Ухвала суду № 63586736, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/63704/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Олендера І.Я., Бившевої Л.І.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Арустамян А.Е.,

представника відповідача Зюбанова В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі №802/3561/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літинський м'ясокомбінат» до Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.10.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Літинський м'ясокомбінат» до Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013 №0000432200 та від 19.07.2013 №0000442200.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Калинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області 09.12.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, пунктів 138.1, 138.8 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області її правонаступником - Калинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Літинський м'ясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.8 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Головного управління Міндоходів у Вінницькій області складено акт від 04.07.2013 №46-22-31380537 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013 №0000432200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 381799,00грн.; від 19.07.2013 №0000442200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 366018,00грн.

За висновками податкового органу позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати по операціям з придбанням великої рогатої худоби, тушок бройлера та отримання послуг по ремонту коптильно-варочних камер і маркетингових послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВТ-Центр», Приватним підприємством «Технології оздоблення», Дочірнього підприємства «Фуршет Центр», Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Аргон».

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВТ-Центр», Приватним підприємством «Технології оздоблення», Дочірнього підприємства «Фуршет Центр», Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Аргон» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором купівлі-продажу від 25.07.2011 №01/65, договором поставки від 28.07.2011 №28/07, договором про надання послуг від 14.08.2012 №1/12, договорами про надання маркетингових та рекламних послуг від 01.01.2011 №ТО.05.01-005, від 02.01.2012 №ТО-31, від 20.02.2012 №Р ФЦ009672 та від 20.02.2012 №ВЗ ФЦ009673; видатковими накладними; податковими накладними; актами здачі-прийняття робіт та послуг; платіжними дорученнями.

Придбані позивачем у контрагентів товари та послуги були використані ним у власній господарській діяльності, що підтверджується ветеринарними свідоцтвами, журналом обліку результатів передзабійного ветеринарного огляду тварин, книгою забою тварин, посвідченням про якість на готову продукцію тваринного походження, згідно з яким здійснювалась подальше виготовлення м'яса та м'ясопродуктів; звітами за результатами надання маркетингових послуг, буклетами на рекламу продукції позивача.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В той же час, податковим органом не наведено доводів на підтвердження неможливості здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВТ-Центр», Приватним підприємством «Технології оздоблення», Дочірнього підприємства «Фуршет Центр», Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Аргон» господарської діяльності та не надано доказів наявності кримінальних справ щодо відповідних контрагентів за ухилення від сплати податків чи фіктивне підприємництво.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, слід погодитися з висновками Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВТ-Центр», Приватним підприємством «Технології оздоблення», Дочірнього підприємства «Фуршет Центр», Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Аргон».

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013 №0000432200 та від 19.07.2013 №0000442200 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі №802/3561/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер