Постанова № 63575646, 20.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/841/16 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.41 КУпАП Головуючий у другій інстанції: ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2016 року суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, за участю: ОСОБА_3 та її захисника-адвоката ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року в справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючої директором ПСП «Агроформа «Комван», мешкає за адресою: Дніпропетровська область, Томаківського району, с. Чумаки, вул. Червоногвардійська, буд. 34, -

визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510 (пятсот десять) гривень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року ОСОБА_3 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510 (пятсот десять) гривень.

Судом першої інстанції було встановлено, 17.10.2016 року проведеною позаплановою перевіркою дотримання вимог законодавства про працю за місцем знаходження ПСП "Агрофірма "Коман" за Нечипоренко Н.М., яка є посадовою особою і відповідальною за додержання трудового законодавства виявлено порушення ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно рішення зборів засновників ПСП "Агрофірма "Коман" від 17.11.2015 року працівника звільнено на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а розрахунок з ним було проведено 10.02.2016 року.

Також, виявлено порушення вимог ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, а саме: звільненому працівнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не проводився. Станом на 17.10.2016 року дане порушення не усунуто.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вважає, що постанова суду є незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права, а викладенні в ній висновки не відповідають обставинам справи.

При цьому апелянт вказує, що судового розгляду справи не було проведено, вона зявилася до суду в зазначену дату до суду, про те його не провели.

На думку апелянта, ОСОБА_5 повинен був сам собі виплатити всю заробітну плату. В свою чергу вона була позбавлена можливості виплатити заробітну плату ОСОБА_5, оскільки в неї не було табелю робочого часу відпрацьованого ОСОБА_5, оскільки останній його не передав, не було трудової книжки останнього.

Крім того апелянт вказує, що ОСОБА_5 в день його звільнення, а саме 17.11.2016 року не працював, та не був присутній на робочому місці. Вимоги про виплату заробітної плати від ОСОБА_5 не надходила в подальшому.

Апелянт зазначає, що як тільки вона дізналася про уточненні вимоги позовної заяви по цивільній справі ОСОБА_5 де він висунув вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та оформлення трудової книжки, вона викликала ОСОБА_5 і коли той зявився йому було виплачена заробітна плата. До того апелянт зазначає, що судовий спір на даний момент триває по сумі заборгованості.

Апелянт також звертає увагу, що на даний час триває судовий розгляд за позовом ПСП «Агрофірма Коман» до ОСОБА_5 та наявні кримінальні справи щодо протиправних дій ОСОБА_5 до ПСП «Агрофірма Коман».

Апелянт також звертає увагу, що ухвалою 02.09.2016 року ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області було накладено арешт на рахунки ПСП «Агрофірма Коман», тому підприємство в тому числі і з цих підстав також було позбавлено можливості виплатити заробітну плату ОСОБА_5 вдень його звільнення.

В звязку з чим апелянт вважає, що вона не порушувала вимоги ст. ст.116 та 117 КЗпП України, які їй інкримінуються протоколом про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її адвокат ОСОБА_4 підтримали подану апеляційну скаргу, підтвердили викладенні в ній доводи, та просили апеляційну скаргу задовольнити.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобовязаний повно, всебічно та обєктивно зясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку.

Дані вимоги закону судом першої інстанції не було виконано.

Так з протоколу про адміністративне правопорушення № 46/4.3-7 від 17.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_3 інкримінується триваюче правопорушення та під час проведення планової перевірки ПСП «Агрофірма «Коман»: 53510, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Чумаки, вул. Червоногвардійська, 56Б, 17.10.2016 року було встановлено порушення ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України від 10.12.1972 із змінами та доповненнями, а саме виплату всіх сум, що належить працівнику від підприємства при звільненні проводиться в день звільнення, на підставі рішення зборів засновників ПСП «Агрофірма «Коман» від 17 листопада 2015 року за п.1 ст. 36 КЗпП України його звільнено з 17.11.2015 року, розрахунок проведено 10.02.2016 року.

Також порушено вимоги ч.1 ст. 117 КЗпП України від 10.12.1972 р. із змінами та доповненнями, а саме: звільненому працівнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не проводився. Станом на 17.10.2016 року дане порушення не усунуто.

Так відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Під час перегляду справи ОСОБА_3 пояснила що на її думку заробітну плату ОСОБА_5 повинен був виплати сам шляхом винесення відповідного наказу. 17.11. 2016 року ОСОБА_5 не працював приблизно о 19:00 годині було здійснено збори засновників підприємства вже після закінчення робочого дня. На засіданні було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_5, однак останній відповідного наказу не видав. Офіційно вона прийняла обовязки директора підприємства 01.02.2016 року. Вимог від ОСОБА_5 про виплату йому заробітної плати не було. Вже із уточненої позовної заяви ОСОБА_5 вона дізналася про те, що останній висунув вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та оформлення трудової книжки, після чого була виплачена заробітна плата ОСОБА_5 Крім того пояснила, що на даний спір не вирішено в суді та процедура оскарження триває до цього часу.

Також під час перегляду справи було допитано інспектора Іванову Н.О., яка проводила перевірку на ПСП «Агрофірма «Коман» 17.10.2016 року та в подальшому склала протокол на ОСОБА_3 Так інспектор пояснила, що перевірку проводила за заявою ОСОБА_5 щодо невиплати заробітної плати. Під час перевірки їй було надано Рішення зборів засновників ПСП «Агрофірма «Коман», з рішення нею було встановлено, що за заявою ОСОБА_5 його було звільнено на підставі ст. 36 КЗпП України. Відповідного Наказу про звільнення вказаної особи не було. Тому вона вирішила, що ОСОБА_5 був звільнений на підставі Рішення зборів. При цьому інспектор пояснила, що ОСОБА_5 під час звільнення повинен був сам видати Наказ про його звільнення та про виплату йому заробітної плати, оскільки заборгованість виплати заробітної плати була за серпень листопад місяці включно 2015 року, коли директором був він. Також пояснила, що їй не було відомо про процедуру оскарження виплати заробітної плати ОСОБА_5, тому нею і було зазначено про порушення ОСОБА_3 і ст.117 КЗпП.

Свідок ОСОБА_6, який був допитаний під час перегляду справи пояснив, що працював трактористом на ПСП «Агрофірма «Коман» та пояснив, що ОСОБА_5 як директор не виплачував йому та іншим працівникам підприємства заробітну плату на протязі трьох місяців. ОСОБА_5 їм повідомив, щоб вони зявилися 17.11.2015 року на підприємство та він їм виплатить заробітну плату. Зявившись на вказану дату з 08:00 години по 17:00 годину він та інші працівники чекали на ОСОБА_5, щоб останній виплатив їм заробітну плату, але останній у вказаний час не зявився. Приблизно о 19:00 годині того ж дня його було запрошено в якості свідка на збори засновників підприємства, але питання, щодо виплати заробітної плати ні працівникам підприємства, ні ОСОБА_5 не вирішувалося.

Отже переглядаючи матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 не порушила вимоги ч.1 ст.41 КУпАП, оскільки ОСОБА_5 до дня його звільнення, а саме до 17.11. 2016 року, як директор ПСП «Агрофірма «Коман», повинен був сам виплати заробітну плату за період серпня листопада 2015 року, шляхом винесення відповідного Наказу, однак цього не зробив. Крім того Наказу будучи директором підприємства на той час, про своє звільнення ОСОБА_5 також не виносив, та в подальшому вимоги про виплату заробітної плати до ПСП «Агрофірма «Коман» не ставив.

З матеріалу справи також вбачається, що офіційно ОСОБА_3 була призначена на посаду директора ПСП «Агрофірма «Коман» 01.02.2016 року, та як тільки дізналася про зміненні вимоги ОСОБА_5 у позовній заяві щодо виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та оформлення трудової книжки, вона виплатила заробітну плату за серпень листопад місяці включно 2015 року, що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером та відповідною відомістю (а.с.13,14). Тобто порушення ст. 116 КЗпП України зі сторони ОСОБА_3М відсутнє.

Крім того на даний час у Марганецькому міському суді Дніпропетровської області триває спір за позовною заявою ОСОБА_5 до ПСП «Агрофірма «Коман» щодо виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та оформлення трудової книжки, що ставить під сумнів порушення ст. 117 КЗпП України, яке інкримінується ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення № 46/4.3-7 від 17.10.2016 року складений відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки суть адміністративного правопорушення викладена не в повному обсязі, не було зазначено особу потерпілого, з протоколу не вбачається чії ж права були порушені. В свою чергу відомості щодо потерпілої особи мають велике значення, оскільки у фабулі правопорушення йдеться мова про не виплату та затримку у виплаті заробітної плати. На вказане порушення суд першої інстанції не звернув уваги.

Таким чином в звязку з вище зазначеним суд апеляційної інстанції дійшов беззаперечного висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510 (пятсот десять) гривень скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП, відносно ОСОБА_3, - закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_2