Постанова № 63590809, 21.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3321/16-п Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 33/780/763/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 147 21.12.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності: ОСОБА_2, представника потерпілого: ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року; -

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,-

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строк на 1 (один) рік.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14.08.2016 року, близько 09 год. 15 хв. в с. Осещина по вул. Леніна, в порушення п.п. 12.1, 12.3, 2.5 ПДР України, керував автомобілем НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння. При цьому, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, у разі виникнення перешкоди, яку водій спроможний виявити, не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху, аж до повної зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на перешкоду, а саме паркан теплиці внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що постанова суду першої інстанції, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та накладено стягнення є незаконною та підлягає скасуванню.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення АП2 №288647, всупереч вимог ст. 256 КУпАП не зазначено час вчинення інкримінованого йому правопорушення, свідки правопорушення ї їх адреси, які начебто підтверджують відмову від проходження ним тесту за допомогою Драгера, не зазначено від якого саме огляду він відмовився, а в графі, обовязковій до заповнення «до протоколу додається» не зазначено жодного з документів, що знаходяться у матеріалах справи на аркушах 2-5.

Ігноруючи вимоги КУпАП щодо дотримання законності, суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без належного оформлення матеріалів справи органом, що порушив провадження по справі.

Також апелянт зазначає, що в стані алкогольного спяніння він не перебував, а тому з інкримінованим правопорушенням не погоджується. Він просив працівників поліції відвезти його до лікаря для огляду на стан спяніння, однак йому було відмовлено, а тому його відмова від експрес-тесту на приладі Драгер не утворює складу правопорушення за ст. 130 КУпАП.

В звязку з цим, апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою протокол АП2 № 288647 та інші матеріали справи повернути до Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області для доопрацювання та належного оформлення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, а також пояснив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнає, а проти адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП заперечує, в тому числі і через те, що протокол про вчинення вказаного адміністративного правопорушення складений з порушенням вимог закону, а тому не може бути доказом у справі.

Представник потерпілого в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, постанову суду першої інстанції вважає законною і обґрунтованою.

Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КпАП України при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та обєктивне зясування обставин справи, підлягають для зясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані в повному обсязі.

Оскільки рішення, прийняте судом першої інстанції, щодо накладення на ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП стягнення, відповідає вимогам КУпАП і апелянтом не оскаржується, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ст. 124 КУпАП з урахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення та особи ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим судом першої інстанції в цій частині рішенням.

В той же час, судом в постанові від 28.10.2016 року визнано доведеним, що ОСОБА_2 14.08.2016 року, близько 09 год. 15 хв. в с. Осещина по вул. Леніна, в порушення п. 2.5 ПДР України, керував автомобілем НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння.

В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд послався на протокол серії АП2 № 288647 від 14.08.2016 року щодо ОСОБА_2, покази поліцейського Вишгородського ВН ГУНП в Квській області ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с. 11, 68-69).

При цьому, суд не взяв до уваги, що згідно протоколу серії АП2 № 288647 від 14.08.2016 року, ОСОБА_2 ставиться у вину те, що він 14.08.2016 року о 09 год. 15 хв. в с. Осещина по вул. Леніна, 55 керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) та від проходження медичного огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного спяніння відмовився в присутності свідків (а.с. 11).

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП визначає відповідальність особи за: керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого спяніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння.

Тобто, суддею визнано доведеним, що ОСОБА_2 керував автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, в той же час, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 складений за відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного спяніння, що свідчить про неправильне зясування судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова суду в цій частині не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого зазначаються прізвища та адреси свідків, які підписують протокол.

Однак, як вбачається з вище зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, у ньому зазначено, що ОСОБА_2 від проходження медичного огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного спяніння відмовився в присутності свідків та при цьому, в порушення вимог ст. 256 КУпАП в протоколі не зазначено прізвищ та адрес вказаних свідків, а також відсутні їх підписи. Крім того, в графі «до протоколу додаються» також відсутні будь-які відомості щодо письмових пояснень свідків.

А тому, висновок суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України викликає сумнів, оскільки ґрунтується на доказах, зібраних з порушенням норм КУпАП, а саме на даних, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 288647 від 14.08.2016 року, складеному з порушенням вимог ст. 256 КпАП України.

Вказані порушення вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позбавляє суд, в тому числі і апеляційний, прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі.

Згідно розяснень, викладених в п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», є правильною практика тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, що складені без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

За таких умов, апеляційний суд вимушений прийняти рішення про скасування постанови Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2016 року щодо ОСОБА_2 в частині визнання його винним та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, а матеріали адміністративної справи в цій частині повернути до Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області для належного оформлення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд; -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2016 року щодо ОСОБА_2 в частині визнання його винним та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову про повернення матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП до Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області для належного оформлення.

Виключити з резолютивної частини постанови посилання суду на ст. 36 КУпАП.

В іншій частині постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.Б. Зіміна