Постанова № 63581391, 13.12.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/16052/16-а

н/п 2-а/640/389/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Левченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Державна прикордонна служба України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому він просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови у прийнятті рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги позивачу; та зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення. В обгрунтування зазначених вимог посилається на наступне. Позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах України з 04.11.1983 року по 06.12.1985 року, з них у складі діючої армії в період з 15.05.1984 року по 06.12.1985 року під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан у складі військової частини 2042. Під час проходження військової служби позивач отримав множинні осколкові поранення голови (контузія головного мозку-1985 р.), що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. 18.08.2014 року позивачу вперше була встановлена третя група інвалідності. Зважаючи на викладене, позивач подав до Харківського обласного військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи. Листом від 11.06.2016 року №1325/ВСЗ Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.05.2016 року, яким зазначено, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, та, що в поданих документах немає документа про обставини поранення. З такими висновками відповідача позивач не погоджується та визначає вказану бездіяльність протиправною.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав вказаний позов в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України Фівкін П.М. заперечував проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що виплату одноразової грошової допомоги повинна здійснювати Державна прикордонна служба України, а не відповідач.

Представник третьої особи Державної прикордонної служби України в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд задовольняє позов ОСОБА_1 частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у період з 2 листопада 1983 року по 06 грудня 1985 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу, у тому числі в період з 15 травня 1984 року по 06 грудня 1985 року брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан.

Під час проходження строкової військової служби у Демократичній Республіці Афганістан отримав множинні поранення голови (контузію головного мозку - 1985 року).

За змістом витягу протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 06.03.2014 року №625, множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку-1985 року) є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

18.08.2014 року позивачеві була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

19 серпня 2015 року позивач повторно пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В подальшому позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності.

11.06.2016 року Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про рішення Комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.05.2016 року №41, яким повернено документи на доопрацювання, та вказано, що на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, тому витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Крім того, в поданих документах немає документа про обставини поранення.

10 листопада 2015 року Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила позивача про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення III групи інвалідності, мотивуючи це тим, що він проходив строкову військову службу у військовій частині, що входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР, а жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником колишніх прикордонних військ КДБ СРСР. Також зазначено про те, що позивач не перебуває на військовому обліку в органах Держприкордонслужби, відповідно правових підстав для виплати йому допомоги немає. Також Адміністрація вважає, що призначити виплату одноразової грошової допомоги має Міністерство оборони України.

У зв'язку з тим, що Міністерство оборони України не прийняло рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, останній звернувся з адміністративним позовом до суду.

Таким чином, 27 травня 2016 року Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби на своєму засіданні прийняла рішення повернути позивачу документи на доопрацювання, у зв'язку із тим, що він проходив строкову військову службу у прикордонних військах, а тому одноразову грошову допомогу повинна виплачувати Державна прикордонна служба України, та в поданих документах немає документа про обставини поранення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так,

що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або

відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (далі Порядок № 393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави суду вважати, що законодавцем передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.

Окрім цього слід зауважити, що позивач надав Міністерству оборони України всі необхідні документи, визначені пунктом 11 Порядку № 975, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Посилання, що позивачем не надано документ про обставини поранення є безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до п. 21.7.Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення,контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 (0169-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення,контузії, каліцтва)

оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Згідно з п. 21.8. Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2 (0177-94), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.

Висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи №169-2014 від 19.02.3014 року не встановлено в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії), і цей висновок є належним документом, що і свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання, що також підтверджується протоколом №625 від 06.03.2014 року. (а.с. 11).

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Міністерством оборони України повернуто документи щодо призначення допомоги на дооформлення, рішення по суті по заяві позивача прийнято не було.

Однак, Порядком № 975 не передбачено повернення документів на дооформлення, за наслідками розгляду документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність необхідності повернення документів на доопрацювання за наслідками розгляду відповідної заяви разом із поданими документами, а тому суд задовольняє позов частково, та визнає протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови у прийнятті рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та зобов'язує відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, а в іншій частині позову щодо надіслання вказаного рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги позивачу, та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення слід відмовити оскільки немає підстав для задоволення позову в цієї частині, та Міністерством оборони України на даний час не прийнято відповідне рішення, до компетенції якого входить вирішення вказаного питання, а тому у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги.

Керуючись ст.ст.6, 11, 19, 72, 86, 159, 100, 104-105,181 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови у прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

СУДДЯ