Постанова № 63585457, 19.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2016 рокусправа № 804/2178/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання:Комар Н.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 р. в справі № 804/2178/16 за позовом ОСОБА_1 до військової частини польова пошта В3675, командира військової частини польова пошта В3675, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство оборони України, про стягнення грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини польова пошта В3675 (далі в/ч п/п В3675), командира військової частини польова пошта В3675, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство оборони України, про стягнення заборгованості із грошового забезпечення за період з 01.11.2014 р. по 12.06.2015 р. в розмірі 25892,72 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 р. позов задоволено частково, стягнуто з військової частини польова пошта В3675 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати грошового забезпечення за період з 01.11.2014 р. по 12.06.2015 р., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити постанову, задовольнивши позов в повному обсязі, через порушення норм матеріального та процесуального права, вказує на те, що задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з грошового забезпечення, судом в постанові не зазначена сума, яка підлягає стягненню на його користь. Також зазначає про необґрунтований висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, неврахування судом підстав для задоволення цієї вимоги.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача військової частин п/п В3675 та відповідач командир військової частини польова пошта В3675 до судового засідання не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у звязку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю відповідачів.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.08.2014 р. по 12.06.2015 р. позивач проходив службу у військовій частині польова пошта В2603, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини польова пошта В2603 № 155 від 12.06.2015 р. та записами у військовому квитку офіцера запасу. У січні 2015 р. позивач в складі цієї ж частини приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою № 208 від 14.01.2015 р. Під час проходження військової служби у вказаний період часу розмір місячного грошового забезпечення позивача дорівнював 3463,20 грн., що підтверджується повідомленням начальника Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу Збройних Сил України ОСОБА_3 № 346326 від 30.01.2015 р.

З витягу з наказу командира військової частини польова пошта В2603 підполковника ОСОБА_4 № 155 від 12.06.2015 р. вбачається, що з 03.11.2014 р. позивач перебуває в розпорядженні командувача оперативного командування «Схід».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 р. встановлено, що в розпорядження командувача оперативного командування «Схід» позивач не зараховувався, наказу про зарахування його в розпорядження командувача оперативного командування «Схід» не існує.

Судом першої інстанції також встановлено, що військова частина польова пошта В2603 розформована, її правонаступником є військова частина польова пошта В3675, про що позивач був повідомлений листом командира військової частини А1314 (оперативного командування «Схід») генерал-майора ОСОБА_5 № 2972 від 22.10.2015 р. Також командиром військової частини А1314 ОСОБА_5 запропоновано позивачу звернутися для вирішення питання виплати заборгованості по грошовому забезпеченню до командира військової частини польова пошта В3675. Командир військової частини польова пошта В3675 ухиляється від виплати ОСОБА_1 заборгованості по грошовому забезпеченню, на заяву від 03.11.2015 р. позивачем не отримано відповіді.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу протиправно не виплачено грошове забезпечення за період з 01.11.2014 р. по 12.06.2015 р. та позивач має право та стягнення такого забезпечення з урахуванням індексу інфляції. Разом з тим, судом першої інстанції не зазначена сума, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідачів, а позовна заява не містить підтверджених документально обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційного оскарження, вважає такий висновок частково необґрунтованим, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, прийнявши рішення про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати грошового забезпечення, не зазначив конкретну суму, що підлягає стягненню. Більш того, судом першої інстанції не здійснений розрахунок такої суми, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, з 29.08.2014 р. по 12.06.2015 р. проходив службу у військовій частині польова пошта В2603, правонаступником якої є військова частина польова пошта В3675. Наказом командира військової частини польова пошта В2603 № 155 від 12.06.2015 р. ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні командувача оперативного командування «Схід» з 03.11.2014 р., переведено до військової частини польова пошта В6250 (а.с. 9). На підставі цього наказу позивачу повинно бути виплачено належне грошове забезпечення за час перебування у розпорядженні. В наказі зазначено про отримання позивачем грошової допомоги на оздоровлення за 2015 р.; не отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Грошовим атестатом серії ЗУ № 183091, виданим позивачу військовою частиною польова пошта В2603, засвідчено виплату позивачу окладу за військовим званням в розмірі 115 грн., надбавки за вислугу років (20%) в розмірі 23 грн. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивачу не виплачувались (а.с. 12).

Як вбачається з листа Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2015 р. № 326 (а.с. 11) та розрахунку (а.с. 166), виявлено недоплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад-грудень 2014 р. в загальному розмірі 3778,76 грн., в тому числі за листопад 2014 р. 1008,20 грн., за грудень 2014 р. 2770,56 грн., а з урахуванням наявної переплати, сума недоплати становить 3587,51 грн.

Інших доказів на підтвердження розміру нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення у спірному періоді суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, судовою колегією встановлено, що ОСОБА_1 не перебував у розпорядженні військової частини А1314, як це зазначає відповідач та третя особа.

Дана обставина, зокрема, підтверджена листом військової частини А1314, який надано в судовому засіданні представником третьої особи, а також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 р. в справі № 804/14626/15, яка набрала законної сили та якою встановлено, що ОСОБА_1 не виводився у розпорядження командувача військової частини А1314.

Позивача звільнено з військової служби (демобілізовано) 11.09.2015 р.

Відповідачами в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, в тому числі призваним із запасу під час мобілізації, в особливий період здійснюється відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, та Положенням про фінансове господарство військових частин Збройних сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 12 листопада 2010 року № 590.

Зі змісту вказаних нормативно-правових актів вбачається, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові види грошового забезпечення.

Посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років виплачуються в поточному місяці за поточний місяць.

Інші надбавки та винагороди виплачуються в поточному місяці за минулий місяць разом з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 29.08.2014 р. по 12.06.2015 р. проходив службу у складі військової частини польова пошта В2603, правонаступником якої є військова частина польова пошта В3675, не виводився у розпорядження військової частини А1314, відповідно саме військова частина польова пошта В3675 повинна нести обовязок з нарахування та сплати позивачу належного грошового забезпечення.

Відповідачами не надано доказів розміру грошового забезпечення позивача за період з січня по 12 червня 2015 р., а також відомостей, в якій сумі нараховане та виплачено грошове забезпечення.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено наявність заборгованості з виплати грошового забезпечення за період з листопада по грудень 2014 р. включно в розмірі 3587,51 грн., а також встановлено не нарахування та невиплата грошового забезпечення за період з січня по 12 червня 2015 р., з урахуванням не надання суду відомостей про розмір нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення, колегія суддів вважає, що єдиним способом захисту порушеного права позивача є зобовязання відповідача нарахувати та виплати грошове забезпечення за спірний період.

При цьому, вирішуючи питання виплати позивачу грошового забезпечення з урахуванням індексу інфляції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Судом апеляційної інстанції не встановлено нарахування позивачу у спірному періоді грошового забезпечення, відтак, у відповідача виникне обов'язок виплатити таку компенсацію лише після виконання рішення суду (нарахування коштів), тому вказані позовні вимоги є передчасними.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції тривалого порушення прав позивача на отримання належного йому грошового забезпечення, колегія суддів вважає, що діями відповідача порушено законні права позивача, гарантовані Конституцією України, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, а враховуючи те, що позивач в період невиплати йому грошового забезпечення потребував лікування та ці обставини вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, колегія суддів вважає доведеним факт завдання позивачу моральної шкоди.

Тому колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 5000 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 р. в справі № 804/2178/16 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 р. в справі № 804/2178/16 за позовом ОСОБА_1 до військової частини польова пошта В3675, командира військової частини польова пошта В3675, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство оборони України, про стягнення грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди скасувати.

Прийняти в справі № 804/2178/16 нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до військової частини польова пошта В3675, командира військової частини польова пошта В3675, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство оборони України, про стягнення грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобовязати військову частину польова пошта В3675 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.11.2014 р. по 12.06.2015 р.

Стягнути з військової частини польова пошта В3675 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (пять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 21.12.2016 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко