Охтирської міської ради Сумської області за № НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та приватизацію земельних ділянок» в частині затвердження технічної документації із землеустрою та безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3, загальною площею 0,0674 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: вул. Пушкіна, буд. 52, м. Охтирка Сумської області і скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5910200000:14:009:0041.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що на місці спірного житлового будинку ОСОБА_6 збудовано новий будинок, який вже не є спадковим майном. Вважає, що спір може бути вирішений лише шляхом перерозподілу спадщини відповідно до ст. 1280 ЦК України з виділенням позивачці грошової компенсації вартості будинку. Крім того вказує, що під час продажу будинку свідоцтво про право власності на спадщину за законом було дійсним, а тому законні підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, заперечення на скаргу представника позивачки адвоката ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_8 успадкував після смерті ОСОБА_10 житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться по вул. Пушкіна, 52 в м. Охтирка Сумської області на приватній земельній ділянці (державний акт не виготовлявся).

07 листопада 2013 року ОСОБА_8 помер (а.с.7).

06 грудня 2013 року приватним нотаріусом відкрито спадкову справу за заявою ОСОБА_5 як рідної сестри померлого, а 12 грудня 2013 року за заявою ОСОБА_3, як двоюрідної сестри померлого, спадкова справа заведена державним нотаріусом.

Заведення двох спадкових справ відбулось у звязку із внесенням у спадковий реєстр приватним нотаріусом прізвища померлого як Зубріцький.

25 червня 2014 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарчими спорудами, тому свої спадкові права ОСОБА_5 оформити не змогла.

На підставі рішення Охтирської міської ради Сумської області від 28 серпня 2014 року №1197МР ОСОБА_3 отримала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, а рішенням від 30 вересня 2014 року №1227-МР затверджено технічну документацію із землеустрою та безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,0674 га для будівництва і обслуговування вказаного вище жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 12, 50).

27 листопада 2014 року ОСОБА_3 продала спірні житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_6 (а.с. 8-11).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2015 року, яке 12 березня 2015 року набрало законної сили, встановлено факт родинних відносин між померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 як між рідним братом та сестрою, а також визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 25 червня 2014 року ОСОБА_3 на житловий будинок з господарчими спорудами по вул. Пушкіна, 52 в м. Охтирка Сумської області (а.с. 14-15).

Судом також встановлено, що придбані ОСОБА_6 житловий будинок з прибудовою літ. «А-1Ж,а» та літньою кухнею літ. «Б» знесені, а на їх місці 11 червня 2015 року розпочате будівництво фундаменту житлового будинку, який станом на 10 серпня 2015 року має 50 % готовності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність рішення міської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою та безоплатної передачі ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Також суд вважав, що договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 без достатньої правової підстави, а тому визнав їх недійсними та скасував їх державну реєстрацію.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Як зазначено вище, спірні житловий будинок з господарчими спорудами та земельна ділянка за життя набуті ОСОБА_8 як спадкове майно після смерті ОСОБА_10, яка була власником як будинку, так і переданої у власність на підставі рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 30 грудня 1993 року № 611 земельної ділянки, площею 717 кв.м.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_10 набула у власність під час дії ЗК України від 18 грудня 1990 року (в редакції від 13 березня 1992 року), Закону України «Про власність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року № 15-92.

Чинним на той час земельним законодавством, зокрема п. 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ, а також п. 6 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України від 25 жовтня 2001 року передбачалося, що отримані громадянами у власність земельні ділянки до введення в дію ЗК України від 25 жовтня 2001 року після закінчення строку оформлення права власності, тобто отримання правовстановлюючого документу, втрачають відповідні права на землю.

Зазначені положення на підставі рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність, а тому відсутність у ОСОБА_10 державного акту на спірну земельну ділянку не свідчить про те, що вона їй не належала.

Крім того відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, спірна земельна ділянка, набута ОСОБА_8 в порядку спадкування, після його смерті успадкована ОСОБА_5, а тому Охтирська міська рада законних підстав для прийняття рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3, яка не є спадкоємицею, не мала, як і не мала права розпоряджатися приватною земельною ділянкою позивачки, чим порушила права останньої.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо незаконності рішення Охтирської міської ради Сумської області від 30 вересня 2014 року № НОМЕР_1.

Проте, з висновками суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки не можливо погодитись.

Так, ОСОБА_5 є спадкоємицею другої черги, ОСОБА_3 пятої, а спадкоємці першої черги відсутні, тому право власності на спірні будинок та земельну ділянку після смерті ОСОБА_8 у порядку спадкування за законом набула заявниця.

Право на спадщину у ОСОБА_5 виникло з моменту її відкриття, тобто з 07 листопада 2013 року, а так як ОСОБА_3 спадковим майном розпорядилася, воно є порушеним.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, під способами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Разом з тим, особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте обраний ОСОБА_5 спосіб захисту порушеного права через визнання недійсними укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки не може бути застосований у спірних правовідносинах, оскільки спадковим майном, власницею якого з 07 листопада 2013 року є позивачка, розпорядилася відповідачка, не маючи на це відповідних правових підстав. ОСОБА_6 придбавши це майно, є добросовісним набувачем, оскільки не знала і не могла знати, що продавець не мала право його відчужувати. Зворотнє в суді не доведене.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння, а статтею 388 цього Кодексу від добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Оскільки у спірних правовідносинах спадкове майно вибуло з володіння власниці поза її волею, тому вона має право за правилами ст. 388 ЦК України витребовувати його від добросовісного набувача ОСОБА_6, якій будинок та земельна ділянка були відчужені за договорами, стороною яких позивачка не була.

Таким чином, захист права ОСОБА_5 як позивачки, яка вважає себе власником спірного майна, можливий шляхом предявлення віндикаційного позову за наявності підстав передбачених ст. 388 ЦК України, а не в порядку ст. 215 ЦК України.

Цих вимог суд першої інстанції не врахував в звязку з чим прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції у частині зазначених задоволених вимог є незаконним, а тому на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає зміні.

Пропорційно до задоволених вимог та з урахуванням понесених сторонами судових витрат в місцевому та апеляційному судах, за рахунок ОСОБА_5 підлягає компенсації сплачений ОСОБА_3 судовий збір у сумі 661,44 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року в частині вирішених вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки від 27 листопада 2014 року та скасування їх державної реєстрації, скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 661 грн. 44 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді