Ухвала суду № 63598911, 21.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/4110/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2227/2016

головуючий в I інстанції Назаренко Г.В.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 31

______________

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участі секретаря судового засідання Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

В позові поданому до суду 22 червня 2016 року ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 інфляційні витрати за весь час прострочення сплати боргу в розмірі 7977,68 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу в загальному розмірі 99032,10грн., вказуючи що зазначені суми підлягають стягненню із ОСОБА_2 який вчинив злочин передбачений ст. 291 Кримінального кодексу України, та який не виконує належним чином судове рішення в частині відшкодування шкоди.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2016 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, через те, що судом не враховано обставин що мають значення для справи, а саме не враховано що через неправомірні дії відповідача з приводу тривалого невиконання рішення суду, позивач не отримала відшкодування шкоди завданої злочином.

Також згідно доводів апеляційної скарги судом неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки позивач вважала що обовязок сплатити гроші сам по собі свідчить про наявність зобовязальних правовідносин.

Заслухавши доповідача, за відсутності позивача яка в електронному повідомленні на адресу апеляційного суду просила розглянути апеляційну скаргу без неї, також за відсутності відповідача від якого надійшли письмові заперечення та клопотання про розгляд скарги за його відсутності, та за відсутності третьої особи представник якої в клопотанні просив розглянути справу без нього, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що не сплачений борг по виконавчих листах виданих на підставі ухвали апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року якою до ОСОБА_2 застосовані примусові заходи виховного характеру. Та суд вважав що ухвалення судового рішення про стягнення шкоди спричиненої в результаті злочинних дій не свідчить про виникнення між сторонами зобовязальних правовідносин, за невиконання яких передбачена відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд визнає, що висновки суду першої інстанції здійснені у відповідності до норм матеріального та процесуального права та судом повно зясовані обставини у справі.

Відповідно до обставин у справі ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року до ОСОБА_2 застосовані примусові заходи виховного характеру та із законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 33889,83 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Виходячи з аналізу процесуальних норм права, преюдиційність фактів, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними /ті самі особи/ і об'єктивними /предмет спору, предмет доказування/ межами, за якими сторони чи інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні у такій справі факти і правовідносини.

Таким чином, вірні висновки суду про те, що права і обов'язки сторін виникли із правовідносин по відшкодуванню шкоди в результаті вчинення відповідачем кримінально-карних дій.

На виконання ухвали суду 12 грудня 2013 року видані два виконавчі листи на суму 33889,83 грн. та 100000,00 грн. В ході примусового виконання ОСОБА_2 досяг повноліття та відбулась заміна сторони виконавчого провадження, та відповідач не заперечував обставин з приводу існування заборгованості за виконавчими листами.

Станом на час звернення позивача до суду, розмір заборгованості склав 25835,82грн. матеріальної шкоди та моральна шкода 94292,06грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала саме тривалим невиконанням рішення суду та існуванням в значному розмірі невідшкодованої шкоди.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних позивач обрала спосіб захисту визначений ст. 625 ЦК України.

Однак наявність не відшкодованих сум за рішенням суду не свідчить про виникнення зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь іншої сторони відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, які би були грошовим зобов'язанням.

Відповідно до змісту цивільного законодавства грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому позичальник зобов'язаний сплатити кошти, а позикодавець має право вимагати від позичальника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Отже вірні висновки суду першої інстанції про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, не являються грошовим зобов'язанням, та виходячи з юридичної природи правовідносин на боржника у виконавчому провадження не поширює дію стаття 625 ЦК України.

При цьому колегія суддів враховує що вимоги позивача викладені в позовній заяві за своєю суттю є ідентичними тому що викладено в апеляційній скарзі, та позивач не навів доводів які би вказували на неправомірність висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, та колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: