Постанова № 63584826, 13.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 р. № 820/5027/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання дій незаконними та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача - Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області по проведенню перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки" згідно направлення на проведення перевірки від 12.09.2016 № 399 - незаконними;

- скасувати наказ від 12.09.2016 № 234 Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки" в період з 12.09.2016 по 23.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій з проведення перевірки та винесення оскаржуваного наказу з огляду на віднесення позивача до категорії суб'єктів господарювання, щодо яких законодавством в 2015-2016 роках встановлено мораторій на проведення перевірок.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржуваний наказ прийнятий Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 234 від 12.09.2016 наказано організувати позапланові перевірки діяльності суб'єкта господарювання сфери торгівлі та послуг з питань дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, додержання правил торгівлі та накладення послуг - товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки".

29.08.2016 Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надано згоду №603-153-9/9313 на проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки".

Підставою для проведення перевірки стало звернення громадянки ОСОБА_3 про порушення прав споживача товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки".

13.09.2016 співробітниками Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області було пред'явлено представнику позивача направлення на перевірку від 12.09.2016 №399, проте листом №22 товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки" повідомлено відповідача про відсутність підстав для проведення перевірки.

Не погоджуючись із діями відповідача з проведення перевірки та винесення оскаржуваного наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоровя населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Судом встановлено, що відповідачем винесено оскаржуваний наказ із дотриманням наведених вище норм законодавства, в межах наданих повноважень, у визначені строки.

Поряд із цим позивач, не погоджується із правомірністю оскаржуваного наказу, посилаючи на мораторій встановлений на 2015-2016 роки щодо здійснення перевірок.

Так, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76 VIII (далі - Закон № 76 VIII) передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином, законодавчим органом на період з січня по червень 2015 року встановлено певні обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання всіма контролюючими органами. Однак, такі обмеження згідно з Законом № 76 VIII не поширюються на перевірки, які проводяться у вказаний період Державною фіскальною службою України та Державною фінансовою інспекцією України.

Одночасно, Верховною Радою України 28.12.2014 прийнято Закон №71 VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71 VIII), відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Проаналізувавши наведені правові норми, що прийняті законодавцем одночасно, суд вважає, що норми Закону № 76 VIII, зокрема, щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються всіх контролюючих органів, тоді як норми Закону № 71 VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, зокрема, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).

Саме така оцінка положень вказаних вище нормативних актів робить логічною та послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, із приписів вказаного Закону від 28 грудня 2014 року N 71-VIII убачається, що він направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як і Податковий кодекс України у відповідності до пункту 1.1 статті 1 якого визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

При цьому наведеною нормою чітко визначено, що цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

За визначенням наведеним у пункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Водночас, згідно з пунктом 41.4 статті 41 цього Кодексу інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Судом встановлено, що відповідач не є органом сфера дії якого поширюється на сферу справляння податків і зборів, а тому норми Закону від 28 грудня 2014 року N 71-VIII правомірно не застосовано ним при винесенні оскаржуваного наказу щодо призначення планової перевірки.

Також, не підлягають застування у даному випадку і приписи пункту 1 Указу Президента України від 23 липня 1998 року №817/98 "Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності", згідно з яким органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

За змістом наведеного положення до контролюючих органів відносяться органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

За визначенням наведеним у частині першій статті 3 Господарського процесуального кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Водночас, сфера дії Держпродспоживслужби не розповсюджується на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності.

Тобто, в даному випадку перевірка Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області не є перевіркою у сфері господарської діяльності.

Наведені висновки узгоджуються із позицією Міністерства юстиції України, викладеною в листі від 04.12.2015 р. N 2112/14157-0-4-15/8.1 "Щодо мораторію на проведення перевірок підприємств, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.02.2016 №3632-06/4703-03 "Щодо розгляду депутатського звернення" та Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 11 лютого 2016 року №К/800/3373/16 у справі №805/4926/15-а.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача наявні правові підстави для проведення перевірки позивача, у зв'язку з чим наказ від 12.09.2016 № 234 Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки" в період з 12.09.2016 по 23.09.2016 прийнятий у межах чинного законодавства.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Другої П'ятирічки" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання дій незаконними та скасування наказу - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников