Ухвала суду № 63587875, 16.12.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14269/16-к

Провадження № 1-кс/161/5116/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 16 грудня 2016 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковальчук В.О., при секретарі Новаковській В.В., з участю прокурора Сушик Ю.В., представника заявника ОСОБА_1, заявника ОСОБА_2, розглянувши скаргу заявника ОСОБА_2 на постанову слідчого слідчого відділу Луцького районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 від 22 серпня 2016 року, про закриття кримінального провадження №12016030130000490 від 30 травня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В поданій скарзі ОСОБА_2 зазначив, що 20 жовтня 2016 року він отримав з супровідним листом, датованим 10 жовтня 2016 року, копію постанови слідчого СВ Луцького районного відділення поліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 від 22 серпня 2016 року, про закриття кримінального провадження № 12016030130000490 від 30 травня 2016 року за ст.191 КК України. При цьому, як свідчить відтиск штемпеля на поштовому конверті, вказаний лист був надісланий лише 17 жовтня 2016 року.

Також, ОСОБА_2 зазначив, що згідно п.1 вказаної постанови кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030130000490 від 30 травня 2016 року закрито у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ст.191 КК України.

Вказана постанова є незаконною з приводу наступного.

Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, відомості про кримінальне провадження № 12016030130000490 від 30.05.2016р. внесені до ЄРДР на підставі його заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21 квітня 2016 року та ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Сівчука А.Є. від 17 травня 2016 року.

Заява про вчинення кримінального правопорушення стосувалась виявлених ним під час журналістських розслідувань фактів створення злочинної групи керівниками СГ ТзОВ «Україна» ОСОБА_4 та ОСОБА_5, працівниками бухгалтерії ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які за попередньою змовою вчиняли шахрайство, привласнювали кошти СГ ТзОВ «Україна» у особливо великих розмірах. Факти вищевказаних кримінальних правопорушень описані в офіційних документах, зокрема: «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки СГ ТзОВ «Україна» №753/22-1/03737416», виданих Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 17.02.2014р.; «Висновок №9/03-20-16-05/2014» ДПА у Волинській області від 11.03.2014р.; «Висновок № 30/03-20-16-05/2014» ГУ Міндоходів у Волинській області від 29.08.2014р.; «Аудиторський звіт» від 30.01.2014р. Хмельницької незалежної аудиторської фірми «Аваль»; «Довідка» Держфінінспекції у Волинській області від 20.10.2013р., а також підтверджуються копіями окремих актів, заяв договорів, які ним долучені до заяви. Зокрема, ним наведені факти безпідставного (незаконного) відображення заборгованості підприємства по позиці ОСОБА_4 на суму 1763648,60 грн., незаконної видачі продукції ОСОБА_5 на суму 186959 грн. та 9850 грн., привласнення ОСОБА_4 кредитних коштів в сумі 1950000 грн., отриманих для проведення жнив СГ ТзОВ «Україна» 19.06.2013р., привласнення коштів по фіктивним актам виконаних робіт, продажу та подальшого зникнення 154 племінного поголівя на суму 306068 грн., привласнення цукру, залишковою вартістю 193953 грн. та інше. Тобто, в заяві наведений виклад обставин, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.190, ч.5 ст.191 КК України.

При цьому, слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Сівчук А.Є. в згаданій ухвалі від 17 травня 2016р. у справі № 161/6151/16-к зазначив про необхідність детального допиту заявника, тобто його, та ретельної перевірки його доводів. Між тим, слідчий Будиловський Р.В. не допитав його, ОСОБА_2 в якості свідка з приводу відомих йому обставин, а також не перевірив наведені ним в заяві від 21 квітня 2016 року доводи.

Також, ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_4 змісту оскаржуваної постанови вбачається, що слідчий Будиловський Р.В. не провів жодних слідчих (розшукових) дій по його заяві, а, фактично, закрив кримінальне провадження в звязку з тим, що прокуратурою області був складений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за іншими статтями КК України, який в подальшому скеровано для розгляду до суду. При цьому, слідчий, як на підставу для закриття кримінального провадження, посилається на п.2 ч.1 ст.284 КПК України та відсутність складу кримінального правопорушення передбаченого ст.191 КК України, хоча в оскаржуваній постанові не наводить змісту жодних обставин, що свідчать про відсутність складу злочину.

Також, слідчий посилається на те, що нормами КПК України, передбачено, що ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили. При цьому, слідчий не зазначає вирок суду, який набрав законної сили, за яким були б виправдані або засуджені за ст.191 КК України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, шодо яких подано ним заяву про вчинення кримінального правопорушення. Відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слідчий взагалі не наводить жодних процесуальних рішень, прийнятих згідно КПК України.

Разом з тим, ОСОБА_2 зазначив, що слідчим не досліджено та не надано оцінки його доводам, щодо вчинення злочину організованою групою (ч.3 ст.28 КК України) та шахрайства (ч.4 ст.190 КК України).

Крім того, слідчий в супереч вимогам ч.6 ст.284 КПК України, не надіслав йому, як заявнику, копію постанови про закриття кримінального провадження. Також, він не надіслав ОСОБА_8 постанову про відмову у визнанні її потерпілою у даному кримінальному провадженні та не допитав її щодо відомих їй обставин.

Отже, слідчий не дослідив обставини кримінального провадження всебічно, повно і неупереджено, порушив вимоги ч.ч.1,2 ст.9 КПК України, що призвело до винесення незаконної постанови про закриття кримінального провадження.

Вищевикладене свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, заявник ОСОБА_2, посилаючись на ст.ст.303-304 КПК України, просить суд:

Постанову слідчого СВ Луцького районного відділення поліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 від 22 серпня 2016 року про закриття кримінального провадження № 12016030130000490 від 30 травня 2016 року у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ст.191 КК України, скасувати.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 скаргу підтримав та дав пояснення,

навівши доводи, аналогічно тим, що зазначені в скарзі.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 просив скаргу задовольнити.

Прокурор Сушик Ю.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги та пояснив, що при прийняті рішення слідчий дотримався вимог закону, рішення про закриття прийнято обєктивно, а тому просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши пояснення учасників судового

розгляду, дослідивши кримінальне провадження, зясувавши думку прокурора, встановив наступні обставини та підстави щодо задоволення скарги.

З витягу з кримінального провадження №12016030130000490 від 30 травня 2016 року, вбачається, що до ЄРДР внесені відомості про те, що керівники СГ ТзОВ Україна, що в с.Баїв Луцького району, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 привласнили грошові кошти підприємства, з кваліфікацією за ст.191 ч.1 КК України ( а.с.мат.д.р.1).

Зазначені відомості внесені на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 17 травня 2016 року за заявою ОСОБА_2 ( а.с.мат.д.р.4,5-7).

Під час досудового розслідування допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.мат.д.р.103-106, 107-110).

В матеріалах кримінального провадження №12016030130000490 відсутні дані про виконання інших слідчих дій ( а.с.мат.д.р.1-112).

22 серпня 2016 року, слідчий СВ Луцького районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_3 закрив кримінальне провадження №12016030130000490 від 30 травня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення ( а.с.мат.д.р.113).

20 жовтня 2016 року заявник ОСОБА_2 отримав копію постанови про закриття кримінального провадження, дану обставину не оспорювали учасники судового розгляду.

Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Дану скаргу подано належною особою, у строки, передбачені КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення відповідно має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Постанова cлідчого про закриття кримінального провадження відповідно до ч.5ст..110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Вказані вимоги закону слідчим належним чином не виконані.

Проаналізувавши матеріали кримінального провадження, по якому слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя встановив, що постанова була прийнята передчасно, оскільки було проведено лише дві слідчі дії та не перевірені зазначені в скарзі доводи заявника ОСОБА_2 щодо вчинення керівниками СГ ТзОВ Україна, в с.Баїв Луцького району, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 привласнення грошових коштів підприємства, кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.1 КК України.

Таким чином, постанова слідчого не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена без всебічного, повного та об'єктивного дослідження даних, на які посилається заявник ОСОБА_2, а тому слідчий суддя вважає її передчасною та такою, що підлягає скасуванню та направленню для досудового розслідування для виконання зазначених в скарзі слідчих дій.

Керуючись ст.ст. 110, 284, 303, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Скаргу заявника ОСОБА_2задовольнити.

Постанову слідчого слідчого відділу Луцького районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 від 22 серпня 2016 року, про закриття кримінального провадження №12016030130000490 від 30 травня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України , - скасувати.

2. Кримінальне провадження №12016030130000490 направити в СВ Луцького районного відділу поліції у Волинській області для подальшого досудового розслідування, в ході якого виконати слідчому зазначені в постанові дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подано під час підготовчого провадження у суді.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду В.О. Ковальчук