Ухвала суду № 63586281, 22.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Справа № 876/7551/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Болюк Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2016 року у справі №346/4974/16-а, провадження №2-а/346/110/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 19 серпня 2016 року №257 7, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_2 Франківської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Франківської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 Франківської міської ради від 19 серпня 2016 року №257 7 в частині відмови йому у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позовні вимоги мотивував тим, що зазначені у пункті 16.11 рішення ОСОБА_2 Франківської міської ради підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою суперечать положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка передбачає виключні підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому вказане рішення в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає скасуванню.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_2 Франківської області від 23 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_2 Франківської міської ради від 19 серпня 2016 року №257 7.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що положення пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як субєктом владних повноважень, повязані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули та не направили представників, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі та судом не визнавалася обовязковою участь сторін і представників в апеляційному розгляді справи.

У звязку з цим відповідно до ст. ст. 41, 196 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за відсутності сторін та представників, а також фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилося.

Вислухавши доповідь судді доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства. У звязку з цим суд першої інстанції вважав, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, що було підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 01 червня 2016 року позивач звернувся до ОСОБА_2 Франківської міської ради із заявою про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою прощею до 0,05 гектара.

ОСОБА_2 Франківської міської ради від 19 серпня 2016 року №257 7 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» позивачу було відмовлено в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Ясеневій у м. Івано Франківську орієнтованою площею 0,0500 гектара. У п. 16.1 вказаного рішення зазначено підставу: згідно п. 18 додатку 2 до рішення 56 сесії міської ради від 30 липня 2015 року №1834 56 затверджено у списку громадян, які перебувають на обліку при МВК (міському виконавчому комітеті) на отримання земельних ділянок під індивідуальне будівництво в мкрн. №7, гр. ОСОБА_3 вул. Ясенева, 14.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

Згідно ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; субєкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтями 2, 4, 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначеного завдання адміністративного судочинства та порядок реалізації права на судовий захист у сфері публічно правових відносин. Зокрема, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій. Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушено її права та інтереси і на вказаний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, за змістом вказаної статті у публічно правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, спір набуває ознак публічно правового за умов не лише наявності серед субєктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, тобто їх діяльності, спрямованої на виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Тобто, адміністративним судам підсудні публічно правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Крім цього, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку із здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Зміст та спрямованість правосуддя випливає із обовязку держави по забезпеченню прав і свобод людини. Завдання будь якого судочинства відображає його спрямованість, тобто кінцеву мету.

При цьому суд повинен виходити також із принципу розгляду адміністративних справ за позовною заявою і в межах заявлених вимог.

Зясування предмету позову та змісту позовних вимог є обовязковими для суду при вирішенні питання відкриття провадження в адміністративній справі, а також для зясування в подальшому наявності спору, що утворює адміністративну юрисдикцію.

Виходячи із змісту позовної заяви, доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Конституційним Судом України у рішенні від 01 квітня 2010 року №10 рп/2010 визначено, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, повязані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне наголосити на тому, що прийняття відповідачем рішення за поданою позивачем заявою не тягне за собою наслідком набуття позивачем права власності чи права користування земельною ділянкою, а також не тягне наслідків у вигляді порушення права власності чи права користування земельною ділянкою іншими особами. Також, у даному випадку земельна ділянка не була обєктом правовідносин сторін. Тому, твердження суду першої інстанції, що даний спір підлягає розглядові у відповідності до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України за правилами цивільного судочинства є помилковим, так як суть даного спору не відповідає положенням частини 1 пункту 1 ст. 15 Кодексу щодо розгляду в порядку цивільного судочинства справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, при постановленні ухвали суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог.

Відповідно до ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу з наведених вище мотивів слід скасувати, а матеріали справи за сказаним адміністративним позовом направити до Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_2 Франківської області для продовження розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_2 Франківської області від 23 вересня 2016 року у справі №346/4974/16 а, провадження №2 а/346/110/16 скасувати.

Матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_2 Франківської міської ради від 19 серпня 2016 року №257 7 направити до Коломийського міськрайоного суду ОСОБА_2 Франківської області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Клюба

судді: Р. В. Кухтей

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено 22 грудня 2016 року.