Ухвала суду № 63585720, 21.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року справа №805/5199/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 805/5199/15-а за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу (далі КП Компанія Вода Донбасу) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі Інспекція), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Інспекції;

- скасувати вимогу Інспекції від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 3 934 566,55 грн.

Фактичні підстави для звернення до суду із вказаним позовом позивач вбачав в наступному.

09 вересня 2015 року КП Компанія Вода Донбасу отримало вимогу Інспекції від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 3 934 566,55 грн., яка вникла станом на 31 серпня 2015 року.

Не погодившись з цією вимогою, КП Компанія Вода Донбасу оскаржила її в адміністративному порядку до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України та Міжрегіонального управління Державної фіскальної служби України Центрального офісу з обслуговування великих платників, проте рішеннями від 27 жовтня 2015 року № 22562/6/99-99-10-01-07-25 та від 07 грудня 2015 року № 26585/10/28-10-10-4-33 відповідно скарги позивача залишені без розгляду.

Посилаючись на пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі ОСОБА_2 № 1669-VII), п. 9-3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі ОСОБА_2 № 2464-VI), розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, позивач стверджував, що належить до категорії платників єдиного внеску, які на час здійснення антитерористичної операції звільнені від сплати сум єдиного внеску.

Такий висновок позивача ґрунтувався на тому, що він перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованих на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, (місто Донецьк), і подав заяву, передбачену абз. 2 п. 9-3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI.

Крім того, неможливість виконання позивачем своїх зобовязань внаслідок форс-мажорних обставин засвідчена сертифікатами (висновками) Торгово-промислової палати України (а.с.4-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року позов задоволено частково, внаслідок чого, скасовано вимогу Інспекції від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 3 934 566,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що в силу положень абз. 1-2 п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI КП Компанія Вода Донбасу звільняється від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, в тому числі щодо нарахування та сплати єдиного внеску, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Також, на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду граничний строк подання відповідної заяви, встановлений абз.2 п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, ще не сплинув. Крім того, неможливість виконання КП Компанія Вода Донбасу з 10 червня 2014 року своїх зобовязань щодо сплати податків та інших обовязкових платежів внаслідок обставин непереборної сили засвідчена сертифікатами Торгово-промислової палати України, які надані відповідачу 03 березня 2015 року. Таким чином, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ОСОБА_2 № 1669-VII не скасовує обовязків, визначених ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а надає можливість платникам єдиного внеску на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Умовою такого звільнення (відстрочення) є заява у довільній формі, яка подається до фіскального органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО та сертифікат Торгово-промислової палати України. Крім того, апелянт просить звернути увагу на те, що у разі несплати страхувальником єдиного внеску застрахована особа втрачає за такий період страховий стаж і статус застрахованої особи. Таким чином, апелянт вважає, що при прийнятті вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2015 №Ю-35-11 Інспекція керувалась нормами чинного законодавства України та всі дії ґрунтуються на їх виключної відповідності вимогам законодавству.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що КП Компанія Вода Донбасу (ідентифікаційний код 00191678) зареєстроване як юридична особа, про що 03 вересня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 145 0000 026990.

Основним видом економічної діяльності позивача є код КВЕД 36.00 Збір, очищення та постачання води.

З часу державної реєстрації у якості юридичної особи місцезнаходження позивача було зареєстровано за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 85.

В подальшому у звязку з проведенням антитерористичної операції з 04 грудня 2014 року місцезнаходження КП Компанія Вода Донбасу змінено та зареєстровано за адресою: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 177а.

Як платник єдиного внеску позивач перебуває на обліку за реєстраційним № 05-15-01-0281; за класом професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності: 37.

Вказані обставини встановлені на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР) від 05 серпня 2015 року № 20979882 (а.с.9-16), витягу зі статуту КП Компанія Вода Донбасу, затвердженого розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28 серпня 2007 року № 98р, зареєстрованого в ЄДР 03 вересня 2007 року, про що внесений запис за номером 1 266 145 0000 026990 (із змінами та доповненнями) (а.с.17-20), змін до статуту КП Компанія Вода Донбасу, затверджених розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28 листопада 2014 року № 245р та зареєстрованих в ЄДР 04 грудня 2014 року, про що внесений запис за номером 1 266 105 0078 026990 (а.с.21), а також даних он-лайн сервісу отримання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.50-60).

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (ідентифікаційний код 39789047) зареєстрована як юридична особа, про що 13 травня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 274 102 0000 011629.

Згідно з письмовими поясненнями Інспекції від 15 лютого 2016 року № 1713/10/2803, станом на 15 лютого 2016 року як платник єдиного внеску позивач перебуває на обліку у відповідача (а.с.95).

05 листопада 2014 року КП Компанія Вода Донбасу звернулося до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників з заявою № 17/1792, поданою відповідно до п. 9-3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, в якій просило звільнити його від виконання обовязків, визначених ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а саме від нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності (а.с.22-23).

Вказана заява отримана Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів Центральним офісом з обслуговування великих платників 05 листопада 2014 року та зареєстрована за вхідним № 99, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на примірнику заяви (а.с.22).

Починаючи з 10 червня 2014 року провадження позивачем господарської діяльності у Донецькій області та дотримання ним нормативно-правових актів України, що стосуються справляння податків та обовязкових платежів, стало неможливим внаслідок проведення антитерористичної операції.

У звязку з цим КП Компанія Вода Донбасу звернулося до Торгово-промислової палати України з заявами від 04 вересня 2014 року № 01/1506 та № 01/1202 про засвідчення факту настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Сертифікатом (висновком) № 1735 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 Торгово-промислова палата України відповідно до п.п. 100.4 і 100.5 ст. 100 ПК України, на підставі наданих документів засвідчила КП Компанія Вода Донбасу настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються сплавлення та сплати податків та обовязкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо (а.с.25-26).

Сертифікатом (висновком) № 1736 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5268/05-4 Торгово-промислова палата України відповідно до п. 5.4 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 ПК України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1044, на підставі поданих документів засвідчила КП Компанія Вода Донбасу настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо (а.с.27-28).

Листом від 17 лютого 2015 року № 17/199 КП Компанія Вода Донбасу повідомило Інспекцію про те, що у звязку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області ним отримані сертифікати про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 та № 5268/05-4, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів, а також продовження граничного строку подачі податкових декларацій.

До листа, адресованого відповідачу, позивач додав копії сертифікатів (висновків) Торгово-промислової палати України (а.с.24).

Вказаний лист отриманий Інспекції 03 березня 2015 року, про що посадовою особою відповідача зроблена відповідна відмітка на примірнику заяви (а.с.24).

04 вересня 2015 року Інспекція сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-35-11, згідно з якою станом на 31 серпня 2015 року за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 3 934 566,55 грн. за відсутності штрафів та пені (а.с.29).

Відповідачем надана картка особового рахунку КП Компанія Вода Донбасу за платежем код класифікації доходів бюджету 71010000, сформована за період з 06 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року (а.с.97-192).

Картка особового рахунку позивача за платежем 71010000 свідчить про наступне.

Станом на 06 жовтня 2014 року за КП Компанія Вода Донбасу обліковувалась переплата зі сплати єдиного внеску в розмірі 324 088,26 грн.; позивачем нарахований єдиний внесок в розмірі 464 704,29 грн., внаслідок чого у позивача виникла недоїмка у розмірі 140 616,03 грн. (а.с.97-98, 100).

Починаючи з 06 жовтня 2014 року за КП Компанія Вода Донбасу постійно обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмка), здійснювалося нарахування єдиного внеску та мала місце його часткова сплата.

Внаслідок цього станом на 31 серпня 2015 року за позивачем обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 3 934 566,55 грн. (недоїмка за відсутності штрафів та пені) (а.с.133-134).

Ухвалами від 28 грудня 2015 року та від 28 січня 2016 року суд витребовував у відповідача розрахунок суми недоїмки з відображенням підстав та періодів, за які вона виникла (а.с.49, 86).

Витребуваний розрахунок суду не наданий.

За даними позивача сума єдиного внеску, яка вказана у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11, виникла за період з серпня 2014 року по липень 2015 року, про що свідчить довідка КП Компанія Вода Донбасу від 28 січня 2016 року № 12/121 (а.с.83).

Не погодившись із спірною вимогою, КП Компанія Вода Донбасу звернулося до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України зі скаргою від 25 вересня 2015 року № 03/02/1412, в якій на підставі пп. 8 п. 4 ст. 11 Розділу VIIІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII, п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, пп. 20 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р просило скасувати вимогу Інспекції від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 3 934 566,55 грн. (а.с.30-32).

27 жовтня 2015 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 22562/6/99-99-10-01-07-25 про залишення скарги без розгляду на підставі п. 4.3. Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міндоходів України від 09 вересня 2013 року № 452, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 вересня 2013 року за № 1593/24125 (а.с.34-35).

Рішення мотивовано тим, що на день подання КП Компанія Вода Донбасу скарги до Державної фіскальної служби України вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 Інспекції до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників в адміністративному порядку не оскаржувалася.

Рішення Державної фіскальної служби України від 27 жовтня 2015 року № 22562/6/99-99-10-01-07-25 отримане позивачем 05 листопада 2015 року та зареєстроване за вхідним № 4-1111, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на примірнику рішення (а.с.33).

10 листопада 2015 року КП Компанія Вода Донбасу звернулося до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою № 03/02/1651/1, в якій просило поновити строк на оскарження вимоги Інспекції від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 3 934 566,55 грн. та скасувати вимогу Інспекції від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 3 934 566,55 грн. (а.с.35-38).

07 грудня 2015 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято рішення № 26585/10/28-10-10-4-33 про залишення скарги без розгляду на підставі п. 4.3. Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу (а.с.39-42).

Рішення мотивовано тим, що скарга КП Компанія Вода Донбасу подана до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників після спливу граничного строку оскарження.

Рішення Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників від 07 грудня 2015 року № 26585/10/28-10-10-4-33 отримане позивачем 11 грудня 2015 року та зареєстроване за вхідним № 5-3692-15, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на примірнику рішення (а.с.39, 41) та конверт, в якому надіслане поштове відправлення (а.с.43-44).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Доводячи порушення своїх прав і інтересів спірною вимогою та обґрунтовуючи необхідність її скасування, позивач посилався на те, що вимога є виконавчим документом.

Так, 07 вересня 2015 року Державною податковою інспекцією у Волноваському районі Головного управління ДФС у Донецькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-90-25, відповідно до якої станом на 31 серпня 2015 року у Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП Компанія Вода Донбасу існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 1 169 193,75 грн. (недоїмка, за відсутності штрафів та пені) (а.с.84).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 вересня 2015 року № Ю-90-25 була предявлена до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції, за цим виконавчим документом відкрито виконавче провадження ВП № 48895807.

10 грудня 2015 року в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП № 48895807 винесена постанова про арешт коштів боржника (а.с.85).

З урахуванням наведеного позивач стверджував, що сума недоїмки, відображена у вимозі від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11, яка є предметом спору у справі, також може бути стягнута з КП Компанія Вода Донбасу у позасудовому порядку шляхом її звернення до примусового виконання.

З приводу дотримання позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення субєкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність субєкта владних повноважень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що КП Компанія Вода Донбасу скористалося досудовим порядком оскарження, передбаченим ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI.

Рішення Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників від 07 грудня 2015 року № 26585/10/28-10-10-4-33 про залишення скарги без розгляду КП Компанія Вода Донбасу отримало 11 грудня 2015 року (а.с.39, 41).

При цьому правова норма, що міститься у ч.4 ст. 99 КАС України, повязує початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли позивач дізнався про рішення субєкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги (незалежно від того чи розглянув субєкт владних повноважень таку скаргу по суті, чи прийняв рішення про залишення її без розгляду).

Таким чином, перебіг строку звернення до адміністративного суду з цим позовом розпочався з 12 грудня 2015 року і сплинув 12 січня 2016 року.

Із вказаним позовом КП Компанія Вода Донбасу звернулося до суду 25 грудня 2015 року (а.с.4), тобто в межах місячного строку, визначеного ч.4 ст. 99 КАС України.

Як наслідок правові та фактичні підстави для вирішення судом питання про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду відсутні.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує наведені нижче правові норми.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом № 2464-VI.

Закон № 2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п.6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI.

Частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, повязаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що визначено ч.1 ст. 3 Закону № 2464-VI.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI крім іншого платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч.3 ст. 4 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

Права та обовязки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464-VI.

Відповідно до п.п.4-5 ч.1 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобовязаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Статтею 25 Закону № 2464-VI регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Так, згідно з абз.2 ч.1 ст. 25 Закону № 2464-VI положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами ч.2 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Абзацом 2 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з абз.3-5 ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку, що передбачено абз.8 ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI.

Відповідно до абз.9 ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно з абз.10 ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI у випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Частиною пятою статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зумовлює висновок, що за загальним правило платники єдиного внеску, в тому числі юридичні особи, які використовують найману працю, зобовязані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів (орган Державної фіскальної служби України) наділений повноваженнями у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Така вимога є виконавчим документом.

Разом з цим 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий ОСОБА_2 № 1669-VII, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Частини 1-3 статті 11 Закону № 1669-VII передбачають, що цей ОСОБА_2 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п.4 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. б пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII внесені зміни до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Аналіз абз.1 п.9-3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI зумовлює висновок, що правові норми, закріплені у цьому пункті, поширюються на платників єдиного внеску, визначених ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція.

Абзац 1 пункту 9-3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI передбачає звільнення таких платників єдиного внеску від виконання своїх обовязків, визначених ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою звільнення платників єдиного внеску, згаданих у абз.1 п.9-3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, є заява, подана ними до органу доходів і зборів, про що свідчить абз.2 п.9-3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI.

Крім того, в силу положень абз.3 п.9-3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску, зазначених у абз.1 п.9-3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, не застосовується відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

При цьому, на відміну від звільнення від виконання обовязків, передбачених ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI, незастосування до платників єдиного внеску, зазначених в абз.1 п.9-3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обовязків платника єдиного внеску законодавець не обумовлював додатковими умовами, зокрема необхідністю подання відповідної заяви.

Суд відзначає, що пп.8 п.5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі ОСОБА_2 № 1636) внесені зміни до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

9-3 Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464-VI, внесені на підставі пп. б пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII, включені до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI як пункт 9-4.

На виконання абз.3 п.5 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Місто Донецьк включене до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, (пп. 1 п. 1 Переліку).

Предметом спору у справі є вимога Інспекції про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11, згідно з якою КП Компанія Вода Донбасу зобовязана була сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка існувала станом на 31 серпня 2015 року.

Судом встановлено, що з моменту державної реєстрації у якості юридичної особи і до 04 грудня 2014 року КП Компанія Вода Донбасу було зареєстроване за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 85.

Як платник єдиного внеску КП Компанія Вода Донбасу перебуває на обліку у Інспекції.

Наведене зумовлює висновок про належність позивача до категорії платників єдиного внеску, зазначених в абз.1 п.9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI.

Отже в силу положень абз.1-2 п.9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI КП Компанія Вода Донбасу звільняється від виконання своїх обовязків, визначених ч.2 ст. 6 Закону № 2464, в тому числі щодо нарахування та сплати єдиного внеску, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідна заява 05 листопада 2014 року була подана КП Компанія Вода Донбасу до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Міжрегіональне головне управління Міндоходів Центральний офіс з обслуговування великих платників не є органом, в якому позивач безпосередньо перебуває на обліку як платник єдиного внеску. Таким органом є Інспекція.

Разом з цим як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду граничний строк подання відповідної заяви, встановлений абз.2 п.9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, ще не сплинув.

Крім того, неможливість виконання КП Компанія Вода Донбасу з 10 червня 2014 року своїх зобовязань щодо сплати податків та інших обовязкових платежів внаслідок обставин непереборної сили засвідчена сертифікатами Торгово-промислової палати України, які надані відповідачу 03 березня 2015 року.

Як наслідок, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11 підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що скасування оспорюваної вимоги є належним та ефективним способом захисту його порушених прав, оскільки остання як виконавчий документ може бути предявлена до примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Позовні вимоги КП Компанія Вода Донбасу про визнання протиправними дій Інспекції, які полягали у формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2015 року № Ю-35-11, задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що повноваження відповідача щодо надіслання платнику єдиного внеску, який має недоїмку, вимоги про сплату боргу передбачені ст. 25 Закону № 2464-VI.

ОСОБА_2 № 1669-VII, ні інші законодавчі акти не містять заборони щодо формування та надіслання вимог про сплату боргу (недоїмки) на період проведення антитерористичної операції.

Крім того, самі по собі оспорювані дії відповідача правових наслідків для позивача не мають, а тому окремої оцінки суду не потребують. Правові наслідки для позивача має вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2015 № Ю-35-11, яка скасована судом.

З приводу доводів відповідача, які фактично відтворюють зміст розяснення Державної фіскальної служби України від 05 грудня 2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 КАС України законність є одним із принципів здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись принципом законності, при вирішенні публічно-правового спору між сторонами, суд не застосовує розяснення Державної фіскальної служби України від 05 грудня 2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17, оскільки останнє не є законом чи нормативно-правовим актом.

Щодо можливості застосування до спірних правовідносин п. 28 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі ОСОБА_2 № 911-VIII) суд зазначає наступне.

На підставі п. 28 розділу І Закону № 911-VIII виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Закон № 911-VIII набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу ІІ цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99 до спірних правовідносин суд не застосовує п. 28 розділу І Закону № 911-VIII як такий, що не має зворотної дії.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 805/5199/15-а за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_4