Ухвала суду № 63575616, 22.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1864/16 Справа № 199/3966/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кленцарь В.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кленцарь В.Б.

суддів Мудрецького Р.В.

ОСОБА_2

секретаря Шемета Ю.С.

за участю:

прокурора Грами О.А.

представника потерпілого ОСОБА_3

захисника-адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2016 року, яким:

ОСОБА_5, який народився 27 травня 1987 року у м. Свердловськ Луганської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, працює за договором доручення в ФОП «ОСОБА_6В.» на посаді пішого курєра, на утриманні непрацездатних та неповнолітніх осіб не має, раніше не судимий,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та засуджено до позбавлення волі строком 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання та встановлено йому іспитовий строк 2 роки. На підставі п.п.2,3,3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Цим же вироком вирішені цивільний позов та доля речових доказів по кримінальному провадженню, а також стягнуто судові витрати.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_5 27 вересня 2015 року о 01 годині 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем, рухаючись по Донецькому шосе зі сторони вул. Богомаза в бік вул. Терещінківської в м.Дніпро, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, скоїв наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішохода Полях, після чого втік з місця пригоди. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу Полях були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції захисник-адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2016 року в частині позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Також змінити вирок в частині цивільного позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5 на користь Полях в розмірі 100000 гривень, зменшити розмір моральної шкоди до 50000 гривен.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_5 працює на фірмі кур`єром і його автомобіль, яким він керує йому необхідний для праці, що являється для нього основним видом заробітку для існування, а покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки, позбавляє його підзахисного заробітку. На думку апелянта при вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого, судом першої інстанції не було дано оцінки діям потерпілого, який знаходився в стані алкогольного спяніння та грубо порушив Правила дорожнього руху України, що явилося однією з причин скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, захисник вказує, що в матеріалах кримінального провадження знаходиться Поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та згідно з Полісом ліміт відповідальності складає за шкоду заподіяну життю та здоров`ю 100000 гривень у звязку з чим, на думку апелянта, обвинувачений та страхова компанія повинні нести солідарну цивільно-правову відповідальність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку засудженого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити, позицію прокурора Грамми О.А., яка вважала вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим, та просила апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про винність обвинуваченого в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджуються зібраними органами досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Як вбачається з апеляційної скарги, захисник ОСОБА_4 висновок суду про доведеність винуватості його підзахисного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій останнього за ч.2 ст.286 КК України не оспорює.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про необхідність призначення покарання без призначення додаткового покарання, завищення стягнутої суми моральної шкоди, а також порушення вимог процесуального закону при вирішенні цивільного позову.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, при вирішенні питання про необхідність призначення додаткового покарання ОСОБА_5, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що впливають на покарання. Також суд першої інстанції врахував поведінку обвинуваченого безпосередньо після вчинення ним злочину, а саме те, що ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину, раніше притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що полягали у перевищенні швидкості, та знову порушив ПДР перевищивши швидкість. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що спеціальне право керувати транспортними засобами, не є основним джерелом доходу ОСОБА_5, а в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 підтвердив, що працює курєром, а доставку здійснює пішим ходом без використання автомобільного транспорту.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції, з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України, призначено ОСОБА_5 додаткове покарання, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також не підлягає задоволенню апеляційна скарга захисника і в частині зменшення розміру суми моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, при призначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. Така шкода, виходячи із п.2 та п.3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, яка спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила, при наявності її вини.

Положення вищезазначених норм не містить обмежень прав цивільного позивача щодо предявлення позовних вимог про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка таку шкоду заподіяла, навіть при умові, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована. У звязку з чим, доводи апеляційної скарги захисника щодо обовязкової солідарної цивільно-правової відповідальності за спричинену шкоду обвинуваченого та страхової компанії, колегія суддів вважає необґрунтованими.

На думку колегії суддів, при визначенні розміру моральної шкоди, яка була спричинена потерпілому діями обвинуваченого, суд першої інстанції, з дотриманням вищезазначених норм діючого законодавства, оцінивши всі обставини кримінального правопорушення та поведінку обвинуваченого після скоєного, а також приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_5 та його захисником в судовому засіданні суду першої інстанції визнані повністю, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що сума моральної шкоди, яку необхідно стягнути з обвинуваченого, враховуючи вимоги розумності та справедливості - 100000 гривень та підстав для її зменшення колегія суддів не вбачає.

При перевірці матеріалів кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2016 року відносно ОСОБА_5, засудженого за ч.2 ст.286 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді