Постанова № 63584622, 21.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2305/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон Плюс» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610145/2 від 03.09.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон Плюс» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610145/2 від 03.09.2015 року.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 14).

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 127-132). Також, представник відповідача не заперечував щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, тому, на підставі положень ч. 4 ст. 128 КАС України, суд ухвалив рішення щодо розгляду справи за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані письмові докази, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

21.08.2015 року між ТОВ «Омікрон плюс» (Покупець) та Фірмою «T-BUSINESS, INC» (Panama) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № OMKTBS/2 про поставку товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в Специфікації до кожної партії товару (а.с. 28-30).

Згідно з п. 3.1 Контракту, базисні умови поставки СІР Kiev (Україна) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 р. Згідно з умовами Контракту допускаються поставки на інших умовах згідно ІНКОТЕРМС 2010 р., які зазначаються в інвойсах на окрему партію товару.

Відповідно до п. 4.1. Контракту товар поставляється за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару. Ціна товару містить: ціну товару на умовах СІР Kiev (Україна) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 р. Рекламна, сувенірна продукція та подарунки поставляються на безоплатній основі.

Згідно п. 4.2. Умови поставки, зазначені у п. 4.1. Контракту містять в собі вартість завантаження товару у транспортний засіб. Вартість пакування (виконані роботи та матеріал), страхування - включені у вартість товару.

Розділом 5 Контракту Сторонами визначено умови оплати вартості поставленого товару. Згідно п. 5.2., 5.3. Контракту оплата вартості товару здійснюється в строк не пізніше 90 днів з дати поставки партії товару. Оплата провадиться на підставі наданих рахунків-фактур (invoices) і транспортних накладних. Всі платежі за Контрактом провадяться по платіжним реквізитам Сторін. Датою оплати вважається дата списання валютних коштів з банківського рахунку Покупця на адресу Продавця.

Також судом встановлено, що 02 вересня 2015 року згідно Контракту на умовах CIF Одеса морським транспортом було ввезено в Україну партію товару (частини насосів, клапани) на загальну суму 32 932,27 доларів США. Товар було ввезено в морському контейнері MRKU4056803 упакований в картонні коробки, згідно з інвойсом у кількості місць 2272, вагою нетто 26371,22 кг.,згідно з пакувальним листом брутто 28650,00 кг (а.с. 32,33).

02.09.2015 року було проведено фізичний огляд товару згідно Акту № б/н про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів та здійснено зважування товару. Згідно акту фізичного огляду від 20.09.2015 року та Звіту про зважування №232942 від 02.09.2015 року вага вантажу разом з пакуванням (брутто) становить 28650,00 кг., кількість місць 2272 (а.с. 36-37).

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення Товару декларантом ТОВ «Омікрон плюс» було складено та подано головному інспектору м/п «Одеса-порт» ВМО-1 ОСОБА_1 електронну митну декларацію № 500060001/2015/016356 від 03.09.2015 року та документи, необхідні для митного оформлення товару.

Митна вартість товарів була задекларована із застосуванням першого методу визначення митної вартості (за ціною Контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 32 932,27 доларів США (724 136,62 грн.).

На підтвердження митної вартості товару разом з ЕМД було надано такі документи: - картку обліку від 03.07.2015 р. №100/2015/0003566; - зовнішньоекономічний Контракт № OMKTBS/2 від 21.08.2015 року; - специфікацію № 14110SV від 01.09.2015 року; - рахунок-фактуру (Інвойс) №14110 від 01.09.2015 року; - пакувальний лист №14110 від 01.09.2015 року; - коносамент GL582108993 від 30.07.2015 року; - міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 14110; - інформацію про позитивні результати здійснення санітарно- епідемілогічного контролю товару (з відбитком штампу на товаросупровідних документах); - інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); - акт фізичного огляду б/н від 02.09.2015; - звіт про зважування №232942 від 02.09.2015 року; - екологічну декларацію № 42864 від 02.09.2015 року; - лист органу з сертифікації № 128/09 від 03.09.2015 року; - лист ТОВ «Омікрон плюс» № 34/09 від 03.09.2015 року; - заяву ТОВ «Омікрон плюс» № 33/09 від 03.09.2015 року (а.с. 25-41).

За результатами перевірки ЕМД № 500060001/2015/016356 від 03.09.2015 року та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару інспектором ВМО-1 м/п «Одеса-порт» ОСОБА_1 03.09.2015 року було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00276 (далі - Картка відмови), а також було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610145/2 (далі - Рішення про коригування), відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом (а.с. 43).

Згідно із зазначеним рішенням, митну вартість товару № 1 було скориговано на 2,0100 дол. США за одиницю, товару №2 було скориговано на 1,8000 дол. США за одиницю, товару №3 скориговано на 1,8100 доларів США за одиницю.

Як вбачається з Картки відмови, Позивачу відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів на підставі ст. 55 Митного кодексу України оскільки прийнято рішення про коригування митної вартості № 500060001/2015/610145/2 від 03 вересня 2015 року та запропоновано подати нову декларацію з врахуванням вимог рішення про коригування.

Як зазначено у рішенні про коригування підставою для здійснення коригування митної вартості стало спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості та тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числових значень складових митної вартості товарів.

На думку митного органу зазначені розбіжності полягають у наступному: відповідно до інвойсу від 01.09.2015 року № 14110 поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса. В наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З цих підстав митний орган дійшов до висновку, що у документах містяться розбіжності.

TOB «Омікрон плюс» було запропоновано надати додаткові документи, а саме: Договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); Виписку з бухгалтерської документації; Каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; Копію митної декларації країни відправлення; Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних з виконанням договору (угоди, контракту); Ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Судом встановлено, що Позивачем було надано митному органу заяву від 03.09.2015 року № 33/09, в якій митному органу була надано обгрунтоване пояснення про неможливість надання документів, що додатково вимагались інспектором митного органу та про необґрунтованість такої вимоги, але митним органом не було враховано пояснення Позивача та обрано шостий (резервний) метод для визначення митної вартості товару.

Не погоджуючись з висновками Відповідача, Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято без достатніх правових підстав, а тому є незаконним та такими, що підлягає скасуванню.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до вимог цієї статті, кожний наступний метод застосовується, якщо митна і вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено частиною 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв, не обґрунтувавши в чому саме полягають розбіжності в наданих Позивачем основних документах, як такі розбіжності впливають на можливість обчислення (перевірення) митної вартості товару. Окрім того митним органом всупереч приписам статті 57 МКУ не було застосовано жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому Відповідачем не було обґрунтовано необхідність застосування саме цього шостого методу.

Подані ТОВ «Омікрон плюс» до митного органу документи (з врахуванням інвойсу та пакувального листа в останній редакції - з виправленими помилками) на підтвердження вартості товару, не містять розбіжності та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною Контракту шляхом застосування першого методу.

Щодо вимоги митного органу про надання документів про страхування товару, то згідно з п. 4.1., 4.2. Контракту, поставка товару здійснюється за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару, ціна товару зазначається у Специфікації до кожної партії товару. Умови поставки містять в собі вартість завантаження товару у транспортний засіб, вартість пакування (виконані роботи та матеріали), а також страхування - включені у вартість товару.

Відповідно до специфікації №14110SV від 01.09.2015 року поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах CIF Одеса відповідно до Інкотермс 2010 року. Аналогічні положення містяться також у товаросупровідних документах, зокрема рахунку-фактурі (інвойсі) №14110 від 01.09.2015 року та пакувальному листі №14110 від 01.09.2015 року.

Пунктом 7 частини десятої ст. 58 Митного кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Згідно з правилами Інкотермс 2010, за умовами CIF, Продавець зобов'язаний застрахувати товар, оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення (без вивантаження).

Таким чином, згідно умов Контракту всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки товару та страхування товару вже були включені Продавцем в ціну товару, яка відображена у Специфікації та відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а тому надання додаткових документів згідно митного законодавства, в тому числі окреме зазначення вартості страхування в документах митним законодавством не передбачається. Таким чином вимоги митного органу щодо окремого надання документів зі страхування для визначення митної вартості товару є безпідставними та незаконними.

Відповідно до статті 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, суд зазначає, що митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим методом лише тоді, коли надані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, наприклад, в ухвалах від 17.02.2015 р. у справі N К/800/18343/14 та від 16.12.2014 р. у справі N К/800/54522/14.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015 р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд зазначає, що вищенаведений аналіз обставин прийняття Рішення Відповідачем свідчить про те, що в первинних документах, наданих Позивачем до митного оформлення були відсутні будь-які розбіжності, які б могли вплинути на митну вартість товарів. При цьому митна вартість товару правомірно заявлена Позивачем до декларування, оскільки визначена на підставі первинних документів. Жодних обставин та доказів на підтвердження того, що Позивач в митній декларації зазначив не всі складові числового значення митної вартості, або неправильно здійснив розрахунок, або вніс до декларації недостовірні чи неточні відомості, або що надані митному органу документи містили ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, в Рішенні про коригування митної вартості не наведено.

Незважаючи на додаткові документи та не обґрунтовуючи те, в чому саме полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій Позивачем, або неточності у визначеної ним митній вартості, Відповідач застосував другорядний метод визначення митної вартості, а саме, резервний метод, чим порушив норми законодавства України та міжнародних договорів, які є обовязковими для України.

Так, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана ВРУкраїни, є частиною національного законодавства України.

Згідно п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній чи фіктивній вартості.

Відповідно до п. 2 параграфу (Ь) статті VII Генеральної угоди тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до

параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка митних цілей повинна базуватись на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Як встановлено у Стандартному правилі 3.17 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотської конвенції), яка є обовязковою для України з 16.09.2011 р., на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства (пункт «b»: Документи, які подаються до декларації на товари).

Крім того, відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення і рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 № 598, в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються | (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком І та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд вважає, що Відповідачем були неправомірно застосовані положення частини 3 статті 53 МК України, якою передбачено зобов'язання декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, оскільки підставою для прийняття такого рішення послужили не розбіжності в документах щодо ціни товару. В своєму рішенні Відповідач не довів наявність обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив жодної із обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

Також суд вважає, що Відповідачем неправомірно застосовані положення ст.ст. 57, 64 МК України, оскільки приймаючи оскаржуване Рішення про коригування митної вартості, Відповідачем не надано пояснень, чому в даному випадку не могли бути застосовані попередні методи визначення митної вартості, зокрема за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.

Щодо процедури проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 МКУ. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи, визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МКУ з обовязковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.. 64 МКУ) зазначається докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, що стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, Відповідачем не надано.

Згідно ст.ст. 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними, а вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 70 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610145/2 від 03.09.2015 року належить скасувати.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон Плюс» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення по коригуванню митної вартості товарів № 500060001/2015/610145/2 від 03.09.2015 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610145/2 від 03.09.2015 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон Плюс» (код ЄДРПОУ 39670909, адреса: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5, кімната 205-А) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.