Ухвала суду № 63584080, 16.12.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

16 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/235/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Скраль Т.В., суддів Гаврилко С.Є., Луцович М.М.,

при секретарі Кречко Л.В.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

інші сторони - в судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Міністерства внутрішніх справ України та Міністра внутрішніх справ України, Національної поліції України про визнання протиправним наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за період вимушеного прогулу, визнання бездіяльності протиправною, -

В С ТА Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 16 грудня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21 грудня 2016 року.

23 березня 2016 року, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 3) та Міністра внутрішніх справ України (далі - відповідач 4), Національної поліції України (далі - відповідач 2) яким просив суд: 1) визнати протиправним (недійсним) наказ про моє звільнення з органів внутрішніх справ України з 18.11.2011 року у звязку з притягнення позивача як обвинуваченого по кримінальній справі (чи за дискредитацію, згідно статті 66 Положення) та скасувати його; 2) визнати недійним запис у моїй трудовій книжці про моє звільнення з 18.11.2011 року у звязку з притягненням позивача як обвинуваченого по кримінальній справі (чи за дискредитацію, згідно статті 66 Положення) та анулювання його; 3) поновити позивача на роботі, на посаді, з якої позивача було звільнено, а у разі відсутності такої - на аналогічній посаді; 4) стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2011 року по день фактичного поновлення на роботі; 5) визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині невжиття всіх можливих заходів щодо поновлення прав позивача протягом місячного строку з моменту отримання звернення позивача про поновлення трудових прав; 6) визнати протиправними всі вчиненні дії відповідачів, спрямовані на звільнення з ОВС позивача (том І, а.с.4-9).

22 червня 2016 року, позивач подав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив суд викласти позовні вимоги у такій остаточній редакції: 1) визнати протиправним (недійним) наказ УМВС України в Івано-Франківській області за № 834 від 10.11.2011 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ України з 10.11.2011 року за дискредитацією, згідно статті 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та скасувати його; 2) визнати протиправним (недійним) наказ УМВС України в Івано-Франківській області за № 164 о/с від 18.11.2011 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України з 18.11.2011 за дискредитацію, згідно статті 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та скасувати його; 3) визнати недійсним запис до трудової книжки позивача про звільнення його з 18.11.2011 року за дискредитацію, згідно статті 66 Положення та анулювати його; 4) поновити позивача на роботі, на посаді, з якої його було звільнено, а у разі відсутності такої - на аналогічній посаді; 5) стягнути з відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, ГУНП в Івано-Франківській області, МВС України, НП України у солідарному порядку на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.11.2011 по день фактичного поновлення на роботі; 6) визнати протиправною бездіяльність відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській область, ГУНП в Івано-Франківській області, МВС України, НП України та Міністра внутрішніх справ України в частині невжиття всіх можливих заходів щодо поновлення прав позивача протягом місячного строку з моменту отримання звернення останнього щодо поновлення трудових прав; 7) визнати протиправними всі вчинені дії відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, МВС України та Міністра внутрішніх справи України, спрямовані на звільнення позивача з роботи в органах внутрішніх справ України (том І, а.с.125,126).

За додатковими обґрунтуваннями ввід 03 жовтня 2016 року, позивач просить вирішити питання про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та врахувати Довідку про заробітну плату за шість місяців перед звільненням та стягнути такий виходячи із його середньої заробітної плати в сумі 5 778, 10 грн. Допустити рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати в межах одного місяця до негайного виконання, ( а.с.183, Т.1).

22 червня 2016 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відмовлено представнику відповідача 1 та представнику відповідача 2 у задоволенні клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду у звязку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, оскільки такі суд вважав необґрунтованими та передчасними на стадії підготовчого провадження у справі, (а.с.137-141).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Постановою слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області від 09.11.2011 порушено кримінальну справу стосовно позивача за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.3 ст.364, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області від 09.11.2011 позивача притягнуто як обвинувачено по даній кримінальній справі та предявлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.3 ст.364, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України. МВС України в Івано-Франківській області було проведено службове розслідування по факту грубого порушення службової дисципліни. 18 листопада 2011 року наказом УМВС України в Івано-Франківській області за № 164 о/с "По особовому складу" звільнено позивача із служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 10.11.2011 за № 834. На думку позивача, висновки службового розслідування щодо грубого порушення позивачем статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, та звільнення його за дискредитацію, згідно статті 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, не відповідають фактичним обставинам справи. Дані обставини підтверджуються постановою Генеральної прокуратури України від 19.11.2015 про закриття кримінального провадження, в частині підозри щодо позивача за ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, у звязку з відсутністю в діях позивача складу злочину. Цією постановою доведено відсутність події вчинення позивачем інкримінованих порушень і відсутність його вини. З наведених підстав, позивач вважає, його звільнення незаконним, наказ про таке безпідставним, та просить поновити його на займаній до звільнення посаді, а в разі відсутності такої на аналогічній, а також стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог і просили суд задовольнити позов повністю.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області у судове засідання не зявився, однак 24 жовтня 2016 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли письмові заперечення проти позову від представника відповідача 1 разом з клопотанням щодо проведення розгляду справи у відсутності представника Управління МВС України в Івано-франківській області за наявними в матеріалах справи доказами (том ІІ, а.с.3, 4).

Представник Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області у судове засідання не зявився, проте 24 жовтня 2016 року на адресу суду надійшли письмові заперечення проти позовних вимог разом із клопотанням про розгляд даної справи у відсутності представник відповідача 2 за наявними в матеріалах справи доказами (том ІІ, а.с.1, 2).

Представник Міністерства внутрішніх справи України та Міністра внутрішніх справ України у судове засідання не зявився, однак в матеріалах справи явне письмове заперечення проти позову, згідно яких Міністр внутрішніх справ України просив відмовити в задоволенні позову, а представник Міністерства внутрішніх справ України залишити дану позовну заяву без розгляду у звязку з пропущенням строку звернення до суду (том І, а.с.105-108, 112, 113).

Представник Національної поліції України у судове засідання не зявився, однак в матеріалах справи наявне письмове клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача 5, проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

18 листопада 2011 року, Наказом УМВС в Івано-Франківській області підполковника міліції ОСОБА_1 виконуючого обов'язки заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області звільнено за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою для звільнення позивача послужив Наказ УМВС від 10 листопада 2011 року № 834.

10 листопада 2011 року, за пунктом 1 Наказу № 834, за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року, статті 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом МВС України від 27 серпня 2010 року № 401, що призвело до втрати речових доказів по кримінальній справі № 323062, в.о. заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області підполковника міліції ОСОБА_1 наказано звільнити з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Стаття 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, визначає, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

29 липня 2011 року за висновком службового розслідування з приводу порушення кримінальної справи по факту втрати працівниками СУ УМВС та УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області речових доказів, за порушення вимог статті 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом МВС України від 27 серпня 2010 року № 401, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи, що виразилось у неналежному виконанні своїх функціональних обов'язків та призвело до втрати речових доказів по кримінальній справі № 323062, ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

25 березня 2014 року, Постановою Прокуратури в Івано-Франківській області кримінальне провадження № 42014090000000021 від 14.02.2014 року стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 364 КК України закрито на підставі п.4 ч.1 статті 284 КПК України - у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою.

19 листопада 2015 року, Постановою Генеральної прокуратурою України кримінальне провадження № 42014090000000021 від 14.02.2014 року в частині підозри ОСОБА_1 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України закрито на підставі п.2.ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях кримінальних правопорушень, ( а.с.224 -234, Т.1).

23 березня 2016 року, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до вищевказаних відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.

Відповідно до статті 99 частини 3 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Вказаний строк для звернення до адміністративного суду, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 частини 1 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Щодо доводів адміністративного позову та позивача, що він з 09 листопада 2011 року по 09 березня 2016 року зазнав незаконного кримінального переслідування з боку правоохоронних органів держави та як слідує з матеріалів справи позивач з 01 лютого 2016 року в досудовому порядку врегульовував спір щодо поновлення його на посаді, стягнення на його користь середнього заробітку за період з 18.11.2011 по день фактичного поновлення, зарахування до його трудового стажу за спеціальністю весь період починаючи з 18.11.2011 по день фактичного поновлення та визнання недійним запису у його трудовій книжці про звільнення останнього з 18.11.2011 з посади у звязку з притягненням як обвинуваченого по кримінальній справі (за дискредитацію, згідно статті 66 Положення) та анулювати його. Дані обставини справи підтверджуються зверненнями позивача від 01 лютого 2016 року до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області та Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, (а.с.43-50) - суд оцінює такі критично, оскільки остаточна Постанова Генеральної прокуратури про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 винесена 15 листопада 2015 року, а до суду позивач звернувся тільки 23 березня 2016 року.

З цього приводу колегія вважає за необхідне зазначити, що коли позивач з обєктивних чи субєктивних причин із адміністративним позовом своєчасно не звертається до суду, потреба у судовому захисті порушених чи оскаржуваних прав чи інтересів особи не зникає, внаслідок чого виникає поняття «пропущення процесуальних строків» та потреба у їх поновленні. Пропущення строків звернення до адміністративного суду обумовлює настання певних правових наслідків, передбачених ст. 100 КАС України, якою встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до вхідного штемпеля Закарпатського окружного адміністративного суду позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 23 березня 2016 року, при цьому відносно позивача в липні 2011 року проводилося службове розслідування; 09 листопада 2011 року порушена кримінальна справа; 09 листопада 2011 року винесено постанову про притягнення в якості обвинуваченого; вживалися заходи щодо обрання запобіжного заходу відносно позивача, 21 листопада 2011 року оголошувався в розшук; 19 листопада 2015 року Постановою ГПУ України кримінальне провадження № 42014090000000021 від 14.02.2014 року в частині підозри ОСОБА_1 закрито. Слід зазначити, що в кримінальній справі представляв інтереси ОСОБА_1 захисник ОСОБА_3, що дає суду підстави зробити висновки, що позивач міг дізнатися про порушене своє право значно раніше, оскільки відсутній був на робочому місці більше чотирьох років та міг скористатися правовою допомогою щодо відновлення його порушених трудових прав. Крім того, із винесеної постанови Генеральною прокуратурою України відносно ОСОБА_1 19 листопада 2015 року, слідує що позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із даним позовом тільки 23 березня 2016 року, тобто по спливу більше ніж чотиримісячного строку, з дня, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, повязаної з його або її правами та обовязками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обовязків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.

Відповідно до вимог статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

У відповідності до вимог частини 3 статті 162 КАС України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач не звертався. Оскільки судом, на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, пояснень сторін та наданих ними доказів не знайдено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, то суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Міністерства внутрішніх справ України та Міністра внутрішніх справ України, Національної поліції України про визнання протиправним наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за період вимушеного прогулу, визнання бездіяльності протиправною, необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 41, 155, 160, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Міністерства внутрішніх справ України та Міністра внутрішніх справ України, Національної поліції України про визнання протиправним наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за період вимушеного прогулу, визнання бездіяльності протиправною - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст. 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуюча суддяОСОБА_4

Судді М.М. Луцович

ОСОБА_5