Ухвала суду № 63585491, 19.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2016 року

справа № 804/12055/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 р.

у справі № 804/12055/15

за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №45"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Криворізька центральна об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровської області звернулась до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація №45” з вимогами стягнення суми податкового боргу перед бюджетом у розмірі 659709,40грн., з них:з податку на додану вартість у розмірі 498300,50грн. з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, у розмірі 161 408,00грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 23 березня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду першої інстанції наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судом норм матеріального права та дотримання ним процесуальних норм, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає.

Під час перегляду справи встановлено, що оспорювана сума боргу виникла у підприємства відповідно до самостійно наданих податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток, які набули статусу узгоджених.

Частина боргу, яка утворилася внаслідок несплати сум за податковим повідомленням-рішенням також є узгодженою, податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 20.04.12 року №365/2301/20244448 внаслідок порушення абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, отже сума є погодженою з підприємством, що встановлено судовим рішенням від 16.08.2013 року у справі №2а/0470/7433/12 та відповідно до положень статті 72 КАС не потребують доказування, як обставини, встановленні судовим рішення, що набрало законної сили.

Отже, підставою для подання позову про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих підприємство, слугував висновок про наявність у підприємтсва непогашеної суми узгоджених зобов'язань за самостійно поданими деклараціями.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Разом з тим відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, є дійсною, а на податковий борг, що погашений - відкликаною.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу (незалежно від того податкове зобов'язання визначено контролюючим органом чи самостійно платником податків), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу (незалежно від того податкове зобов'язання визначено контролюючим органом чи самостійно платником податків), у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано процедуру передбачену положеннями п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, а тому вимоги про стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу є обґрунтованим.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу майна, а також будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

Згідно з п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до наступного пункту названої статті, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судом під час перегляду справи встановлено, що 23 січня 2014 року податковим керуючим складено акт опису майна за №1.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8 статті 89 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.,п. 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Податковий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, не надав довідку про діючі (закриті) рахунки підприємства у фінансових установах.

Крім того, наданими податковим органом не підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих підприємством у фінансових установах та про які відомо ДПІ.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не надано доказів здійснення всіх передбачених податковим законом процесуальних дій, що передують стягненню податкового боргу відповідача у судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 р. у справі № 804/12055/15 - залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України ( Отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро, Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012 ) з бюджетних асигнувань Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області несплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 5359 (п’ять тисяч триста п’ятдесят дев’ять гривень) 20 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.12.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва