Постанова № 63585953, 21.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Справа: № 810/1281/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2015 р. № 00033602206.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (далі - ТОВ «Фортрент») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області).

1. Між позивачем і фірмою нерезидента «Ramirent Oyi» (Фінляндія) було укладено договори позики від 15.01.2008 р. № 08/01-UAOY на загальну суму 3 850 000,00 євро та від 10.11.2008 р. № 08/03-UAOY на суму 6 600 000,00 євро.

Зазначений контрагент позивача є податковим резидентом Фінляндії.

На виконання умов зазначених договорів позивачем на користь фірми нерезидента «Ramirent Oyi» (Фінляндія) нараховувалися та виплачувалися відсотки за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р.: 1) згідно договору позики від 15.01.2008 р. № 08/Ol-UAOY на загальну суму 199 838,99 євро або 2 054 304,25 грн.; 2) згідно договору позики від 10.11.2008 р. № 08/03-UAOY на загальну суму 360 450,79 євро або 3 075 360,95 грн.

Зазначені кошти оподатковувалися як дохід нерезидента за зменшеною ставкою податку - 10 %.

2. Між позивачем і фірмою нерезидента «Ramirent Oyi» (Фінляндія) укладено договір від 02.01.2008 р. № 08-UAOY про надання послуг з управління, на підставі якого позивачем на користь зазначеного контрагента в період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р. позивачем були перераховані користь нерезидента «Ramirent Oyj» кошти: 1) згідно банківської виписки від 09.10.2013 р. 55 740,33 Євро за послуги з управління; 2) згідно банківської виписки від 25.01.2013 р. 1250 Євро за послуги з проживання працівника ТОВ «Рамірент» за кордоном під час конференції.

3. Між позивачем і ТОВ «Ремирент Машинери» (РФ) укладено договір оренди обладнання від 15.06.2012 р. № 20666С, відповідно до якого орендодавець передає орендатору обладнання за плату у тимчасове користування на період строку оренди, а орендатор зобов'язується прийняти обладнання, повернути його по закінченню строку оренди та сплатити орендну плату в розмірах та строки, визначені в цьому договорі.

На підставі вказаного договору позивачем зазначеному контрагенту сплачено за суборенду обладнання у 2013 році 983 034,09 рос. руб., у 2014 році - 427 064,68 рос. руб.

ТОВ «Ремирент Машинери» є резидентом Російської Федерації.

4. Між позивачем і ТОВ «Технологии и производство, сервис» (РФ), яке є резидентом РФ, укладено договори від 01.02.2013 р. № 1CR/2013-01, від 01.06.2013 р. № 1CR/2013-02, від 01.04.2014 р. № 1CR/2014-01, від 01.02.2013 р. № 1R/2013-01 про надання послуг/виконання робіт з установки програмного продукту «Renta 3.x» та його обслуговування.

За надання вказаних послуг/виконання робіт ТОВ «Фортрент» на користь зазначеного контрагента перерахувало за 2013 рік 1 183 500 рос. руб. та за 2014 рік - 232 800 рос. руб.

У період з 14.08.2015 р. по 25.09.2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фортрент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 09.10.2015 р. № 338/10-13-22-02-21/32664239.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Фортрент» вимог п. 160.2 ст. 160 ПК України, а саме - заниження податку на доходи нерезидента від провадження ним господарської на території України на загальну суму 568 768,00 грн., у т.ч. за 2013 рік - на 534297,00 грн., за 2014 рік - на 34 471,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 р. № 0003602206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 710 960,00 грн., з яких 568 768,00 грн. - за основним платежем та 142 192,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку до ДФС України.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 01.04.2016 р. № 7041/6/99-99-10-01-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 р. № 0003602206 було скасовано в частині штрафних санкцій у розмірі 60 564,32 грн.

На момент вирішення даної справи в суді першої інстанції відповідачем вказане податкове повідомлення-рішення не було відкликано в частині штрафних санкцій у розмірі 60 564,32 грн. в порядку ст. 60 Податкового кодексу України.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 р. № 0003602206 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, з порушенням вимог чинного податкового законодавства та без урахуванням міжнародних угод, а тому підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак вважає, що судом було неправильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Конвенцією між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Законом України від 06.10.1995 р. № 370/95-ВР (далі - Конвенція), Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованою Законом України від 06.10.1995 р. № 369/95-ВР (далі - Угода).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3.2 статті 3 ПК України передбачено, що якщо міжнародним договором передбачено інші правила оподаткування нерезидента ніж ті, що передбачені Податковим Кодексом України, то пріоритет мають норми міжнародного договору.

У п.п. 103.1, 103.2, 103.4, 103.8 ПК України закріплено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом підприємству (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Згідно з п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції передбачено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: - 5 процентів валової суми процентів, якщо: - одержувач є резидентом цієї другої Держави, і - такий одержувач є підприємством цієї другої Держави і є фактичним власником процентів, і - проценти сплачуються відносно заборгованості, що виникає по продажу в кредит цим підприємством будь-яких виробів або промислового, комерційного або наукового обладнання підприємству першої згаданої Держави, за винятком тих випадків, коли продаж або заборгованість існує між спорідненими особами; - 10 процентів валової суми процентів в усіх інших випадках.

Пунктом 1 статті 7 Угоди визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Згідно з п. 1 ст. 5 Угоди для цілей цієї Угоди вираз «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке підприємство однієї Договірної Держави повністю або частково здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі.

Отже, чинним законодавством України та вищенаведеними міжнародними актами регламентовано спеціальний порядок і ставки для оподаткування доходів податкових резидентів країн Фінляндії та РФ з джерелом їх походження з України.

З огляду на це, перевіряючи правильність рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

1.Щодо оподаткування позивачем коштів, виплачених фірмі «Ramirent Oyi» на підставі договорів позики від 15.01.2008 р. № 08/01-UAOY та від 10.11.2008 р. № 08/03-UAOY.

Оскільки зазначений контрагент є податковим резидентом Республіки Фінляндія, то як було правильно встановлено судом першої інстанції, оподаткування позивачем виплачених йому відсотків за вказаними договорами за ставкою 10 % відповідає вимогам ч. 2 ст. 11 Конвенції, норми якої, у відповідності до приписів ст. 3 ПК України, мають пріоритетне значення по відношенню до внутрішнього податкового законодавства України, а отже, висновки податкового органу щодо необхідності застосування загальної ставки податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 15 % є безпідставними, суперечать вимогам вказаного міжнародного акту і взятих Україною зобов'язань на його підставі.

2. Щодо оподаткування позивачем коштів, виплачених фірмі «Ramirent Oyi» на підставі договору від 02.01.2008 р. № 08-UAOY про надання послуг з управління.

З огляду на те, що дохід, отриманий зазначеним резидентом Фінляндії, не підпадає під перелік доходів нерезидента, що оподатковуються на території України за ставкою 15%, закріплений у п.160.1 ст.160 ПК України, який є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає, та враховуючи приписи Конвенції, основною метою якої є усунення подвійного оподаткування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності його виплати позивачем вказаному контрагенту без попереднього утримання податку на дохід нерезидента.

3. Щодо оподаткування позивачем коштів, виплачених ТОВ «Ремирент Машинери» (РФ) за договором оренди обладнання від 15.06.2012 р. № 20666С.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений контрагент позивача є податковим резидентом РФ, а тому дохід, виплачений ТОВ «Форент» на його користь, у відповідності до п.1 ст. 7 Угоди, не підлягає оподаткуванню в Україні і зазначена норма міжнародного акту має пріоритетне значення по відношенню до ст. 160 ПК України, тож підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

4. Щодо оподаткування позивачем коштів, виплачених ТОВ «Технологии и производство, сервис» (РФ) за договорами від 01.02.2013 р. № 1CR/2013-01, від 01.06.2013 р. № 1CR/2013-02, від 01.04.2014 р. № 1CR/2014-01, від 01.02.2013 р. № 1R/2013-01 про надання послуг/виконання робіт з установки програмного продукту «Renta 3.x» та його обслуговування.

Судова колегія зазначає, що дохід, отриманий зазначеним податковим резидентом РФ, не підпадає під перелік доходів нерезидента України, що оподатковуються на її території за ставкою 15%, закріплений у п.160.1 ст.160 ПК України, який є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає, і за приписами Угоди, основною метою якої є усунення подвійного оподаткування, підлягає оподаткуванню в РФ, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності його виплати позивачем без попереднього утримання податку на дохід нерезидента.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

При цьому, доводи апелянта про те, що позивачем при виплаті вищевказаним нерезидентам коштів за відповідними договорами було занижено податок на прибуто, є голослівними і суперечать приписам чинного законодавства, зокрема міжнародним актам (Конвенції і Угоді).

Посилання представника апелянта в судовому засіданні на те, що позивачем до перевірки не було надано докази, що його контрагенти є податковими резидентами інших держав, колегія суддів до уваги не приймає, оскілки такі докази є в матеріалах даної справи, якими підтверджується правомірність формування позивачем його податкової звітності зі спірний період в цій частині.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів перед судом правомірність прийнятого ним рішення та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в адміністративному позові позивач просив лише скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача (без визнання його протиправним), але у відповідності до приписів ч. 2 ст. 162 КАС України належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є визнання протиправним такого рішення податкового органу та його скасування, що помилково не було враховувало судом першої інстанції та, з урахуванням положень ст. 11 КАС України, обумовлює необхідність вийти за межі позовних вимог і, окрім іншого, визнати оскаржуване рішення відповідача протиправним.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правильно вирішено справу по суті, однак з помилковим застосуванням норм процесуального права, що є правовою підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає задоволенню частково, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - зміні шляхом викладення абзацу другого її резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 р. № 00033602206, прийняте Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області».

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 р. № 00033602206, прийняте Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області».

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 22 грудня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.