Рішення № 63582647, 30.11.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9028/15-ц

Провадження № 2/635/3235/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді О.М. Пілюгіної

за участі секретаря Зуєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду до суду з позовом, який уточнила та остаточно просить: визнати недійсними договір займу і договір іпотеки будинку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, укладені нею з відповідачем ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4; також просить визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області укладений між відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений 05 лютого 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстр № 91.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 17 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_2 шляхом погроз фізичної розправи змусив її приїхати до нотаріуса з правовстановлюючими документами на будинок № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, що належав позивачу на праві приватної власності і підписати якісь документи на його імя. 26 жовтня 2015 року у того ж нотаріуса відповідач ОСОБА_2 змусив позивача підписати якісь додаткові документи на вказаний будинок. Позивачу не відомо які саме документи вона підписувала у нотаріуса, а копії договорів нотаріус позивачу не надала і звертатись до нього особисто позивач не має можливості оскільки побоюється за своє життя та здоровя. Також зазначила, що обіймає посаду заступника директора з постачання в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський мясокомбінат», а відповідач ОСОБА_2 є одним із співвласників вказаного підприємства. Позивач виявила незаконні оборудки на підприємстві, що були організовані ОСОБА_2 та повідомила йому що звернеться до правоохоронних органів та інших співвласників підприємства, на що останній умисно зробив на підприємстві недоїмку у 15000000 гривень та повідомив позивачу, що вказаний борг «повісить» на неї. Після чого ОСОБА_2 протягом жовтня чинив на позивача психологічне насильство, аж до підписання вказаних угод, які укладені позивачем без внутрішнього волевиявлення, під впливом психологічного тиску. За вказаних обставин договори є недійсними. 01 квітня 2016 року до будинку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області приїхали невідомі особи з вимогою залишити будинок і позивач дізналась, що 05 лютого 2016 року відповідач ОСОБА_2 як іпотекодержатель продав відповідачу ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу вказаний будинок як предмет іпотеки. Даний правочин також підлягає визнанню незаконним, оскільки позивачу не направлено жодного повідомлення про можливу реалізацію будинку.

Позивач в судове засідання не зявилась, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи сповіщалась належним чином, тому враховуючи, що позивач не втратила зацікавленості в розгляді справи, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності позивача, при цьому врахував, що позивач оскаржила ухвалу суду про залишення позову без розгляду у звязку із повторною неявкою позивача в судове засідання і знову в судове засідання не зявилась.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, подав письмові заперечення в яких просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю і недоведеністю вимог та вказав, що дійсно 15 жовтня 2015 року він уклав з позивачем договір позики у простій письмовій формі, за умовами якого він передав позивачу грошові кошти у розмірі 400000 доларів США. Позивач кошти прийняла, зобовязалась повернути їх у строк до 15 листопада 2015 року, про що написала розписку, де вказала що у випадку неналежного виконання нею зобовязання за договором позики надає згоду на звернення стягнення на належне їй нерухоме майно. На забезпечення виконання вказаного зобовязання позивач 19 жовтня 2015 року підписала з відповідачем нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого позивач передала в іпотеку садовий будинок і земельну ділянку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області. 26 жовтня 2015 року позивач також уклала з відповідачем ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір іпотеки на іншу земельну ділянку. Також умовами договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом продажу предмета іпотеки будь якій третій особі, для чого іпотекодавець надав іпотеко держателю повноваження здійснювати від його імені усі дії необхідні для продажу (відчуження) предмету іпотеки. Оскільки позивач у встановлений договором строк грошові кошти не повернула, відповідач через нотаріуса направив позивачу письмову вимогу про усунення порушень основного зобовязання і попередження про застосування звернення стягнення. Також, зазначив, що не має жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський мясокомбінат» оскільки не належить до числа його засновників і не працює на цьому підприємстві.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності в судове засідання не зявився, подав суду заяву в який просив в задоволенні позову відмовити за його безпідставністю, також просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, подала суду заяву в якій просила справу розглядати за її відсутності, також надала письмові заперечення на позов, де вказала, що вона за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_2 садовий будинок і земельну ділянку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, при цьому сторонами додержані усі вимоги норм чинного законодавства щодо повідомлення власника ОСОБА_1 про необхідність сплати боргу та про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобовязань. Просила в задоволенні позову відмовити за безпідставністю та недоведеністю вимог.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, продала суду заяву в якій просила справу розглядати за її відсутності, також надала письмові пояснення на позов, де вказала, що посвідчувала укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір іпотеки садового будинку та земельної ділянки № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області на забезпечення виконання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 зобовязань за договором позики грошей від 15.10.2015 року. ОСОБА_1 надала документи на підтвердження права власності на нерухоме майно, звіти про грошову оцінку нерухомого майна, шлюбний договір, паспорт та інше. ОСОБА_2 надав паспорт, договір позики від 15.10.2015 року, розписку ОСОБА_1 від 15.10.2015 року. Договори були складені в трьох примірниках, один з яких зберігається у нотаріуса а два примірника надані кожній стороні.

Позивач в якості доказів надала: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на імя ОСОБА_1; технічний паспорт, Витяг про державну реєстрацію прав і свідоцтво про право власності на нерухоме майно на садовий будинок № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області на імя ОСОБА_1, договір купівлі-продажу від 05 лютого 2016 року садового будинку та земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав а, ОСОБА_3 купила садовий будинок і земельну ділянку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 91; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на імя ОСОБА_3.

Суд, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З наданих пояснень сторін судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 15 жовтня 2015 року укладено письмовий договір позики грошей на суму в розмірі 8520000,00 грн. зі строком повернення боргу до 15 листопада 2015 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобовязань за договором позики від 15 жовтня 2015 року перед ОСОБА_2, ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно: садовий будинок і земельну ділянку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, договір іпотеки посвідчений 19 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4

05 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі -продажу садового будинку та земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав а, ОСОБА_3 купила садовий будинок і земельну ділянку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, реєстр № 91.

Відповідно до ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 ЦК України, якою передбачено що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, і такий правочин визнається судом недійсним.

Аналізуючи надані позивачем докази у їх сукупності з доводами недійсності правочинів, суд, приходить до висновку що вимоги про визнання недійсними договору займу і договору іпотеки будинку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, укладені між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 задоволенню не підлягають оскільки позивачем не доведено, що з боку відповідача ОСОБА_2 мало місце застосування протиправних дій і не надано доказів, що позивач зверталась до органів поліції з приводу погроз фізичної розправи. Не довела позивач і тих обставин, що відповідач ОСОБА_2 здійснював психологічний тиск оскільки не надала доказів на підтвердження наявності трудових відносин з ТОВ «ВП Роганський мясокомбінат» та що відповідач ОСОБА_2 є співвласником цього підприємства.

За ненаданням доказів також відсутні підстави вважати договір позики і договір іпотеки фіктивними, оскільки визнання договору недійсним у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме:у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, правові наслідки, зумовлені договором, реально не настають і позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Позивач заявляючи про фіктивність договору позики не довела, що внутрішня воля відповідача не відповідала її зовнішньому прояву, що вони мали зовсім інші цілі, ніж ті, що передбачені цим договором, що цей договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, зокрема, що жодна з дій, передбачена договором позики, не була ними вчинена. Отже, позивач не довела, що в діях обох сторін, як учасників договору позики, мав місце умисел на вчинення саме фіктивного правочину.

Доводи щодо фіктивності укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору позики спростовується тим, що в забезпечення виконання зобовязань повернення грошових коштів за договором позики, 19 жовтня 2015 року позивач передала в іпотеку відповідачу ОСОБА_2 садовий будинок та земельну ділянку, цей договір посвідчений нотаріусом і жодної обставини, яка б вказувала, що і договір іпотеки є фіктивним, позивач не зазначила, тоді як з письмових пояснень нотаріуса ОСОБА_4 вбачається, що 26 жовтня 2015 року позивач в забезпечення виконання нею того ж договору позики, у звязку з недостатнім покриттям богу, звернулась до нотаріуса із заявою про посвідчення договору іпотеки іншої земельної ділянки і цей договір іпотеки нею не оспорюється.

Враховуючи викладене, суд вважає, недоведеним, що в момент укладання між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 договору позики і договору іпотеки садового будинку і земельної ділянки № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, мало місце недодержання вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України, тому відсутні підстави для визнання недійсними вказаних угод і суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про визнання недійсними договору позики і договору іпотеки за недоведеністю вимог, при цьому також враховує, що суд розглядає позов в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Оскільки позивачем не доведено недійсність договору позики та договору іпотеки і відповідач мав право розпорядитись іпотечним майном, тому відсутні підстави визнавати недійсним договір купівлі-продажу будинку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморье» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області укладений між відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений 05 лютого 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстр № 91, тому суд відмовляє і в задоволенні вказаної позовної вимоги за її безпідставністю, тим більше жодної обставини, за якої вказаний договір є недійсним позивач не вказує.

Таким чином, суд повністю відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог та на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем відносить за її рахунок.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує в тому числі питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи, що по справі ухвалено рішення і позивачу відмовлено в позові за недоведеністю вимог, суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову накладення заборони на відчуження будинку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморя» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, застосований ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 204, 231, 234 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

Судові витрати пронесені ОСОБА_1 віднести за її рахунок.

Скасувати заходи забезпечення позову накладення заборони на відчуження будинку № 202 у Садовому товаристві «Лукоморя» на території Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, застосовані ухвалою Харківського районного суду Харківської області от 07 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Пілюгіна