Постанова № 63584508, 20.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5955/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В. розглянувши, з урахуванням перебування головуючого судді на лікарняному, в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 15880,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по транспортному та земельному податку у загальному розмірі 15880,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно облікових карток у відповідача рахується заборгованість по транспортному податку у розмірі 14583,31 грн. та по земельному податку у розмірі 3888,92 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 30.11.2016 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Відповідач про причини неприбуття суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав. Письмові заперечення проти позову відповідачем до суду не надавались.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

На підставі ч. 1 ст. 41 та ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без здійснення фіксування судового засідання.

З урахуванням зазначених обставин, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На обліку ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області перебуває платник податків - фізична особа ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1.

Судом встановлено, щовідповідач є власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ G 63 AMG, 2013 року випуску, обєм двигуна 5461 см3.

Згідно облікових карток у ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 14583,31 грн. по транспортному податку з фізичних осіб.

Заборгованість позивача по транспортному податку утворилась з наступних підстав:

25.10.2015 донараховано 25000,00 грн. на підставі податкового повідомлення - рішення №25190-17 від 22.06.2015;

24.03.2016 сторновано 10416,69 грн. у зв'язку із перерахунком та нарахуванням пені у сумі 450,82 грн.;

25.10.2016 сторновано 450,82 грн. пені.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N 71-VIII від 28 грудня 2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Тобто із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

При цьому вказана норма є чинною, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року N 71-VIII неконституційним визнано не було.

Згідно з ч.1 ст.68 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно п.4.4 ст.4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 Податкового кодексу України.

Згідно ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3. Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 Податкового кодексу України).

Згідно з п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

Відповідно пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Разом з цим п. 5 р. XIX "Прикінцеві положення" ПК України органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

З наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 143 Конституції України.

Таким чином Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, підпункту 19 пункту 1 статті 64 Бюджетного кодексу України, пункту 10.2. статті 10, статей 265, 267 Податкового кодексу України, з метою поповнення доходної частини бюджету міста Одеси рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 р. № 6257-VI з 01.01.2015 року встановлено на території міста Одеса податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням.

Згідно з п.п. 1-6 додатку до вказаного рішення обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пункту 3. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до пункту 3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.7.1 Положення обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з п.7.2. Положення податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Вищезазначене рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 р. № 6257-VI оприлюднене в газеті Одесский вестник № 3 від 31.01.2015 р.

Відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Суд зазначає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок установлено в місті Одесі та затверджено відповідне Положення про податок на майно в частині транспортного податку 21.01.2015 р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Правову позицію щодо застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 р., зокрема про необхідність його прийняття до 15 липня 2014 р., також висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 01.12.2015 р. № К/800/34757/15.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по транспортному податку, не зважаючи не те, що нею не оскаржувалось податкове повідомлення-рішення №25190-17 від 22.06.2015, не відповідає положенням Податкового кодексу України, суперечить принципам соціальної справедливості, нейтральності і стабільності оподаткування, передбаченим статтею 4 ПК України, та є протиправним, у звязку з чим у задоволенні адміністративного позову в частині стягнення заборгованості по транспортному податку слід відмовити.

Крім цього, судом встановлено, що за даними бази АІС «податковий блок» ОСОБА_1 володіє присадибними ділянками за адресами: Одеса 65000, Фонтанська дорога 143, 14 - площа 0,0786 га, Одеса Фонтанська дорога 143/15 - площа 0,1га; Одеса, 65000, Фонтанська дорога 143, 18 - площа 0,06 га.

Згідно облікових карток у ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 1297,09 грн. по земельному податку з фізичних осіб.

Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб утворилась з наступних підстав:

29.08.2015 донараховано 230,82 грн. по податковому повідомленню-рішенню №3920- 17 від 30.06.2015 (з урахуванням переплати заборгованість склала 230,62 грн.);

29.08.2015 донараховано 302,37 грн. по податковому повідомленню-рішенню №3921- 17 від 30.06.2015;

07.10.2016 донараховано 330,78 грн. по податковому повідомленню-рішенню №35461-1303 від 08.08.2016;

07.10.2016 донараховано 433,32 грн. по податковому повідомленню-рішенню №35462-1303 від 08.08.2016.

Відповідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обовязок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.36.1. ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; крім того, п.36.5. ст.36 Податкового кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідальність несе платник податків, крім випадків визначених цим Кодексом.

Згідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У звязку з тим, що відповідачем в установлений строк зазначені податкові повідомлення-рішення не було оскаржено - прийняті податкові повідомлення-рішення вважається узгодженими.

Згідно п.п.59.1, 59.3, 59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з метою погашення податкового боргу направляло відповідачу податкову вимогу № 220-17 від 28.03.2016 року.

Проте на даний момент відповідач, узгодженої суми не сплатив, внаслідок чого за ним рахується податковій борг по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1297,09 грн., що підтверджується обліковими картками платника податків.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач повинен був сплатити узгоджену суму грошового зобовязання в установлені законодавством строки, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1297,09 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 с. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 15880,40 грн. підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ОСОБА_1 (65000, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 143/18, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) про стягнення заборгованості у розмірі 15880,40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість перед бюджетом у сумі 1297 (тисяча двісті девяносто сім) грн. та 09 коп., код бюджетної класифікації - 18010700; бюджетний рахунок - 33212813700005; отримувач - УК у м.Одесі/Київський р-н; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; МФО банку отримувача - 828011; призначення платежу - *;147;2797324248; стягнення заборгованості в межах виконавчого провадження.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан