Ухвала суду № 63581848, 19.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/7625/16-к Головуючий суддя 1-ї інстанції: Колесник С.А.

Провадження № 11-сс/790/2006/16 Суддя доповідач: Колтунова А.І.

Категорія: в порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді суддів за участю: прокурора захисників підозрюваного при секретарі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року про задоволення клопотання слідчого в ОВС 3-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року задоволено клопотання слідчого в ОВС 3-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_9, продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27 в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів, тобто до 27 січня 2017 року. Визначено суму застави в розмірі 150 мінімальних заробітних плат в сумі 206700,00 грн.

З вищевказаного клопотання слідчого вбачається, що 01 березня 2016 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, діючи у складі організованої групи, із залученням ОСОБА_13, з використанням програми «Skype», збули ОСОБА_14 речовину рослинного походження, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб АВ-PINACA-CHM, а також аналог особливо небезпечного наркотичного засобу MAB-CHMINACA та аналог особливо небезпечної психотропної речовини 5-фтор-АКВ-48, за адресою: м. Харків, вул. Губкомівська, 8.

09 березня 2016 року, 06 червня 2016 року, 10 червня 2016 року, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, з використанням програм «Skype» та «Telegram», збули ОСОБА_14 порошкоподібну речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP.

10 серпня 2016 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, з використанням програм «Telegram», збули ОСОБА_15 порошкоподібну речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP.

14 червня 2016 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, з використанням програм «Skype», здійснили незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту порошкоподібних речовин, які містять у своєму складі особливо небезпечні психотропні речовини PVP та МАМ-2201.

Крім того, в липні серпні 2016 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, здійснили незаконне придбання концентрату особливо небезпечної психотропної речовини PVP та психотропних речовин метемфетаміну і піловалерону, які зберігали з метою збуту за різними адресами та в автомобілях.

В ході проведення органами досудового розслідування обшуків за місцем мешкання вказаних осіб та в належних їм автомобілях, було виявлено речовини, які мають ознаки заборонених в обігу.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 307 КК України.

10 серпня 2016 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

11 серпня 2016 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2016 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08 жовтня 2016 року з можливістю внесення застави в сумі 206700,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 грудня 2016 року з можливістю внесення вищевказаної застави.

23 листопада 2016 року ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.

22 листопад 2016 року постановою прокуратури Харківської області продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, тобто до 10 лютого 2017 року.

Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину, неможливість завершення досудового розслідування до вказаної дати, у звязку з необхідністю виконання ряду слідчих та процесуальних дій, існування ризиків, передбачених ч.1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, просив суд продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, строком до 60 днів, визначити заставу в розмірі 206700,00 грн. В разі сплати застави, покласти на ОСОБА_7 обовязки, передбачені ст. 194 КПК України.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року, ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою призначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Посилається на неповне дослідження обставин, що мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, порушення вимог кримінального процесуального закону, недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Судом не було взято до уваги того факту, що на утриманні підозрюваного перебуває дитина, дружина та хвора мати, яка є опікуном його старшого брата. Зазначає на недоведеність органом досудового розслідування вини у вчиненні інкримінованого правопорушення. Вказує на необґрунтованість продовження строку тримання під вартою та визначення розміру застави без урахування його майнового та сімейного стану, який є завідомо непомірним. Судом першої інстанції не було розглянуто можливості застосування більш мякого запобіжного заходу. Також не було взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.

Під час апеляційного розгляду матеріалів судового провадження ОСОБА_7 та його захисники - ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали.

Прокурор Ковальов Ю.Ю. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Зазначив, що ухвала слідчого судді постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного, захисників та прокурора, дослідивши матеріали судової справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення клопотання та продовження строку тримання підозрюваного під ватрою в межах строку досудового розслідування на 60 днів до 27 січня 2017 року, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, необхідності проведення органом досудового розслідування ряду слідчих та процесуальних дій та наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити дане кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також слідчим суддею встановлено та надано в сукупності оцінку даним про особу підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, підвищену суспільну небезпечність правопорушення, відсутність соціальних звязків в м. Харкові.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Під час розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що в провадженні СУ УСБУ в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12015220480002517, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 305, ч. 2, 3 ст. 307 КК України (аркуші м.с.п. 5-11).

10 серпня 2016 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України (аркуш м.с.п. 15).

23 листопада 2016 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (аркуші м.с.п. 20-24).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2016 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08 жовтня 2016 року з можливістю внесення застави в сумі 206700,00 грн. (аркуші м.с.п. 18, 19).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 грудня 2016 року з можливістю внесення вищевказаної застави (аркуші м.с.п. 16, 17).

Постановою прокуратури Харківської області від 22 листопад 2016 року продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, тобто до 10 лютого 2017 року (аркуш м.с.п. 74).

Що ж стосується доводів підозрюваного, викладених в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованості підозри, то колегія суддів вважає їх неспроможними з наступних підстав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чеботар проти Молдови», № 35615/06, від 13 листопада 2007 року, п. 48, судом було зазначено, що для того щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст. 5 § 1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само необовязково, щоб затриманій особі в подальшому було предявлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення встановлена слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами обшуку, протоколом огляду приміщення, висновками експертів, протоколом огляду місця події, протоколами допиту підозрюваних (аркуші м.с.п. 25-77).

Таким чином, з аналізу вищевказаних доказів, що містяться в матеріалах судової справи та узгоджуються між собою, вбачається, що підозра у вчиненні ОСОБА_7В кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КПК України, є обґрунтованою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надані в суді першої та апеляційної інстанції підозрюваним та його захисниками показання щодо необґрунтованості підозри у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, спростовуються вищевказаними доказами.

Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

ОСОБА_7 раніше не судимий, має середньо-спеціальну освіту, працює водієм таксі «3000», одружений, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає за адресою: м. Харків, пр-т. ТракторобудівниківАДРЕСА_1.

ОСОБА_7 предявлено підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від девяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність соціальних звязків в м. Харкові, місце реєстрації в м. Луганську, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості доводів клопотання та наявності, станом на час розгляду судом апеляційної інстанції даних матеріалів, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Судом надано оцінку не лише тяжкості обвинувачення як обґрунтуванню продовження строку тримання під вартою, але й визначено ризики, що існують станом на час розгляду, що відповідає вимогам практики Європейського суду з прав людини і нормам КПК України.

Що ж стосується оцінки доводів апеляційної скарги щодо відсутності ризиків в даному кримінальному провадженні, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення проти здоровя населення, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від девяти до дванадцяти років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у сукупності з іншими даними про особу останнього спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Наявність у підозрюваного міцних соціальних звязків в м. Луганську, перебування на утриманні дитини та хворої матері, хоча і заслуговує на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів розглядалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш мякого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, зважаючи на обставин кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про неможливість застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції та вважає, що застосування більш мякого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо доведеності органом досудового розслідування існування вищевказаних ризиків та неможливості застосування інших, більш мяких запобіжних заходів, оскільки їх застосування не зможе запобігти цим ризикам, та здійснив належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя не вийшов за межі строку досудового розслідування та враховував вимоги дотримання розумного строку тримання під вартою, що відповідає загальним положенням щодо розумних строків, викладених у правовій позиції Європейського суду з прав людини в рішенні у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості".

В рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року судом визначено, що будь-яка система обовязкового тримання під вартою не сумісна за визначенням зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути крім всього, переконливо доведена наявність конкретних обстави, які переважають правило поваги до особистої свободи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог Європейського суду з прав людини, викладених в даному рішенні. Судом надано оцінку не лише вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, міцності соціальних звязків, наявності постійного місця роботи, тяжкості обвинувачення як обґрунтуванню продовження строку тримання під вартою, але й визначено ризики, що існують станом на час розгляду, що відповідає вимогам практики Європейського суду з прав людини і нормам КПК України.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо визначення судом розміру застави, який є завідомо непомірним для нього, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом першої інстанції було визначено заставу в розмірі 150 мінімальних заробітних плат, що становить 206700,00 грн.

Колегія суддів, з урахуванням викладених обставин, майнового та сімейного стану підозрюваного та ризиків, вважає, що зазначений розмір застави є доцільним та визначеним у встановлених ч.4 ст. 182 КПК України межах.

За викладених обставин у їх сукупності, враховуючи необхідність проведення органом досудового розслідування певних слідчих та процесуальних дій, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розміром визначеної застави та не вбачає підстав для застосування більш мякого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 392, 404, ч.3 ст. 407, ст.ст. 418, 419, 422, 423, ч.4 ст. 424 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року про задоволення клопотання слідчого в ОВС 3-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, має малолітню дитину, працюючого водієм таксі «3000», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч.4 ст. 424 КПК України.

Головуючий суддя: Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3