Ухвала суду № 63575755, 21.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/2655/13-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/2188/К/16 інстанції ОСОБА_1

Категорія №81 (1) Доповідач Барильська А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 рокум. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.

секретар: Чубіна А.В.

за участю: представника стягувача ПАТ «Кристалбанк» - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2016 року по справі за поданням головного державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_3 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року головний державний виконавець Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (надалі Інгулецького ВДВС) ОСОБА_3 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження особи громадянина України боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання ним зобовязань за виконавчим листом № 213/2655/13 від 27.11.2013 року, виданого Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кристалбанк» заборгованості в розмірі 21223,20 грн., посилаючись на те, що боржник не вживає заходів щодо відшкодування заборгованості, не працює, доходу не має та, згідно повідомлення стягувача, має намір виїхати за межі України

УхвалоюІнгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2016 рокув задоволенні подання головного державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України відмовлено.

В апеляційній скарзі стягувач Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк» (надалі ПАТ «Кристалбанк»), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановленням нової ухвали про задоволення подання головного державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

На думку представника стягувача, судом не враховано, що боржник в строк, встановлений для добровільного виконання рішення суду не виконав та в подальшому продовжує ухилятися від його виконання, що свідчить про факт свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду.

Крім того, апелянт зазначає, що, в порушення вимог ст. 377-1 ЦПК України, судом подання розглянуто у відсутність державного виконавця, хоча його участь є обовязковою, внаслідок чого державний виконавець був позбавлений можливості аргументувати підстави для обмеження у праві виїзду боржника за межі України та надати суду всі необхідні документи та пояснення.

Також представник Банку вважає, що судом не звернуто увагу на те, що статтею 377-1 ЦПК України не передбачено необхідності надавати суду будь-яких доказів з питань наявності чи відсутності у боржника закордонного паспорту.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступнихпідстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 213/2655/13-ц від 27.11.2013 року, виданий Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу 30.01.2014 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Терра Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 33447,75 грн. (а.с. 77).

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2015 року, стягувача ПАТ «Терра Банк» було замінено на перехідний банк ПАТ «Кристалбанк» (а.с. 78).

Постановою державного виконавця Інгулецького ВДВС від 06.06.2016 року було відкрито виконавче провадження ВП № 51328431 з виконання виконавчого листа № 213/2655/13-ц від 27.11.2013 року, виданого Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу 30.01.2014 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кристалбанк» боргу в розмірі 33447,75 грн. та боржнику запропоновано в строк до 12.06.2016 року добровільно виконати рішення суду (а.с. 79).

Як вбачається з відповідей Пенсійного Фонду України від 07.06.2016 року, відсутні відомості щодо отримання боржником ОСОБА_4 пенсії та щодо його працевлаштування (а.с. 80, 81).

01 серпня 2016 року державним виконавцем Інгулецього ВДВС було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошено заборону його відчуження (а.с. 82).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2016 року, відсутні відомості щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, щодо заборон відчуження обєктів нерухомого майна та щодо іпотек на імя ОСОБА_4 (а.с. 83).

З акту державного виконавця Інгулецького ВДВС від 30.08.2016 року вбачається, що, виходом державного виконавця за адресою: м. Кривий ріг, пр. Перемоги, 45/19 було встановлено, що майна, яке належить боржнику ОСОБА_4, за вказаною адресою не виявлено (а.с. 84).

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з недоведеності державним виконавцем підстав для вжиття заходів до виконання рішення у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну», громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

Згідно п. 5, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

З аналізу зазначеної норми матеріального закону витікає, що для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна не тільки наявність невиконаних зобовязань, але і факт ухилення від їх виконання, а також наявність паспорту для виїзду за кордон.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього за рішенням суду.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання судового рішення, як того вимагають правила ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» та п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи зазначені обставини та відсутність доказів, які б свідчили про факти умисного ухилення боржника ОСОБА_4 від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем не доведені підстави для вжиття заходів до виконання рішення у вигляді тимчасового обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки боржник в строк, встановлений для добровільного виконання, рішення суду не виконав та в подальшому продовжує ухилятися від його виконання, це свідчить про факт його свідомого ухилення від виконання рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні та державним виконавцем не надано відомостей, що боржником була належним чином отримана копія постанови від 06.06.2016 року про відкриття виконавчого провадження та від був попереджений про необхідність добровільного виконання рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом подання розглянуто у відсутність державного виконавця, участь якого є обовязковою, внаслідок чого державний виконавець був позбавлений можливості аргументувати підстави для обмеження у праві виїзду боржника за межі України та надати суду всі необхідні документи та пояснення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки державний виконавець мав право, в обґрунтування доводів, викладених в поданні, надати копії всіх необхідних документів при зверненні до суду і це не може бути підставою для скасування вірної по суті ухвали суду.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що ст. 377-1 ЦПК України не передбачено необхідності надавати суду будь-яких доказів з питань наявності чи відсутності у боржника закордонного паспорту, оскільки згідно п. 5, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань. А тому для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна також наявність паспорту для виїзду за кордон.

Стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, зокрема ухвали, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31 - 33 ч. 1 ст. 293 цього Кодексу.

Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-716цс15 від 23 вересня 2015 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, п. 6 ч. 1 ст. 314, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» відхилити.

Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_5