Рішення № 63590772, 21.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/952/16-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/6704/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 52 21.12.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД», третя особа - Броварське обєднане управління пенсійного фонду України Київської області про визнання права на перерахунок заробітної плати та зобовязання вчинити певні дії,

у с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 29 січня 1986 року він працював на посаді водія другого класу у автотранспортному підприємстві 11169, яке з квітня 1986 року було перейменовано у автотранспортне підприємство 23064, а з квітня 1994 року було перереєстровано в акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД», правонаступником якого є ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД». 20 вересня 2002 року наказом ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» його було звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоровя.

Позивач вказав, що 24 лютого 1987 року наказом начальника автотранспортного підприємства 23064, його як водія, направлено у відрядження з 25 лютого 1987 року у с. Ільниці Чорнобильського району Київської області для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується посвідченням виданим 25 вересня 2002 року Київською обласною державною адміністрацією, а також ІІ групу інвалідності по захворюванню, повязаного із виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії від 28 травня 2002 року, яким йому встановлено 80 % втрати професійної працездатності.

Зазначав про те, що у відрядженні він відпрацював з 25 лютого 1987 року по 6 березня 1987 року, тобто десять днів, що підтверджується табель-довідкою обліку робочого часу і посвідченням про відрядження.

14 лютого 2003 року він звертався до Броварського обєднаного УПФ України Київської області із заявою про видачу копії довідки про заробітну плату за період роботи з 1 березня 1987 року по 6 березня 1987 року. Із копії вказаної довідки від 14 лютого 2003 року йому стало відомо, що йому не враховано заробіток за період роботи з 25 лютого 1987 року по 28 лютого 1987 року, тобто за 4 дні. Заробітну плату за період з 1 березня 1987 року по 6 березня 1987 року розраховано невірно, оскільки не підвищена тарифна ставка на 100 %, не нарахована премія у розмірі 60 % тарифної ставки.

Вважав, що розмір пенсійного забезпечення йому обчислений із рівня оплати праці, що не відповідав діючим на той час нормативно-правовим актам, чим порушено його права.

З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право на перерахунок заробітної плати та зобовязати ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» провести йому перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з 25 лютого 1987 року по 6 березня 1987 року; зобовязати відповідача донарахувати заробітну плату недонарохованої суми за вищевказаний період, підвищити годинну тарифну ставку на 100 %, донарахувати премію у розмірі 60 % від заробітної плати за працю на Чорнобильській АЕС; зобовязати відповідача видати довідку встановленого зразка донарахованої суми заробітної плати за спірний період роботи; зобовязати Броварське обєднане УПФ України Київської області виконати йому перерахунок пенсії по інвалідності з донарахованої суми за зазначений вище період.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право на перерахунок заробітної плати та зобовязано ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» провести ОСОБА_2 перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з 25 лютого 1987 року по 6 березня 1987 року. Зобовязано ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» дорахувати ОСОБА_2 заробітну плату недорахованої суми за період з 25 лютого 1987 року по 6 березня 1987 року, підвищивши годину тарифну ставку на 100 %. Зобовязано ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» видати ОСОБА_2 довідку встановленого зразка донарахованої суми заробітної плати за період з 25 лютого 1987 року по 6 березня 1987 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильність висновків суду щодо невідповідності нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вимогам чинного на той момент законодавства. Нормативно-правовими актами Ради Міністрів УРСР було визначено право керівників підприємств щодо підвищення тарифних ставок та премій. Зазначає, що позивачу, як і іншим працівникам підприємства, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нарахування та виплата заробітної плати здійснювалась у відповідності до вимог законодавства, а також наказу керівника підприємства від 30 черпня 1986 року № 86/1 із застосування коефіцієнта кратності «2», однак без збільшення тарифної ставки.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року рішення міськрайонного суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 про зобовязання вчинити певні дії скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» про визнання права на перерахунок заробітної плати та зобовязання ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» здійснити перерахунок заробітної плати за період з 25 лютого 1987 року по 6 березня 1987 року, а також дорахувати заробітну плату за вказаний період, підвищивши годинну тарифну ставку на 100 % та видати відповідну довідку відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року вказане рішення апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення повністю не відповідає.

Судом встановлено, що з 29 січня 1986 року ОСОБА_2 працював на посаді водія другого класу у автотранспортному підприємстві 11169, яке з квітня 1986 року було перейменовано у автотранспортне підприємство 23064, а з квітня 1994 року було перереєстровано в акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД», правонаступником якого є ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД».

24 лютого 1987 року наказом начальника автотранспортного підприємства 23064, ОСОБА_2 як водія направлено у відрядження з 25 лютого 1987 року у с. Ільниці Чорнобильського району Київської області для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У відрядженні ОСОБА_2 відпрацював з 25 лютого 1987 року по 6 березня 1987 року, тобто десять днів, що підтверджується табель-довідкою обліку робочого часу і посвідченням про відрядження.

20 вересня 2002 року наказом ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у звязку із виявленими невідповідностями виконуваній роботі внаслідок стану здоровя.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу невірно нарахована заробітна плата за час виконання робіт по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що порушує надане позивачу право на перерахунок пенсії.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, в період знаходження позивача на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, діяв порядок оплати роботи працівників, залучених до виконання вказаних робот, встановлений Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, РМ СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 7 травня 1986 року, (аналогічна Постанова РМ УРСР від 8 травня 1986 року № 168-5), Постановою ОСОБА_3 СРСР и Секретаріату ВЦСПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43, Розпорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 року № 964, Постановою РМ СРСР, ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, (аналогічна Постанова РМ УРСР, Укррадпрофа від 10 червня 1986 року № 207-7), Інструкцією, затвердженою Постановою ОСОБА_3 СРСР и Секретаріату ВЦРПС від 22 квітня 1982 року № 95/4-132, який поширювався також і на військовозобов'язаних, призваних на військові збори, з винятками, встановленими для таких військовозобов'язаних, роз'ясненнями в ОСОБА_3 СРСР від 15 вересня 1986 року № 595 та ОСОБА_3 УРСР від 23 вересня 1986 року № 136 «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних», наданими ними у межах своєї компетенції з питань оплати труда названих осіб.

Згідно названих вище нормативних актів позивач у вказаний період мав право на одержання за місцем основної роботі у відповідача: збереженого середнього заробітку, 100% тарифної ставки, кратність від тарифної ставки, та премію до 60% від збільшеної до 100% тарифної ставки розмірі.

Згідно з діючими на спірний період часу урядовими нормативними документами з питань оплати труда осіб, призваних на військові збори, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, така оплата провадилась підприємствами за місцем постійної роботи таких осіб за рахунок коштів, які перераховувалися у встановленому порядку безпосередньо на спеціальні рахунки підприємств.

Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 1 січня 2012 року, затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок) та постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Згідно п. 7 Порядку пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Виходячи з наведеного нормативного акту, підставою для внесення до довідок даних про кількість днів роботи у зоні відчуження, номеру зони, де проводилися такі роботи, кратність оплати праці, про нараховану та виплачену заробітну плату, є первинні документи. Включення до довідки таких даних суттєво впливає на обчислення заробітної плати, яка в подальшому враховується для призначення пенсії.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25листопада 2005 № 22-1, передбачено, що довідка про заробітну плату особи, видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював заявник.

Оскільки судом першої інстанції не встановлено та відповідачем не надано суду первинних документів, які б підтверджували або спростовували правильність наданих довідок, перевірити об'єктивність даних викладених в спірних довідках не припускається можливим.

Згідно ст. 15 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, BP СРСР, KM СРСР, ВЦРПС за № 524-156 від 7 травня 1986 року та постанови Державного Комітету СРСР по праці та соціальним питанням, Секретаріату ВЦРПС за №153/10 - 43 від 7 травня 1986 року надавалось право, а не обовязок, керівникам підприємств і організацій нараховувати заробітну плату працівникам безпосередньо занятим на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС по підвищеним до 100% (тобто вдвічі) тарифним ставкам і посадовим окладам, розпорядженням РМ СРСР № 964 рс від 17.05.1986 року (відповідно до якого оплата праці повинна проводитись 3-х, 4-х, 5-ти кратному розмірі).

При цьому передбачалось, що конкретні розміри підвищення вказаних ставок та окладів встановлюються з врахуванням складності та терміновості робіт, що виконуються.

Дані щодо реалізації керівником відповідача свого права з підвищення ОСОБА_2 чи іншим працівникам тарифних ставок до 100 відсотків в матеріалах справи також відсутні.

Таким чином підстав для видачі нової довідки про заробітну плату з зазначенням в ній сум, які фактично позивачу не виплачувалися та вважати , що ці суми вираховувалися неправильно, немає.

Викладене свідчить, що при вирішені спору судом неповно встановлено фактичні обставин справи, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

ОСОБА_4