Постанова № 63575699, 20.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/863/16 Головуючий у першій інстанції: Румянцев О.П.

Категорія: ч.1 ст. 172-7КУпАП Головуючий у другій інстанції: Піскун О.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2016 року суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, за участю: ОСОБА_3; прокурора Бондар Є.А., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_3 та прокурора Бондар Є.А. на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року в справі про адміністративне корупційне правопорушення, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 18 серпня 2016року, працюючу директором Комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Дніпропетровської міської ради, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, -

звільнили від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 КУпАП у зв'язку із малозначністю правопорушення та обмежившись усним зауваженням,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року ОСОБА_3 звільнена від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 КУпАП у зв'язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Судом першої інстанції було встановлено, що 24.10.2016 року ОСОБА_3 порушила вимоги щодо повідомлення про конфлікт інтересів, передбачених ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції».

ОСОБА_3, будучи директором Комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 24432141, відповідно до витягу з юридичних осіб засновник - Дніпропетровська міська рада), як юридичної особи публічного права, тобто у відповідності до ст. 81 Цивільного кодексу України, створеної розпорядчим актом органу місцевого самоврядування, тобто будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, яка одержує заробітну плату за рахунок державного бюджету і відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язанні з корупцією, у зв'язку із виконанням організаційно-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських обов'язків, всупереч інтересам служби та держави, не повідомила безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів, що передбачено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Так, 05.03.2015 року між начальником управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_3 переукладено контракт, щодо подальшого перебування ОСОБА_3 на посаді директора Комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Дніпропетровської міської ради (далі -ДМР), терміном до 06.05.2020 року.

Згідно з наказом відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради від 18.08.2010 року № 119-к педагога-організатора КЗО «Середня загальноосвітня школа № 39» ДМР ОСОБА_4 переведено на посаду методиста КПНЗ «Будинок дитячого мистецтва» Дніпропетровської міської ради з 31.08.2010 року, а згідно наказу № 45-к від 31.08.2010 року, ОСОБА_4 з 01.09.2010 року прийнято на роботу методистом КПНЗ «Будинок дитячого мистецтва» Дніпропетровської міської ради. У подальшому КПНЗ «Будинок дитячого мистецтва» Дніпропетровської міської ради, було перейменовано у Комунальний позашкільний навчальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості» Дніпропетровської міської ради (надалі - КПНЗ «Центр дитячої та юнацької творчості» ДМР).

Встановлено, що директором КПНЗ «Центр дитячої та юнацької творчості» ДМР ОСОБА_3, як посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» у приміщенні комунального закладу за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, 8 вчинено правопорушення, пов'язане з корупцією, а саме видано наступні накази про преміювання: № 42-к/тр від 30.10.2015 року «про преміювання працівників» методисту ОСОБА_4 нараховано та виплачено премію у розмірі 500 грн.; № 15-к/тр від 13.02.2016 року «про матеріальне заохочення» методисту ОСОБА_4 нараховано та виплачено премію у розмірі 400 грн.; № 19-к/тр від 22.04.2016 року «про матеріальне заохочення» методисту ОСОБА_4 нараховано та виплачено премію у розмірі 1000 грн.; №21-к/тр від 23.05.2016 року «про матеріальне заохочення» методисту ОСОБА_4 нараховано та виплачено премію у розмірі 800 грн., що також підтверджується відомостями нарахування заробітної плати за період з березня 2014 року по травень 2016 року.

Згідно «запису акту про народження №183» от 19.03.1991 р.н. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідною дочкою директора КПНЗ «Центр дитячої та юнацької творчості» ДМР ОСОБА_3

Частиною 1 статті 1 України «Про запобігання корупції» визначено поняття реального конфлікту інтересів. Зокрема, реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», близькі особи - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Незважаючи на те, що ОСОБА_3, будучи ознайомленою із вимогами нормативно-правових актів у сфері запобігання корупції (наказ відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради №320 від 18.12.2015 року), та усвідомлюючи наявність у неї реального конфлікту інтересів який виразився у суперечності службових повноважень її приватному інтересу обумовленому родинними стосунками з донькою, при видачі наказів, на підставі яких рідній дочці ОСОБА_4 нараховувались, та виплачувались премія і матеріальна допомога, не повідомила про це свого безпосереднього керівника, а саме начальника управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради (лист Дніпропетровської міської ради № 7/11-972 від 20.07.2016 року та лист КПНЗ «Центр дитячої та юнацької творчості» ДМР № 93 від 04.07.2016 року), та не вжила необхідних заходів, спрямованих на запобігання реальному конфлікту інтересів, оскільки дані обставини могли вплинути на об'єктивність і неупередженість при прийнятті вищевказаних рішень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила адміністративне корупційне правопорушення передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не було встановлено всіх обставин справи. При цьому апелянт вказує, що вона не є суб'єктом відповідальним за корупційне правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП.

Крім того апелянт зазначає, що на неї не розповсюджуються вимоги ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції», а тому в неї з донькою (ОСОБА_4) відсутній реальний конфлікт інтересів.

Також ОСОБА_3. вказує, суд протирічить сам собі, оскільки вказує, що вона не повідомила керівництво про наявність у неї реального конфлікту інтересів, в свою чергу також вказує, що керівництву Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську раді було відомо, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції прокурор Бондар Є.А. також подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу 3 400 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги прокурор вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою в частині визнання вказаного правопорушення малозначним та звільнення правопорушниці від відповідальності.

При цьому прокурор зазначає, що склад правопорушення за ст. 172-7 КУпАП є формальним і не має наслідків, тому посилання суду як на одну з підстав визнання правопорушення малозначним та той факт, що відсутня істотна шкода спричинена державі, є безпідставним.

Прокурор вважає, що судом не було враховано принципу індивідуалізації при звільнені від відповідальності ОСОБА_3, оскільки в подальшому може негативно впливати на інших суб'єктів правопорушення. Крім того прокурор вважає, що корупційні правопорушення не можуть бути малозначними, оскільки вчинення даних правопорушень підривають авторитет держави. Звертає увагу, що ОСОБА_3 в судовому засіданні вину не визнала.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала подану нею апеляційну скаргу, підтвердила викладенні в ній доводи, та просила апеляційну скаргу задовольнити. При цьому також просила залишити без змін постанову суду у разі незадоволення її апеляційної скарги.

В свою чергу прокурор Бондар Є.А. просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу 3 400 грн.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, при цьому апеляційна скарга прокурора Бондар А.Є. підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до примітки ст. 172-7 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 обіймає посаду директора Комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Дніпропетровської міської ради, що підтверджується копією контракту та копіями додаткових угод до нього (а.с. 52-59).

Відповідності до ч.2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно підпункту «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

З аналізу викладеного слідує, що ОСОБА_3 є суб'єктом корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язанних з корупцією, оскільки є посадовою особою юридичної особи публічного права Комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Дніпропетровської міської ради.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що вона не є суб'єктом адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП є безпідставними. Крім того дані доводи були спростовані судом першої інстанції під час розгляду справи.

Отже висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3, яка будучи директором Комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Дніпропетровської міської ради та будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, а саме посадовою особою юридичної особи публічного права, яка одержує заробітну плату за рахунок державного бюджету і відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи наявність у неї реального конфлікту інтересів який виразився у суперечності службових повноважень її приватному інтересу обумовленому родинними стосунками з донькою, при видачі наказів, на підставі яких рідній дочці ОСОБА_4 нараховувались, та виплачувались премія і матеріальна допомога, не повідомила про це свого безпосереднього керівника, а саме начальника управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради (лист Дніпропетровської міської ради № 7/11-972 від 20.07.2016 року та лист КПНЗ «Центр дитячої та юнацької творчості» ДМР № 93 від 04.07.2016 року), відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються в судовому засіданні та викладеними у постанові доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності.

Викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано зробив висновок, про те, що ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

При цьому посилання ОСОБА_3 на ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції» є необґрунтованими, оскільки не регулює відносини щодо конфлікту інтересів, а лише регулює обмеження спільної роботи близьких осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та накладення на неї адміністративного стягнення, суддею було враховано причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушенню також, що дії правопорушниці не спричинили істотної шкоди суспільним та державним інтересам, врахували майновий стан вказаної особи, було враховано обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, а тому прийшов до висновку, що дане правопорушення є малозначним і застосовуючи ст. 22 КУпАП звільнив ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Під малозначністю вчинення адміністративного правопорушення слід розуміти такі дії, які в результаті їх вчинення, не спричинили значної шкоди охоронюваним законом інтересам.

Проте суд першої інстанції не врахував те, що за своєю правовою конструкцією склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП є формальним і не передбачає настання жодних суспільно-небезпечних наслідків.

А тому, посилання суду першої інстанції на те, що дії правопорушниці не спричинили істотної шкоди суспільним та державним інтересам, не є критерієм, за яким можливо оцінити малозначність діяння, оскільки, відповідно до принципу індивідуалізації, дії, вчинені ОСОБА_3 в подальшому можуть слугувати негативним прикладом для інших суб'єктів адміністративних правопорушень за корупційні діяння, а тому апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про необґрунтованість звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за малозначністю.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Тому, за вказаних обставин постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року, якою ОСОБА_3 звільнена від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 КУпАП у зв'язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням підлягає скасуванню, з постановленням по справі нової постанови, якою ОСОБА_3 необхідно визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення з урахуванням обставин, що пом'якшують відповідальність - є вдовою, працює директором Комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» Дніпропетровської міської ради з 1994 року, характеризується виключно з позитивної сторони, дані про те, що раніше притягалася до відповідальності, відсутні. З урахуванням вказаних обставин ОСОБА_3 слід визначити стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому вказаною статтею, а саме 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Вказане стягнення буде достатнім для її виправлення, апеляційна скарга прокурора щодо визначення правопорушниці іншої суми штрафу, не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи та пояснень наданих прокурором вбачається, що дане правопорушення було виявлено на 07.10.2016 року, оскільки саме в цей період часу відповідні матеріали були отримані старшим оперуповноваженим в ОВС Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковником поліції Кравченком О.Г. для складання протоколу, тому ОСОБА_3 притягується до адміністративної відповідальності в межах строків передбачених ст.38 КУпАП.

У відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_3 також слід стягнути судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Бондар Євгена Анатолійовича - задовольнити частково.

Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року, якою ОСОБА_3 звільнили від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 КУпАП у зв'язку із малозначністю правопорушення та обмежившись усним зауваженням - скасувати.

Винести нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 275 грн.60 коп. в дохід держави.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області О.П. Піскун