Постанова № 63593971, 12.12.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19978/16-а

Провадження №: 2-а/752/466/16

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

12.12.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Ляліній А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року позивача було звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України на підставі заяви про відставку. У зв'язку із надходженням вказаного рішення на адресу суду, відповідно до п. 2 наказу Голови Вищого адміністративного суду України від 10.10.2016 року № 681-к, позивача відраховано зі штату Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого за останнім місцем роботи позивача перед виходом у відставку, загальний стаж роботи позивача станом на 10.10.2016 року становить 39 роки 2 місяці та 14 днів.

12.10.2016 року звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з метою оформлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Також вказав, що розпорядженням Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 834621 від 18.10.2016 року, йому було призначено довічне грошове утримання, виходячи із наявності нарахованого стажу судді - 19 років 5 місяців 1 день, із виплатою 80 відсотків заробітної плати діючого судді Вищого адміністративного суду України.

У відповідь на заяву щодо роз'яснення нарахованого розміру довічного грошового утримання, листом від 23.11.2016 року за вих. № 1291/03/М-1114 Правобережним об'єднаним управління Пенсійного фонду України у м. Києві було повідомлено про призначення позивачу довічного грошового утримання, виходячи з набутого стажу на посаді судді менше 20 років.

Не погоджуючись із вказаним розпорядженням відповідача в частині нарахування меншого розміру щомісячного довічного грошового утримання, ніж має право отримувати позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив визнати протиправним рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо неврахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання до стажу роботи на посаді судді періодів служби в морських частинах прикордонних військ СРСР (з 02.05.1974 року по 21.05.1977 рік), навчання в Харківському юридичному інституті (з 01.09.1977 року по 23.06.1981 рік), роботи слідчим прокуратури Генічеського району Херсонської області (з 30.04.1982 року по 21.11.1989 рік), роботи старшим помічником прокуратури Генічеського району Херсонської області (з 22.11.1989 року по 26.06.1994 рік), роботи прокурором відділу нагляду за дотриманням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Херсонської області (з 27.06.1994 року по 26.02.1997 рік), роботи слідчим прокуратури Херсонської області (27.02.1997 року) та зобов'язати відповідача зарахувати вищевказані періоди в стаж роботи позивача на посаді судді, скасувавши розпорядження відповідача № 834621 від 18.10.2016 року, а також визначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати діючого судді суду касаційної інстанції, починаючи з 12.10.2016 року.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, відповідно до якої зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, а також провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки жоден з періодів зазначених позивачем в позовній заяві, у відповідності до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може бути зарахований до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, а розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 80 відсотків, з огляду на те, що стаж його роботи на суддівських посадах становить менше 20 років.

Вислухавши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом достовірно встановлено, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 7-26).

Також встановлено, що наказом голови Вищого адміністративного суду України № 681-к від 10.10.2016 року, суддю Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1, 10 жовтня 2016 року відраховано зі штату суду у зв'язку із звільненням його у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII (а.с. 27)

Як вбачається з позовної заяви та визнано стороною відповідача, 11.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Як встановлено з розпорядження Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 834621 від 18.10.2016 року, ОСОБА_1 було переведено на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 11.10.2016 року, з розрахунку стажу судді 19 років 5 місяців 1 день (а.с. 29-33).

Також стороною відповідача не заперечувалося, що 23.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив надати йому роз'яснення щодо призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці, а саме щодо не взяття до розрахунку стажу судді в період роботи в органах прокуратури України (а.с. 34)

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 1291/03/М-1114 від 23.11.2016 року, роз'яснено, що, з урахуванням положень ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», та, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1, до стажу його роботи на посаді судді зараховано періоди з 12.05.1997 р. по 06.02.2002 р., з 07.02.2002 р. по 28.01.2003 р., з 29.01.2003 р. по 04.06.2007 р., з 05.06.2007 р. по 19.07.2010 р., з 20.07.2010 р. по 10.10.2016 р., що складає 19 років 5 місяців 1 день (а.с. 35-36)

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В силу вимог ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією із гарантій незалежності і недоторканості суддів, що закріплені Конституцією України є право судді на відставку (п.9 ч.5 ст.126 Конституції України).

З системного аналізу законодавства зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, передбачене у п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення. При цьому, пенсія за віком, призначена на загальних підставах, не є таким матеріальним забезпеченням.

Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.

Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.

У відповідності до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Пунктами 8, 11 ч.4 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.

У відповідності до ч.6 ст.48 вищезазначеного Закону при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнано такими, що не відвідають Конституції України(є неконституційними) положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від02 березня 2015 року № 213 змін-УІІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 24 грудня 2015 року № 911-УІІІ;

- пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення встановлено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 24 грудня 2015 року № 911-УІІІ та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті зазначеного рішення роз'яснив наступний порядок виконання:

- частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 215 року № 192-УІІІ, а саме: щомісячне довічне грошове утримання вплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів від 24 грудня 2015 року № 911-УІІІ, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-УІІІ, а саме: пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержаного суддею після виходу у відставку;

- не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У пункті 5 Рішення зазначено, що Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень Законів України, визнаних неконституційними.

Пунктами 1.1, 1.4 Європейської хартії про Закон України «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, передбачено, що метою закону є забезпечення компетентності, незалежності та неупередженості, на які законно розраховує кожна людина при зверненні до суду і до кожного судді за захистом своїх прав. Закон надає кожному судді, який вважає, що його права за законом або в більш широкому порозумінні його незалежності чи незалежності юридичного процесу так чи інше знаходиться під загрозою або не приймаються до уваги, можливість звернутися до такого незалежного органу, який володіє ефективними можливостями правового впливу або який може зарадити таку можливість.

Відповідно до п.1.6 вказаної хартії закон передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і які виконували суддівські повноваження протягом зазначеного терміну, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як найближче до рівня їх останньої заробітної плати в якості судді.

Згідно із п.54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів від 17 листопада 2010 року №(2010) 12 оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

Таким чином, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено Конституційним Судом України.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням вищенаведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Враховуючи, що на законодавчому рівні України гарантувалось право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди; судді мали законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір щомісячного довічного грошового утримання, як один з елементів гарантій їх незалежності.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

Як вбачається з позовної заяви, додатків до неї та заперечень проти позову, стороною відповідача Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві не заперечується право позивача на отримання щомісячне довічне грошове утримання, разом з тим, з спірним є розмір такого утримання.

Так, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого ОСОБА_1, за підписом голови Вищого адміністративного суду України, станом на 10.10.2016 року стаж позивача, як судді складає 39 років 2 місяці 14 днів, з них зокрема 3 роки 20 днів (з 02.05.1974 року по 21.05.1977 рік) - служба в морських частинах прикордонних військ СРСР; 1 рік 10 місяців 26 днів (з 01.09.1977 року по 23.06.1981 рік) - навчання в Харківському юридичному інституті; 7 років 6 місяців 23 днів (з 30.04.1982 року по 21.11.1989 рік) - слідчий прокуратури Генічеського району Херсонської області; 4 роки 7 місяців 5 днів (з 22.11.1989 року по 26.06.1994 рік) - старший помічник прокуратури Генічеського району Херсонської області; 2 роки 8 місяців (з 27.06.1994 року по 26.02.1997 рік) - прокурор відділу нагляду за дотриманням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Херсонської області; 1 день (27.02.1997 року) - слідчий прокуратури Херсонської області (а.с. 28)

Разом з тим, відповідачем при розрахунку розміру щомісячного довічного розміру грошового утримання позивача взято до уваги виключно стаж роботи на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області (з 12.05.1997 р. по 06.02.2002 р.), судді місцевого Генічеського районного суду Херсонської області (з 07.02.2002 р. по 28.01.2003 р.), судді Печерського районного суду м. Києва (з 29.01.2003 р. по 04.06.2007 р.), судді, заступника голови судової палати № 2, виконуючого обов'язки голови судової палати № 2, заступника голови судової палати № 2 Київського апеляційного адміністративного суду (з 05.06.2007 р. по 19.07.2010 р.), судді Вищого адміністративного суду України (з 20.07.2010 р. по 10.10.2016 р.), що складає 19 років 5 місяців 1 день.

Разом з тим, при визначенні ОСОБА_1 розміру довічного грошового утримання, відповідачем не враховано, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми законодавства, які діяли на зазначений період часу.

Так, відповідно до ч.1, 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Як встановлено судом та не заперечувалося стороною відповідача, позивач має безпосередньо 19 років 5 місяців 1 день стажу роботи на посаді судді.

Крім того, згідно п. 3.1. постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» № 865 від 03.09.2005 року, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при визначенні розміру щомісячного грошового утримання позивача, протиправно не прийнято до уваги наступні періоди: 3 роки 20 днів (з 02.05.1974 року по 21.05.1977 рік) - служба в морських частинах прикордонних військ СРСР; 1 рік 10 місяців 26 днів (з 01.09.1977 року по 23.06.1981 рік) - навчання в Харківському юридичному інституті; 7 років 6 місяців 23 днів (з 30.04.1982 року по 21.11.1989 рік) - слідчий прокуратури Генічеського району Херсонської області; 4 роки 7 місяців 5 днів (з 22.11.1989 року по 26.06.1994 рік) - старший помічник прокуратури Генічеського району Херсонської області; 2 роки 8 місяців (з 27.06.1994 року по 26.02.1997 рік) - прокурор відділу нагляду за дотриманням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Херсонської області; 1 день (27.02.1997 року) - слідчий прокуратури Херсонської області, що зараховуються стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача врахувати вищевказані періоди до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді.

Таким чином, є обґрунтованими та такими, що підлягаються задоволенню вимоги позивача також і в частині, зобов'язання відповідача визначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати діючого судді суду касаційної інстанції, починаючи з 12.10.2016 року.

Враховуючи, що позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору судові витрати не стягуються та компенсуються з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо неврахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання до стажу роботи на посаді судді наступних періодів:

- 3 роки 20 днів (з 02.05.1974 року по 21.05.1977 рік) - служба в морських частинах прикордонних військ СРСР;

- 1 рік 10 місяців 26 днів (з 01.09.1977 року по 23.06.1981 рік) - навчання в Харківському юридичному інституті;

- 7 років 6 місяців 23 днів (з 30.04.1982 року по 21.11.1989 рік) - слідчий прокуратури Генічеського району Херсонської області;

- 4 роки 7 місяців 5 днів (з 22.11.1989 року по 26.06.1994 рік) - старший помічник прокуратури Генічеського району Херсонської області;

- 2 роки 8 місяців (з 27.06.1994 року по 26.02.1997 рік) - прокурор відділу нагляду за дотриманням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Херсонської області;

- 1 день (27.02.1997 року) - слідчий прокуратури Херсонської області.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді наступні періоди:

- 3 роки 20 днів (з 02.05.1974 року по 21.05.1977 рік) - служба в морських частинах прикордонних військ СРСР;

- 1 рік 10 місяців 26 днів (з 01.09.1977 року по 23.06.1981 рік) - навчання в Харківському юридичному інституті;

- 7 років 6 місяців 23 днів (з 30.04.1982 року по 21.11.1989 рік) - слідчий прокуратури Генічеського району Херсонської області;

- 4 роки 7 місяців 5 днів (з 22.11.1989 року по 26.06.1994 рік) - старший помічник прокуратури Генічеського району Херсонської області;

- 2 роки 8 місяців (з 27.06.1994 року по 26.02.1997 рік) - прокурор відділу нагляду за дотриманням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Херсонської області;

- 1 день (27.02.1997 року) - слідчий прокуратури Херсонської області.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві визначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати діючого судді суду касаційної інстанції, починаючи з 12.10.2016 року з урахуванням проведених виплат без обмеження граничного розміру пенсії.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя Антонова Н.В.