Ухвала суду № 63587229, 15.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року м. Київ К/800/15254/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Заїки М.М., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працював на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів. Наказом Львівської митниці Міндоходів від 08 квітня 2015 року № 41-о його звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України. Вказував, що незаконно не прийнято рішення про його переведення, оскільки Львівська митниця Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Львівської митниці ДФС, а тому не було підстав для його звільнення. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів від 08 квітня 2015 року № 41-о, поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 09 квітня 2015 року та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 квітня 2015 року по 28 січня 2016 року у сумі 21173,64 грн.

У касаційній скарзі Львівська митниця ДФС порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 40, 49-2 КЗпП України.

В запереченнях на скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 утворено Державну фіскальну службу України шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 утворено Львівську митницю ДФС як територіальний орган ДФС України та реорганізовано Львівську митницю Міндоходів шляхом її приєднання до Львівської митниці ДФС.

14 жовтня 2014 року Головою Державної фіскальної служби України затверджено штатний розпис на 2014 рік Львівської митниці ДФС у розмірі 945 штатних одиниць, що на 19 посад більше чисельності працівників Львівської митниці Міндоходів, яка становила 926 одиниць.

28 січня 2015 року позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади в порядку, передбаченому статтею 49-2 КЗпП України, а 08 квітня 2015 року позивачу запропоновано на вибір посади:

- головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил УАР та ПМП, тимчасово, на час відсутності основного працівника;

- старшого державного інспектора митного поста «Броди», тимчасово, на час відсутності основного працівника;

- старшого державного інспектора ВМО №1 митного поста «Львів-аеропорт», тимчасово, на час відсутності основного працівника;

- головного державного інспектора митного поста «Городок», тимчасово, на час відсутності основного працівника;

- головного державного інспектора ВМО №5 митного поста «Мостиська», тимчасово, на час відсутності основного працівника;

- водія легкового автомобіля відділу утримання нерухомого майна УІ, тимчасово, на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника;

Від запропонованих посад ОСОБА_4 відмовився.

Наказом голови комісії з реорганізації Львівської митниці Міндоходів від 08 квітня 2015 року № 41-о позивача звільнено із займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частиною 2 статті 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Як зазначалось, позивач займав посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів. Штатний розпис Львівської митниці ДФС передбачає, що загальна кількість посад на цьому митному пості становить 110 одиниць, в тому числі старших державних інспекторів - 27 посад.

Судами встановлено, що відповідно до штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на митному пості «Рава-Руська» передбачено 127 посад, в тому числі старших державних інспекторів - 31 посада.

Отже, митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС передбачає скорочення чисельності працівників митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, зокрема скороченню підлягають посади старшого державного інспектора (3 посади) та державного інспектора (одна посада).

Серед запропонованих позивачу посад не було посади державного інспектора (головного, старшого) митного поста «Рава-Руська». Натомість, запропоновано посади головного державного інспектора на інших митних постах, проте усі вони були тимчасовими (на період відсутності основного працівника), а одна із запропонованих за своїм організаційно-правовим становищем (водій легкового автомобіля) не відповідала кваліфікації позивача.

Положеннями статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

При цьому, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї х цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Із змісту судових рішень та матеріалів справи видно, що відповідачем не надавалась оцінка продуктивності праці позивача, порівняльний аналіз з іншими працівниками, що залишились на роботі не проводився.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Це зобов'язання відповідачем не виконано у зв'язку з тим, що не запропоновано позивачу всі наявні вакансії, а отже, у зв'язку з відсутністю юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП, трудові гарантії позивача були порушені.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Тому, суди дійшли правильного висновку про незаконність наказу про звільнення.

Доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно визначено розмір середньої заробітної плати, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки не враховано, що останній отримає пенсію по інвалідності не ґрунтуються на вимогах закону та на правильність судових рішень не впливають.

Мотиви касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук М.М. Заїка Ю.К. Черпак