Постанова № 63584431, 06.12.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

06 грудня 2016 року Справа № 814/2084/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Агрономія" Інституту садівництва НААН" до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання неправомірними дії відповідача щодо внесення до акту ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Дослідне господарство "Агрономія" Інституту садівництва НААН" за період з 26.07.2016 року № 14-24/58 недостовірних відомостей,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Агрономія" Інституту садівництва НААН" до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання неправомірними дії відповідача щодо внесення до акту ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Дослідне господарство "Агрономія" Інституту садівництва НААН" за період з 26.07.2016 року № 14-24/58 недостовірних відомостей.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідач під час проведення ревізії безпідставно звинуватив позивача у вчиненні правопорушень, що завдали значних збитків підприємству.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що оскаржувані позивачем дії посадової особи органу при документуванні виявлених порушень та встановленні у їх допущенні винних осіб не виходить за межі неправомірності, а зроблені ревізором висновки це лише суб'єктивне бачення питань, які досліджувались.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 10.05.2016 року по 25.07.2016 року головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Миколаївській області на виконання пункту 11.2.8. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2016 року та на підставі направлення від 17.06.2016 року № 412, проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Дослідного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, с. Агрономія, вул. Паркова, 1.

Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області під час перевірки було встановлено застосування підприємством реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію у меншому розмірі ніж середня ціна реалізації за відповідний період та рекомендованих мінімальних цін та незаконне нарахування та виплата премій за реалізацію не елітного насіння зернових культур за 2013 рік, окремим працівникам підприємства.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № 14-24/58 від 26.07.2016 року.

Не погоджуючись з окремими висновками акту ревізії позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Державній фінансовій інспекції надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затверджений постановою КМУ від 20 квітня 2006 року № 550 визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Згідно до п. 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта (абз. 1 п. 3 Порядку).

Пунктом 35 Порядку встановлено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).

Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який

підлягав ревізії, перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також у разі наявності визначений в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об’єкту контролю внаслідок таких порушень.

Виявлені допущені об’єктом контролю порушення законодавства фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов’язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Тобто, опис контролюючим органом в акті ревізії порушень, не тільки не суперечить чинному законодавству, а прямо передбачено п. 35 Порядку № 550.

Відповідно до п. 50 Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Із наведеного випливає, що висновки, викладені в акті ревізії, довідці яким оформляються результати її проведення, ревізор робить за власним баченням обставин, що перевіряються, та дає їм відповідну оцінку. А отже висновки в акті перевірки є особистою думкою ревізора.

Отже, зазначений акт не є правовим актом індивідуальної дії оскільки не регулює суспільні відносини та не є обов'язковим для позивача, а є результатом дослідженням матеріальних об'єктів і явищ, які містять інформацію про діяльність об'єкту контролю. В зв'язку з чим, сам по собі, акт ревізії не може бути оскаржений, тоді як вжиття заходів, які здійснюються за результатами її проведення, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Обов’язковою ознакою дій суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони повинні безпосередньо породжувати певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин і мати обов’язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов’язкових юридичних наслідків.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За наслідками проведеної органами державної контрольно-ревізійної служби ревізії обов'язковий характер мають саме такі вимоги.

Дії відповідача щодо внесення до акту ревізії тих чи інших відомостей не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх виникнення, зміни або припинення для позивача.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13.

За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій посадової особи, які пов’язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищені повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій, щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач не погоджується фактично з суттю та наявністю окремих порушень, зазначених в акті ревізії від 26.07.2016 № 14- 24/58.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач діяв в законний спосіб, а тому позовні вимоги Державного підприємства "Дослідне господарство "Агрономія" Інституту садівництва НААН" є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7-9, 14, 70-72, 79, 86,128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Агрономія" Інституту садівництва НААН" до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання неправомірними дії відповідача щодо внесення до акту ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Дослідне господарство "Агрономія" Інституту садівництва НААН" за період з 26.07.2016 року № 14-24/58 недостовірних відомостей - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва