Постанова № 63585916, 20.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18657/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Мамчура Я.С. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформлене висновком до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28.05.2015р. № 6531/0/12/27-15; - зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_5, розробник: ТОВ «Ліга-Експерт», договір від 12.11.2013р. № 93 про надання послуг).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, задовольнити заявлене в позовній заяві клопотання про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, з метою реалізації права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності міста Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), уклав 12.11.2013 року з ТОВ «Ліга-Експерт» договір № 93 про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В подальшому, розробник проекту звернувся до відповідачів з клопотанням про отримання відповідних висновків про погодження проекту.

За результатом розгляду клопотання позивача, Головним управлінням Держземагенства у м. Києві було складено висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління Держземагенства у м. Києві від 11.06.2015 року № 19-26-0.3-8717/2-15, в якому викладено зауваження до документації із землеустрою та запропоновано усунути недоліки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у строк, визначений статтею 28 Закону України «Про землеустрій».

Крім того, листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.05.2015 року № 6531/0/12/27-15 позивача було повідомлено, що на даний час на земельній ділянці розташовані земельні насадження та відповідно до програми створення містобудівної документації у м. Києві на зазначену територію передбачена розробка детального плану території селища Биківня, а тому розгляд ініційованого позивачем питання можливий лише після затвердження детального плану території селища Биківня у встановленому законодавством порядку.

Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 25 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо їх поділу та об'єднання являються самостійними окремими видами документації із землеустрою, яка розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про землеустрій», погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Положенням статті 185 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що землеустрій здійснюється суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Зі змісту частин 4-6 статті 186-1 Земельного кодексу України слідує, що розробник подає вказаному органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначений орган зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини 7 статті 186-1 Земельного кодексу України, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається уповноваженому органу його розробником і повинен відповідати вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, в тому числі положенням статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що зміст висновку у формі листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.05.2015 року № 6531/0/12/27-15 містить посилання саме на ту обставину, що на даний час на спірній земельній ділянці розташовані земельні насадження та, відповідно до програми створення містобудівної документації у м. Києві, на зазначену територію передбачена розробка детального плану території селища Биківня, а тому розгляд ініційованого позивачем питання можливий лише після затвердження детального плану території селища Биківня у встановленому законодавством порядку.

Однак, обговорюючи правомірність та обґрунтованість даного висновку, колегія суддів зауважує на тому, що за правилами частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України, єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Так, за твердженням позивача, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) замість виконання покладеної на нього функції з погодження документації із землеустрою (що по суті полягає у встановленні законності підстав набуття права на землю, дотримання визначеного законодавством порядку та норм безоплатної приватизації, перевірці наявності повноважень у органів, що надають землю на підставі відповідної документації із землеустрою) безпідставно вдався до державної експертизи землевпорядної документації, що в цілому суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 № 1808-IV (з наступними змінами і доповненнями), державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Водночас, приписами статті 9 вказаного Закону визначено вичерпний перелік документації із землеустрою, що підлягає обов'язковій державній експертизі, в який, зокрема, не входить проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності міста Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

При цьому, органам, зазначеним у частинах першій - третій статті 186-1 Земельного кодексу України, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється також вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт (ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України).

Крім цього, відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою була також засвідчена й підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_7 (сертифікат від 12.12.2014 №011815), що повністю відповідає порядку, встановленому статтею 25 Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до вказаної норми, відповідність документації із землеустрою у паперовій формі положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача в частині прийняття ним рішення у формі негативного висновку від 28.05.2015р. № 6531/0/12/27-15 щодо погодження проекту землеустрою для відведення позивачу спірної земельної ділянки.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_5 про зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 26345558) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_5, розробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт», договір від 12.11.2013 р. № 93 про надання послуг), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 26345558) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_5, розробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт», договір від 12.11.2013 р. № 93 про надання послуг) по суті є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, з урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути питання з приводу погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (Замовник: ОСОБА_5; Розробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт», договір від 12.11.2013 р. № 93 про надання послуг).

Щодо вимоги апелянта про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначеної норми слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

Враховуючи те, що апелянтом не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги апелянта про зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подати звіт про виконання даного судового рішення.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформлене висновком до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28 травня 2015 року № 6531/0/12/27-15.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оформлене висновком до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28 травня 2015 року № 6531/0/12/27-15.

Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути питання з приводу погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (Замовник: ОСОБА_5; Розробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт», договір від 12.11.2013 р. № 93 про надання послуг).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Мамчур Я.С. Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Сорочко Є.О.

Мамчур Я.С