Постанова № 63584307, 16.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2016 року Справа № 813/2949/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняПерчак С.В.,

з участю:

представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідача 1ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3Б.) звернулась до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (далі відповідач-1, Управління МВС України на Львівській залізниці), Головного управління Національної поліції України у Львівській області (далі відповідач-2, ГУНП у Львівській області), а якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Управління МВС України на Львівській залізниці в направленні після поновлення позивачки ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ матеріалів її особової справи в ГУНП у Львівській області для вирішення питання про подальше проходження нею служби у вказаному територіальному органі поліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці ОСОБА_4 від 01.08.2016 за № 11о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ», в частині звільнення з 06.11.2016 із органів внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ ОСОБА_3 старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Львівській залізниці;

- поновити ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Львівській залізниці;

- зобов'язати Управління МВС України на Львівській залізниці та ГУНП у Львівській області утриматися від вчинення дій по позбавленню права ОСОБА_3 для виявлення бажання проходити службу в органах поліції;

- зобов'язати Управління МВС України на Львівській залізниці після поновлення Позивачки ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ направити матеріали її особової справи в ГУНП у Львівській області для вирішення питання про подальше проходження нею служби у вказаному територіальному органі поліції;

- зобов'язати ГУНП у Львівській області після поновлення в органах внутрішніх справ та отримання матеріалів її особової справи із Управління МВС України на Львівській залізниці призначити ОСОБА_3 на відповідну посаду з урахуванням її рівня кваліфікації, досвіду та спеціального звання у порядку переведення із Управління МВС України на Львівській залізниці;

- стягнути з Управління МВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 09.11.2015 по день постановлення судового рішення, виходячи із середньоденного грошового забезпечення за відпрацьований робочий день в розмірі 224,63 грн.;

- стягнути із Управління МВС України на Львівській залізниці грошове забезпечення за період проходження служби ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ із 16.09.2015 по 06.11.2015 в розмірі 8 311,31 грн.;

- зобов'язати Відповідачів в місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 16.12.2016р закрито провадження в адміністративній справі в частині позовної вимоги про стягнення з Управління МВС України на Львівській залізниці грошового забезпечення за період проходження служби ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ з 16.09.2015 по 06.11.2015 в розмірі 8636,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці полковника міліції ОСОБА_5 №65о/с від 03.09.2015 По особовому складу в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 64 "г" (через скорочення штатів) ОСОБА_3 старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС на Львівській залізниці. Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на Львівській залізниці з 16.09.2015 На виконання судового рішення 01.08.2016 відповідачем-1 видано наказ № 10о/с про поновлення позивача на службі в Управлінні МВС України на Львівській залізниці.

Водночас, того ж дня наказом № 11о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ» позивача звільнено з 06.11.2016 із органів внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів). Вважає вказаний наказ протиправним та просить скасувати такий, оскільки позивача у встановлений законодавством строк не повідомлено про наступне звільнення у звязку з скороченням штату працівників, відповідачем не встановлено неможливості подальшого використання ОСОБА_3 на службі. Крім того, зазначає, що за положеннями ст. 184 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення з ініціативи власника жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обовязковим працевлаштуванням. Управлінням МВС України на Львівській залізниці не дотримано вказаних положень законодавства України в частині обовязкового працевлаштування позивача. Додатково зауважила, що вона відповідає всім критеріям, встановленим законом для поліцейських й обмежень, повязаних зі службою в поліції згідно з статтею 61 Закону України «Про національну поліцію» немає.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог та додаткових поясненнях.

Представник відповідача-1 щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що відповідно до наказу МВС України №660 від 08.06.2015 Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці Управління МВС України на Львівській залізниці ліквідовано. Всі посади відповідно до наказу №741 від 22.06.2015 в Управлінні МВС України на Львівській залізниці скорочено. На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.16р. винесено наказ №10о/с від 01.08.2016 про поновлення ОСОБА_3 на службі в УМВС України на Львівській залізниці. ОСОБА_3 не виявила бажання на прийняття її на службу до поліції, не скористалась правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, а отже не підтвердила свою згоду проходити подальшу службу в національній поліції. У звязку із цим, відповідачем видано наказ №11о/с від 01.08.2016 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 за п. 64 г через скорочення штатів.

Крім того, зазначив, що за приписами пункту 11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про національну поліцію перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення такого. Свого відношення до позову не висловив.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими такі обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що позов слід частково задовольнити, мотивуючи це наступним.

З послужного списку ОСОБА_3 (особистий номер М-125404) слідує, що 03.05.2003 позивач була прийнята на службу в ОВС, яку з 2003 проходила в Управлінні МВС України на Львівській залізниці.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про відпустки", наказом Управління МВС України на Львівській залізниці від 06.12.2013 № 38 о/с позивачу з 19.11.2013 по 07.08.2016 була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом МВС України від 08.06.2015 № 660 "Про ліквідацію Управління МВС України на Львівській залізниці" прийнято рішення про ліквідацію Управління, створено комісію з ліквідації Управління МВС України на Львівській залізниці.

Відповідно до наказу №741 МВС України від 22.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної поліції» всі посади Управління МВС України на Львівській залізниці скорочено.

Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці від 03.09.2015 № 65 о/с відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_3 - старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на Львівській залізниці було звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Позивач оскаржила такий наказ до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці полковника міліції ОСОБА_5 №65 о/с від 03.09.2015 По особовому складу, в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 64 "г" (через скорочення штатів) ОСОБА_3 старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС на Львівській залізниці. Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС на Львівській залізниці з 16.09.2015. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 зобовязано виконати негайно.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 та на підставі листа МВС України від 20.04.2016 №12/6-1673, головою ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці 01.08.2016 видано наказ №11о/с, яким скасовано наказ Управління МВС на Львівській залізниці від 03.09.2015 №65 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з 16.09.2015, залишивши її в раніше займаній посаді.

Водночас, наказом №11о/с від 01.08.2016 «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України» майора міліції ОСОБА_3 (М-135404), старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС, звільнено з займаної посади з 06.11.2015.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення від 11.05.2016 ОСОБА_3 20.07.2016 зверталась з заявою на імя голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці із проханням направити в її адресу наказ про поновлення в органах внутрішніх справ, а матеріали справи направити в ГУНП у Львівській області для вирішення питання про подальше проходження служби в органах поліції.

Листом від 16.08.2016 № 4/277 за підписом голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці відмовлено в задоволенні вказаної вище заяви позивача у звязку з повторним звільненням її з органів внутрішніх справ. Цим же листом на адресу ОСОБА_3 направлено копії наказів про поновлення на службі та звільнення зі служби.

Судом також встановлено, що позивач неодноразово зверталась з заявами та рапортами, адресованими Міністру внутрішніх справ (листи від 11.08.2015 та від 29.09.2015), Голові Національної поліції України (лист від 25.11.2015), в яких виявляла бажання подальшого проходження служби.

Крім того, 16.06.2016 позивач звернулась з заявою до Головного управління Національної поліції України про поновлення терміну для написання заяви про призначення на посади, що заміщаються поліцейськими та призначення на відповідну посаду в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.

Листом від 30.06.2016 №0п-216/05/3/71-2016 позивача повідомлено, що на даний час у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області прийом поліції тимчасово не здійснюється.

Не погодившись з таким рішеннями та діями відповідачів позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.18 Закону України Про міліцію порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходженням служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення).

Так, підпунктом г п.64 вказаного Положення передбачено, що особи середнього, старшого і начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі.

02.07.2015 прийнято Закон України "Про Національну поліцію", який опубліковано 06.08.2015 в газеті "Голос України" та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого, набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015.

Відповідно до п. 8-11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Аналіз приписів Закону України «Про національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ дає підстави дійти висновку, що звільнення особи зі служби через скорочення штатів можливе за наявності таких підстав:

- відмова працівника міліції від проходження служби в поліції;

- не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення;

- відсутність можливості подальшого використання на службі.

Як наслідок, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник територіального органу внутрішніх справ прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, а також забезпечити дотримання всіх прав та гарантій при звільненні такого працівника.

За загальними правилами при вирішенні спору пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Судом встановлено, що посада старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на Львівській залізниці скорочена, у звязку з ліквідацією Управління МВС України на Львівській залізниці, відтак позивач підлягала звільненню з займаної посади.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до наказу УМВС України на Львівській залізниці від 06.12.2013 № 38 о/с позивач перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 19.11.2013 по 07.08.2016.

Таким чином, на час винесення спірного наказу та звільнення ОСОБА_3 з займаної посади на неї поширювались гарантії, передбачені ст.184 КЗпП України.

Так, згідно з ч.3 цієї статті звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже, працевлаштування жінок, які мають дітей до 3-ох років при повній ліквідації підприємства, установи чи організації є обов'язком власника або уповноваженого ним органу. Вказана позиція кореспондується з положеннями, викладеними в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів (звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років провадиться з обов'язковим працевлаштуванням).

Статтею 141 КЗпП України встановлено, що обов'язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Звільнення позивача без працевлаштування є порушенням встановленого порядку звільнення, що спричиняє відповідальність винної особи згідно з чинним законодавством про працю (статті 265 КЗпП України). Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.09.2010 (справа №К-20339/10).

Вказана норма вважається дотриманою, якщо жінка працевлаштована в перший день звільнення, тобто немає перерви між звільненням і днем, коли жінка може вийти на роботу на інше підприємство.

Відповідачем-1 не надано доказів вжиття заходів для працевлаштування позивача до винесення оскарженого наказу.

Більше того, суд констатує неналежне виконання відповідачем-1 постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 у справі № 813/6450/15, оскільки вказаним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України на Львівській залізниці від 03.09.2015 № 65о/с «По особовому складу», в частині звільнення позивача з займаної посади, та поновлено ОСОБА_3 на займаній саме з підстав порушення порядку її звільнення. Суд, у зазначеній вище постанові, вже звертав увагу відповідача-1 на те, що ОСОБА_3 відноситься до категорії осіб, на яких поширюються передбачені ст.184 КЗпП України гарантії, а тому звільнення її з посади у звязку з скороченням штатів можливе за умови обовязкового працевлаштування.

Водночас, відповідач-1 при винесенні наказу № 10о/с від 01.08.2016 про поновлення позивача на посаді, ще раз скасував свій наказ № 65о/с від 03.09.2015. При цьому наступне рішення відповідача-1 про повторне звільнення ОСОБА_3 фактично з тих самих підстав, яким судом вже надавалась правова оцінка, свідчить про повне ігнорування посадовими особами Управління МВС України на Львівській залізниці вказівок суду та відсутність наміру забезпечити ОСОБА_3 дотримання її трудових прав.

Суд не бере до уваги покликання відповідача-1 на лист МВС України від 20.04.2016 № 12/6-1673 «Про виконання судових рішень», оскільки за приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, будь які вказівки органів вищого рівня є обовязковими до виконання виключно у тому випадку, якщо вони не суперечать Конституції та законам України.

На переконання суду, закріплені в пунктах 9 та 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» умови продовження служби працівників міліції в органах Національної поліції не можуть застосовуватись до правовідносин сторін у цій справі, оскільки в період з 03.09.2015 по 07.11.2015 позивач не перебувала на службі в міліції (була звільнена), відтак не мала можливості виявити бажання у встановлений законом спосіб щодо продовження служби в поліції.

Водночас суд зазначає, що вказані вище листи-звернення позивача до керівництва МВС України, Національної поліції України та ГУНП у Львівській області свідчать про її намір продовжувати службу в органах поліції. Ці обставини не були враховані відповідачем-1 при прийнятті оскарженого рішення. Більше того, спірний наказ прийнято 01.08.2016, однак звільнено позивача з 06.11.2015 без жодних нормативних обґрунтувань такого рішення щодо дати звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав в УМВС України на Львівській залізниці для прийняття наказу № 11 о/с від 01.08.2016 «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ» в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 06 листопада 2015 року, відтак такий наказ був прийнятим без дотримання встановленого порядку працевлаштування такої категорії працівників. А тому, оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_6 з посади підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд бере до уваги ту обставину, що Управління МВС України на Львівській залізниці з 13.07.2015 хоча й перебуває у стані припинення, однак станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи Управління МВС України на Львівській залізниці не внесено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07.11.2015.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки судом в даному провадженні скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці № 11 о/с від 01.08.2016 «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ» в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з 06.11.2015, на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді та обраховується починаючи з першого дня після звільнення по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою про нарахування і виплату позивачу грошового забезпечення за останні два місяці, протягом яких позивач виконувала свої посадові обовязки та отримувала грошове забезпечення перед відпусткою, розмір грошового забезпечення позивача за травень 2013 року становив 4204,60 грн., за червень 2013 року 4204,60 грн. В травні та червні 2013 року було 37 робочих днів. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 227,28 грн. (4204,60 грн. + 4204,60 грн. : 37). З урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 08.08.2016 по 16.12.2016, а також отриманої позивачем в цей період допомоги по безробіттю, розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить 20233,67 грн.

Розмір грошового забезпечення за один місяць, обрахований відповідно до пункту 8 Порядку, та стягнення якого підлягає до негайного виконання у звязку з поновленням на посаді, становить 4204,60 грн.

Оскільки позивач на час звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 07.08.2016, відповідно ОСОБА_3 не здійснювалось нарахування заробітної плати, а тому в стягненні з відповідача-1 на користь позивача грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 07.08.2016 слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування відмови Управління МВС України на Львівській залізниці в направленні після поновлення позивачки ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ матеріалів її особової справи в ГУНП у Львівській області для вирішення питання про подальше проходження нею служби у вказаному територіальному органі поліції, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач не перебувала на службі в ГУНП у Львівській області, відтак у відповідача-1 не було підстав для направлення особової справи ОСОБА_3 до ГУНП у Львівській області. Тому, у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити повністю.

Щодо інших вимог про зобовязання відповідачів вчинити чи утриматись від вчинення певних дій, суд вважає такі вимоги передчасними, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги зобов'язати відповідачів подати до суду звіт про виконання рішення (постанови), суд зазначає таке.

За нормами ч.1 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, положеннями вказаної статті закріплено право саме суду встановлювати контроль за виконанням судового рішення і вирішувати у яких випадках належить подавати відповідний звіт. Більше того, така вимога не є способом захисту порушеного права та не належить до позовних вимог, які може містити адміністративний позов у силу ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями п.п.3, 8 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-1 не доведено дотримання вимог законодавства при прийнятті оскарженого наказу.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір зі сторін не стягується.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці № 11 о/с від 01.08.2016 «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ» в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 06 листопада 2015 року.

Поновити майора міліції ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_3 20233 (двадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 67 копійок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обовязкових платежів.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 та стягнення на її користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 60 коп. допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.