Ухвала суду № 63597545, 19.12.2016, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 6/225/164/2016

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

Іменем України

19 грудня 2016 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області заяву ОСОБА_2про надання відстрочки виконання рішення та зміну способу і порядку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про надання відстрочки виконання рішення та заміну способу і порядку виконання судового рішення. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 01.07.2016 року з нього на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» стягнено заборгованість за кредитним договором у розмірі 8572 доларів США 75 центів, заборгованість за відсотками у розмірі 4266 доларів США 82 цента, заборгованість з комісії у сумі 1092 долара США, пеню за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором у сумі 8572 долара США 75 центів, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3654 грн. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2016 року рішення першої інстанції змінено в частині обчислення пені в національній валюті України гривні, у звязку з чим з нього стягнено пеню за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором у сумі 212775 грн. 65коп.

Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_2 посилається на те, що на його утриманні є дружина і двоє малолітніх дітей. Він працює на вугільному підприємстві, де нестабільно сплачують заробітну плату, через що постійно виникає заборгованість по її сплаті. Більш того, йому щомісяця приходиться нести значні витрати по оплаті комунальних послуг, придбанні продуктів харчування, тощо. Також, через хворобу дитини, він витрачає багато коштів на її лікування. Все це потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сімї. Крім того, він не погоджується з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, у звязку з чим має намір звернутися до касаційної інстанції. На його думку, всі ці обставини унеможливлюють та утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб, тому просить відстрочити виконання рішення на шість місяців та змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом проведення стягнень із його заробітної плати в розмірі 10% щомісяця.

Заявник в судове засідання не зявився, його інтереси за довіреністю представляв ОСОБА_1, який в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, вирішення справи залишив на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 01.07.2016 року з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» стягнено заборгованість за кредитним договором та судові витрати, яке було змінено рішенням апеляційного суду Донецької області від 03.11.2016 року.

На теперішній час рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01.07.2016 року набрало законної сили і підлягає виконанню.

Однак, із скрутним фінансовим становищем і ситуацією, яка склалася в Донецькій області через проведення антитерористичної операції, заявник ОСОБА_2 не може виконати рішення суду, через що просить відстрочити виконання рішення та змінити порядок і спосіб виконання рішення суду.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року № 1404 VІІІ із змінами та доповненнями (надалі Закон від 02.06.2016 року), який визначаєпорядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 217 ЦПК надання відстрочки або розстрочки виконання є можливим і при ухваленні судового рішення. Проте, відповідно до розяснень п. 37 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» відповідно до статті 217 ЦПК України визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні. Заяви сторін або державного виконавця про вчинення судом таких же дій при виконанні рішення суду за наявності для цього підстав розглядаються в порядку, встановленому статтею 373 ЦПК України, за результатами вирішення яких постановляється ухвала.

Відповідно до статті 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду, суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку чи розстрочку виконання, про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити чи розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Суд, який постановив рішення, може надати відстрочку або розстрочку його виконання, а також змінити спосіб і порядок виконання.

Відстрочка виконання полягає в тому, що на вчинення виконавчих дій встановлюється перерва на точно зазначений строк.

Розстрочка - виконання провадиться не одразу в повному обсязі, а у відповідних частинах протягом точно визначеного судом строку.

Обставини, що викликають відстрочку або розстрочку виконання, можуть мати суб'єктивний та об'єктивний характер, але бути єдиними в своїй суті - повинні ускладнювати виконання рішення або робити виконання неможливим.

Відстрочка і розстрочка виконання може бути застосована при врахуванні не тільки інтересів боржника, а й стягувача. Тому, для вирішення питання про відстрочку або розстрочку необхідно враховувати такі умови: відсутність вини боржника у створенні обставин, що можуть бути підставою для таких наслідків; тимчасове перебування боржника у такому стані; виконання може мати особливо несприятливі наслідки для боржника; щоб відстрочка або розстрочка не завдали шкоди стягувачу.

Відстрочка або розстрочка виконання вирішується судом, як правило, одночасно з постановленням рішення у справі. Коли ж питання про відстрочку або розстрочку не порушувалось перед судом, а у виконавчому провадженні були встановлені обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, то державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися із заявою до суду, що видав виконавчий документ, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і порядку виконання відповідно до ст. 373 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, системне тлумачення положень ст.ст. 217, 373 ЦПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють обєктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» розяснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, законодавець чітко встановлює критерій конкретних випадків, при наявності яких можливо застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Винятковими можуть бути визнані обставини, які безпосередньо повязані з життям людини (боржника), оскільки в іншому разі порушуватимуться інтереси стягувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, в доведеність своїх вимог а ні заявник, а ні його представник не надали суду жодних належних доказів, які б свідчили про наявність у заявника ОСОБА_2 виключних обставин, які утруднюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника заявника на те, що заробітна плата ОСОБА_2 виплачується частково, у нього є заборгованість по справі, оскільки не підкріплені жодним доказом про це та повністю спростовуються іншими матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи є довідка з місця роботи заявника ОСОБА_2 (а.с. 157), відповідно до якої останній працює на відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля», його заробітна плата за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року складає 128825 грн. 74 коп. Натомість, відомостей про те, що заявник ОСОБА_2 несвоєчасно отримує заробітну плату і у нього є заборгованість по отриманню цих виплат, в матеріалах справи не має.

Також суд, не погоджується з посиланнями представника заявника як на обставину, що дає підстави для відстрочення виконання рішення, а саме на хворобу неповнолітньої дитини заявника ОСОБА_2, оскільки суду не надано документів, підтверджуючих періодичність лікування і необхідність забезпечення дитини лікарськими препаратами щомісяця.

Отже, представником заявника не надано суду жодного доказу про скрутний майновий стан заявника ОСОБА_2 та наявності виключних обставин, що утруднюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Виходячи з цього, обставини, на які посилається представник заявника, а саме складний фінансовий стан сімї, бажання оскаржити рішення суду в касаційному порядку, тощо не мають характер особливих або виняткових обставин, тому не можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення відповідно до приписів ст. 373 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги в цій частині є недоведеними, тому не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог заявника ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Підстави для зміни способу виконання судового рішення відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» могли би виникнути лише у випадку, коли після звернення стягувача за правилами частини першої статті 26 цього Закону з заявою про примусове виконання рішення, йому було відмовлено з мотивів неможливості виконання судового рішення за нормами зазначеного Закону у зв'язку з невідповідністю формулювань резолютивної частини судового рішення вимогам цього Закону.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про примусове виконання зазначеного вище рішення суду, суд вважає, що законних підстав для зміни способу виконання судового рішення у даній справі немає.

Отже, виконання зазначеного рішення суду можливе, хоча й за певних умов, а тому підстави для зміни способу виконання рішення суду відсутні.

За таких обставин, заявлені вимоги недоведені, тому не підлягають задоволенню.

Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 217, 373України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про надання відстрочки виконання рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01.07.2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом пяти днів з дня її проголошення.

Суддя: