Постанова № 63584790, 16.12.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/797/16

16 грудня 2016 р.м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І. , судді Білоус І.О. , судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Твердохліб Н.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 оборони України ОСОБА_4, довіреність від 30.12.2015 року № 220/793/д

представника відповідача військової частини - польова пошта В2492 ОСОБА_5, довіреність № 130 від 26.01.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 оборони України, військової частини - польова пошта В2492 Збройних Сил України про припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 оборони України, військової частини - польова пошта В2492 Збройних Сил України про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання дій відповідачів щодо систематичного порушення ними умов проходження військової служби позивачем, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_6, а саме належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби, виплата підйомної допомоги, виплата грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплати грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення та щодо відмови у розірванні даного контракту - протиправними;

- зобов'язання ОСОБА_3 оборони України припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_6 шляхом його розірвання та звільнити з військової служби позивача у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.01.2016 року між ОСОБА_3 оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. У зв'язку з невиконанням умов контракту щодо належного матеріального забезпечення позивачем 24.05.2016 року подано рапорт про розірвання контракту, на що отримано відмову листом № 1346/1 від 02.06.2016 року і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідачів в суді проти позовних вимог заперечили, свою позицію виклали в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. В задоволенні позову просять відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, свідків, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 05.01.2016 року між ОСОБА_3 оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, який набрав чинності з 05.01.2016 року.

При цьому, як зазначено в пункті 1 контракту громадянин ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно взяв на себе зобов'язання, визначені контрактом, зокрема проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк контракту, відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби та цим контрактом; сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників), знати та сумлінно виконувати службові обов'язки за посадами, що займатиме протягом строку контракту, а також особливі обов'язки, визначені статутами Збройних Сил України, тощо.

Згідно пункту 3 контракту він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на термін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Як визначено пунктом 4 контракту, сторони зобов'язуються не пізніше як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, визначених нормативно-правовими актами.

24.05.2016 року позивач надав командиру військової частини-польова пошта В2492 рапорт про розірвання даного контракту через невиконання умов контракту, передбачених пунктом 2, а саме належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби, виплати підйомної допомоги, виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплати грошової компенсації за підйом (найом) жилого приміщення, а також виплат, пов'язаних з виконанням бойових завдань в зоні проведення антитериростичної операції у Донецькій та Луганській областях. (а.с.9)

02.06.2016 року військовою частиною-польова пошта В2492 було надано відповідь про відмову у розірванні контракту від 05.01.2016 року з огляду на відсутність правових підстав. (а.с.10)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року (надалі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Об'єктом військово - службових відносин є публічний інтерес у сфері оборони і національної безпеки України, який складає предмет діяльності військовослужбовців. Предметом цивільно - правового договору, як правило, є результат виконання зобов'язання, а регулювання відносин сторін в процесі його виконання носить допоміжний характер, тоді як предметом контракту про проходження військової служби відносин у процесі проходження військовослужбовцем військової служби. Свобода волевиявлення, яка характеризується добровільністю укладення договору, вибором його умов, містить різний зміст при укладенні цивільно - правового договору і контракту про проходження військової служби. У першому випадку вона полягає як у добровільності, так і узгодженні виду, форми і змісту цивільно - правового договору, тоді як у другому - тільки в добровільності укладення контракту про проходження військової служби, визначеної форми і змісту.

Після укладення контракту про проходження військової служби виникають військово - службові відносини, які є різновидністю адміністративних, характеризуються нерівністю сторін, тобто подальше правове регулювання здійснюється на підставі методу влади і підпорядкування. Таким чином, контракт про проходження військової служби не є різновидністю цивільно - правового договору, і відповідно, до нього не застосовуються наслідки, які впливають з порушення договірних зобов'язань.

Сторонами контракту про проходження військової служби є, з однієї сторони, ОСОБА_3 оборони України або інших державний орган виконавчої влади (МВС, СБУ), в якому законом передбачена військова служба, а з іншої - громадянин, який вступає на військову службу в добровільному порядку. Таким чином, маємо специфічний суб'єктивний склад: тільки обмежене коло державних органів виконавчої влади, в яких передбачена військова служба, і громадяни України, які відповідають встановленим законом вимогам (психічний стан, рівень освіти, стан здоров'я).

На відміну від трудового договору (контракту) специфічний характер обов'язків військовослужбовця встановлюється не контрактом про проходження військової служби, а законами та відповідними нормативно - правовими актами: на військовослужбовців покладаються обов'язки по підготовці до збройного захисту і збройний захист України, які пов'язані з необхідністю беззастережного виконання поставлених завдань у різних умовах, у тому числі і з ризиком для життя

Отже, після вступу на професійну військову службу військовослужбовець зобов'язується проходити її на протязі встановленого контрактом строку у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених у відповідності до законодавства України. Військовослужбовець не має права самовільно відмовлятися від виконання обов'язків військової служби змінювати місце військової служби, за виключенням випадків укладення у встановленому порядку контракту про проходження військової служби з іншим ОСОБА_3 (відомством) виконавчої влади, в якому передбачена військова служба.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

У відповідності до частини першої статті 19 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Абзацами 1-2 частини першої статті 20 Закону № 2232-Х1І визначено, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, військовозобов'язані, резервісти, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, та жінки з відповідною освітою віком від 18 до 40 років - на військову службу за контактом осіб рядового складу.

Згідно із частиною 4 статті 19 Закону №2232-ХІІ форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до частини 3 статті 23 Закону № 2232 для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

В свою чергу, частину шосту статті 26 доповнено пунктом "м" згідно із Законом № 711-VIII від 06.10.2015 року, у відповідності до якого контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

На виконання Закону № 2232-ХІІ, з метою визначення порядку та регулювання питань проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Указом Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України".

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом визначено розділом II "Військова служба за контрактом" вказаного Положення, де вказано, що контракт про проходження військової служби - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає ОСОБА_3 оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 18 вказаного Положення перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 року № 1932-XII особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-ХІІ, (надалі Закон №3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Абзацом восьмим статті 11 Закону №3543-ХІІ встановлено, що відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною ОСОБА_7 України.

Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений також розділом II Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованого в ОСОБА_3 юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454. Згідно з абзацом 16 пункту 2.3 розділу II вказаного Положення у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану громадяни приймаються на військову службу за контрактом на строки, визначені частиною третьою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", без врахування набуття права на пенсійне забезпечення та строку, що залишився до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

З системного аналізу вище вказаних нормативно правових актів, якими закріплені виконання військового обов'язку в особливий період та порядок проходження військової служби за контрактом, вбачається, що строки військової служби для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Отже, строк дії контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України пов'язаний безпосередньо з дією в країні особливого періоду.

Відповідно до листа - роз'яснення ОСОБА_3 оборони України № 322/2/8417 від 01.10.2015 року "Щодо скасування в Україні особливого періоду" зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації обстановки на сході України. Завершення демобілізації можна вважати закінченням особливого періоду. Отже, на даний час в Україні діє особливий період.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року в адміністративній справі № 21-112а15 та постанові Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року у справі № 800/582/14. (а.с.37-39, т.1)

Згідно із пунктом "з" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).

Систематичним невиконанням умов контракту командуванням є невиконання одного із зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались два чи більше разів протягом останніх 12 місяців служби військовослужбовця. Невиконання зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, не враховуються для встановлення систематичного невиконання умов контракту командуванням, якщо їх виконання стало неможливим у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій, а також залучення до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до частини 8 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначені особливості звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду.

При цьому, можливість звільнення з військової служби за пунктом "з" частини 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду частиною 8 статті 26 цього Закону не передбачає.

Відповідно до частини 9 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, згідно пункту 2 контракту, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_3 оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, ОСОБА_3 оборони України зобов'язувалося відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1, включаючи, зокрема, належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби, виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена сім'ї, який переїжджає разом з ним на нове місце проходження військової служби, виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, звання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, жиле приміщення йому та членам його сім'ї або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ним жилого приміщення, інші соціальні виплати йому та членам його сім'ї, визначені законами та іншими нормативно - правовими актами. (а.с.7-8)

У відповіді від 02.06.2016 року на звернення позивача військовою частиною-польова пошта В2492 щодо грошового забезпечення зазначено, що воно виплачувалося встановленим порядком, відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 27.01.2016 року № 44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" в порядку черговості написання рапортів (звернень), надходження коштів на рахунки військової частини, за наявності відповідних підстав для видання наказів на виплату. (а.с.10)

Крім того, військовою прокуратурою Південного регіону України розглянуто колективне звернення щодо неналежного матеріального та інших видів забезпечення військовослужбовців комендантської роти військової частини-польова пошта В2492 та перевіркою встановлено факти проживання військовослужбовців упродовж тривалого часу у непристосованих приміщеннях військової частини - польова пошта В2492 в м. Очакові, незабезпечення в них відповідного санітарно-епідеміологічного стану, а також неналежного речового забезпечення військовослужбовців через що складено три протоколи за ст.172-15 КУпАП відносно заступника командира військової частини-польова пошта В2492 з матеріального забезпечення, начальника медичної частини та командира комендантської роти. (а.с.11)

Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в справі № 483/1238/16-п від 02.09.2016 року командира комендантської роти ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні правопорушення, що передбачене ст.172-15 КУпАП, а провадження по справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. (а.с.38-39, т.2)

Постановами Апеляційного суду Миколаївської області від 06.10.2016 року та 11.10.2016 року скасовано постанови Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в справах № 483/930/16-п, № 483/929/16-п відповідно, якими визнано винними заступника командира військової частини-польова пошта В2492 з матеріального забезпечення ОСОБА_9 і начальника медичної служби ОСОБА_10 у вчиненні правопорушення, що передбаченого ст.172-15 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням. (а.с.7-14, т.2)

Згідно частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Порушення зафіксовані також в акті санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта м. Очаків, Миколаївська область від 26.05.2016 року (а.с.102-104, т.1) і акті проведення перевірки військової частини-польова пошта В2492 (м. Очаків) від 27.05.2016 року № 2190. (а.с.89-101 т.1).

Про порушення умов контракту дали свої покази в судовому засіданні допитані в якості свідків військовослужбовці ОСОБА_11 і ОСОБА_7

З оглянутої судом довідки про розмір грошового забезпечення рядового ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині-польова пошта В2492 з 05.01.2016 року по 02.07.2016 року (а.с.54, т.1) видно, що в жовтні 2016 року проведена виплата винагороди за безпосередню участь в АТО з 19.01.2016 року по 23.03.2016 року на загальну суму 2593,55 грн. згідно наказу командира військової частини-польова пошта В2492 № 806 від 18.10.2016 року.

Таким чином встановлено порушення виконання умов контракту зі сторони відповідача військової частини-польова пошта В2492 щодо неналежного матеріального та грошового забезпечення.

Однак, не підтверджено належними та допустимими доказами порушення умов контракту стосовно виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, звання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, тому в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Також суд враховує, що через невихід (відсутність на службі) 23-26.06.2016 року за червень місяць 2016 року не встановлено премію позивачу та не виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода згідно наказу командира військової частини - польова пошта В2492 № 195 від 02.07.2016 року, так як в матеріалах справи міститься рапорт ОСОБА_1 (а.с.230, т.1) про те, що він вибуває в м. Київ з 23.06.2016 року по 30.06.2016 року для звернення до Президента України - Верховного Головнокомандувача, Міністра оборони України, начальника генерального штабу - командувача Збройними Силами, Генерального прокурора, Голови Верховної ОСОБА_7 України, Уповноваженого з прав людини з приводу порушення його конституційних прав і умов контракту.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи порушення усунуті та рішеннями судів визнані малозначимими, не вбачається підстав для розірвання контракту.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для розірвання контракту з позивачем на підставі його рапорту від 24.05.2016 року за нормами статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення шляхом визнання порушення умов проходження військової служби щодо неналежного матеріального та грошового забезпечення зі сторони військової частини.

Позовні вимоги про визнання дій відповідачів щодо систематичного порушення ними умов проходження військової служби позивачем, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_6, а саме виплата грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій та щодо відмови у розірванні даного контракту - протиправними, зобов'язання ОСОБА_3 оборони України припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_6 шляхом його розірвання та звільнити з військової служби позивача у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії військової частини-польова пошта В2492 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оборони України в особі тво. командира військової частини -польова пошта В2492 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_6 протиправними.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяМартиць О.І.

СуддяДанилевич Н.А.

СуддяБілоус І.О.

копія вірна:

СуддяМартиць О.І.