Ухвала суду № 63582745, 14.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 635/11070/14-ц Головуючий суддя І інстанції Караченцев І. В.

Провадження № 22-ц/790/4863/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Коваленко І.П.

при секретарі Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4,Управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області, Височанська селищна ради Харківського району Харківської області, приватні нотаріуси Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації державного акту на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4,Управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області, Височанська селищна ради Харківського району Харківської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації державного акту на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 грудня 1988 року йому та ОСОБА_7 передано в користування земельну ділянку загальною площею 1200 кв.м., на якій ними побудовано садові будинки.

Рішенням Виконавчого комітету Височанської селищної ради №191 від 13 квітня 1999 року затверджено акт прийому в експлуатацію садового будинку по вул. Репіна, 19-Д; за ОСОБА_7 закріплена земельна ділянка площею приблизно 716 кв.м., контури якої відповідали межам фактично розташованим будівлям; за ОСОБА_7 оформлено право власності на садовий будинок, розташований в смт. Високий по вул. Репіна. 19-Д та видане свідоцтво про право власності.

07 травня 1999 року ОСОБА_7 продав садовий будинок ОСОБА_8, який у червні 2002 року продав його ОСОБА_2

Згідно технічного паспорту на садовий будинок межі земельної ділянки враховують фактичне розташування на земельній ділянці його майна (басейн, сходи, хвіртка, металева огорожа), що знаходиться на земельній ділянці, якою користувався він та його родина.

У 2003 році ОСОБА_2 вирішив оформити право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок та замовив відповідну технічну землевпорядну документацію.

На підставі рішення 7 сесії 24 скликання Височанської селищної ради від 26 червня 2003 року Харківським районним відділом земельних ресурсів 22 квітня.2004 року оформлено та видано ОСОБА_2 державний акт на земельну ділянку площею 0,0722 га.

Під час оформлення документів допущенні правопорушення, повязані з фальсифікацією документів, внаслідок чого збільшена фактична площа земельної ділянки, що становить 0,0722 га. Згідно техпаспорту на садовий будинок №19-Д площа земельної ділянки на час приватизації не повинна була перевищувати 716 кв.м. за вирахуванням 25 кв.м. ділянки, що припадає на частину під його басейн та вільної ділянки біля двох стін басейну, що забезпечує можливість експлуатації та ремонту.

Складання державного акту на земельну ділянку передбачає узгодження меж з сусідами. Згоду на зміну меж своєї земельної ділянки він не надавав.

Встановлення нових меж земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_2 відбулось згідно акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 20 червня 2003 року, який містить підроблені підписи сусідів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10

17 лютого 2006 року ОСОБА_2 продав будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0722 га ОСОБА_4

У 2007 році він звернувся до суду з позовом про встановлення порушеного права та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку на імя ОСОБА_2

28 серпня 2007 року на попередньому засіданні суду представник відповідача та третя особа ОСОБА_4 погодилися вирішити спірне питання в досудовому порядку, пообіцявши йому, що вони добровільно переоформлять правовстановлючи документи з урахуванням його вимог. Під час судового розгляду ОСОБА_4 звернулася до нього з пропозицією встановити фактичні межи їх земельних ділянок, викликала землевпорядника, який 30 серпня 2007 року склав план зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_4

Він погодився з встановленими межами і також в адресі виправив літеру «Д» на літеру «И», а літеру 15-Б на літеру «19» будинку сусіда ОСОБА_10, після чого встановив паркан згідно плану.

ОСОБА_4 запевнила, що буде оформляти відповідні документи на землю, керуючись цим планом. Оскільки його це влаштовувало, то 31 серпня 2007 року він подав заяву про залишення позову без розгляду.

На початку лютого 2011 року він отримав судову повістку щодо розгляду позову ОСОБА_4 до нього про встановлення меж та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки в розмірі 722 кв.м.

Оскільки ОСОБА_4 не виконано домовленість між ними, упродовж 2011-2013 років він звертався з позовами до суду, які залишались без розгляду.

Під час судового розгляду щодо земельної ділянки 27 березня 2012 року ОСОБА_4 продала будинок ОСОБА_3

У травні 2013 року він звернувся до Харківського РВ ГУМВСУ в Харківській області із заявою про скоєння кримінального правопорушення підробки акту встановлення та погодження меж земельної ділянки по вул. Репіна, 19-Д смт. Високий від 20 червня 2003 року. Під час досудового розслідування проведена судово-почеркознавча експертиза, згідно висновків якої підпис від імені ОСОБА_1 в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки від 20 червня 2003 року виконаний не ним, а іншою особою.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги.

Остаточно просить визнати недійсним та скасувати держаний акт серія ХР №075747 від 26 квітня 2004 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6325156701:00:008:0036 площею 0,0722 за адресою: вул. Репіна, 19-Д в смт. Високий, виданий на імя ОСОБА_2 на підставі рішення 7 сесії 24 скликання Височанської селищної ради від 26 червня 2003 року Харківським районним відділом земельних ресурсів, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за номером №183, який видано з використанням акту встановлення та погодження меж земельної ділянці від 20 червня 2003 року та скасувати державну реєстрацію.

визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0722 га за адресою: вул. Репіна, 19- Д в смт. Високий від 17 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за цією адресою від 27 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову у звязку зі спливом строку позовної давності та безпідставністю позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала.

Треті особи до суду не зявилися.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2016 року виправлено описку в судовому рішенні, зазначено дату ухвалення судового рішення 26 лютого 2016 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2016 року виправлено описки у судовому рішенні.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що строк позовної давності не сплинув. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України в редакції, що діяла станом на 13 липня 2007 року, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Прикінцевими та перехідними положеннями вищевказаного закону встановлено право особи звернутись з позовом протягом трьох років з дня набрання чинності Законом до 22 липня 2015 року . Тобто, строк позовної давності на день його звернення з позовом 10 грудня 2014 року не сплинув.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи рішенням виконкому Височанської селищної ради №823 від 13 грудня 1988 року виділено з фонду земель селищної ради земельну ділянку площею 1200 м2 по вул. Рєпіна в с. Високий садовому товариству «Отдых» під сад огород ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Рішенням виконкому Височанської сільради №191 від 13 квітня 1999 року затверджено акт прийомки в експлуатацію садового будинку по вул. Рєпіна 19 «Д» ОСОБА_7 та закріплено земельну ділянку площею 716 м2 з фонду земель Височанської велищної ради.

07 травня 1999 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_11 купив садовий будинок № 19-Д по вул. Репіна в смт. Високий, який розташований на земельній ділянці площею 716 м2.

08 червня 2002 року ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_2 придбав цей садовий будинок; площа земельної ділянки 716 м2.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0722 м2 за спірною адресою.

При цьому рішенням Височанської селищної ради від 26 червня 2003 року за ОСОБА_2 закріплено земельну ділянку 0,0722 м2.

17 лютого 2006 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купила цю земельну ділянку та житловий будинок.

27 березня 2012 року ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила житловий будинок за цією адресою, а 28 травня 2012 року продано земельну ділянку за цією адресою.

Ставлячи питання пор визнання цих договорів купівлі-продажу житлових будинків та земельної ділянки, а також державного акту недійсними ОСОБА_1 посилається на те, що при оформленні у власність земельної ділянки він не надавав згоди на це і підпис в акті погодження меж земельної ділянки вчинено не ним, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, порушеного за його заявою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд пешої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що ним пропущено строк позовної давності.

Матеріали справи свідчать і це підтверджується поясненнями позивача, що про порушення своїх прав ОСОБА_2 він довідався ще у 2007 році, у звязку з чим ним було предявлено позов до ОСОБА_2О та ОСОБА_4 про захист своїх порушених прав, зазначаючи, що ОСОБА_2 підробив його підпис в акті погодження меж суміжних землекористувачів, що призвело до збільшення земельної ділянки ОСОБА_2 з 716 м2 до 722 м2(том 1 а.с. 26).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду(том 1 а.с. 28) за його заявою.

У 2011 році ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про встановлення межі та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки(том 1 а.с. 31).

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та поновлення порушеного права.

Ухвалами суду від 08 жовтня 2012 року позовні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишені без розгляду( том 1 а.с. 30,31).

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 втрете звертається до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування державного акту на землю, який ухвалою суду від 04 листопада 2013 року залишено без розгляду за його заявою( том 1 а.с. 33).

Тобто, ОСОБА_1, дізнавшись у 2007 році про порушення, на його думку, свого права неправомірними діями ОСОБА_2, а в наступному діями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до грудня 2014 року не захищав свого права.

Відповідно до вимог ст.256, 257,265 ч.1, 267 ч.3,4 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що строк позовної давності ним пропущено.

Посилання ОСОБА_1 на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, за якими позовна давність не поширюється: на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, даних обставин не стосується.

Колегія також враховує, що всі побудови ОСОБА_1 зроблені самовільно (том 1 а.с. 35 обкл.) на своїй земельній ділянці.

Рішенням суду від 24 січня 2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на самовільно збудований будинок та надвірні будівлі, у т.ч. і на декоративний басейн за цією адресою.

Однак, позов ним предявлено тільки до Височанської сільради, а суміжних землекористувачів, у тому числі і ОСОБА_4 та ОСОБА_3, до участі у справі не притягнуто.

При цьому будь-яких даних про закріплення за ОСОБА_1 земельної ділянки певної площі та конфігурації не мається.

В технічному паспорті на садибний житловий будинок від 10 листопада 2010 року на імя ОСОБА_1 зазначено, що норма та конфігурація земельної ділянки буде визначена згідно державного акту на землю( том 1 а.с. 35).

Як пояснив ОСОБА_1 земельна ділянка площею 1200 м2 була виділена йому та ОСОБА_7 Вони поділили з боку вулиці ділянку на дві рівні частини. При цьому остаточного закріплення ділянки з іншого боку не було.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано рішення виконкому Височанської сільради за 2013 рік щодо дозволу на розробку ним землевпорядної документації на свою земельну ділянку.

Ніяких інших документів з цього приводу немає.

Тобто, будь-яких документів про закріплення за ним земельної ділянки за цією адресою певної конфігурації та площі немає; ним тільки зараз повинні виготовлятися відповідні документи.

Як зазначає ОСОБА_1 ним ставиться питання про захист прав щодо користування саме басейном, зазначаючи, що огорожа встановлена на відстані 50 см від стіни басейну, хоча необхідно 1 м.

При цьому сам зазначає, що такий паркан було встановлено ним, але не як паркан, а як огорожу від собак.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 довідався у 2007 році, і протягом 7 років не захищав свої права, хоча при цьому вже змінилося троє власників будинку.

Рішення ухвалено з дотриманням матеріального та процесуального права.

Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: