Ухвала суду № 63574451, 22.12.2016, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1782/16-ц

У х в а л а

"22" грудня 2016 р. Суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Янжула С.А.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А :

21 грудня 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Зазначає, що є власником на праві особистої приватної власності, квартири АДРЕСА_1. Просить суд винести рішення, яким визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням.

Позовна заява подана без додержання вимог статті 119 ЦПК України, з наступних підстав.

Позивачка є власником спірного житлового приміщення.

Згідно ст.328 ЦК України право власності відбувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У відповідність ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із зазначеної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено винятково на підставі рішення суду: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон №1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Тобто, позивачці слід пред'явити позов, як власнику житлового приміщення, не про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а про усунення перешкод у праві користування та розпорядження власністю, шляхом позбавлення особи права користування житловим приміщенням.

У відповідність ч. 1 ст. 121 ЦПК України суд, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для виправлення недоліків,який не може перевищувати 5 днів з моменту отримання позивачем копії ухвали суду.

Керуючись ч. 1 ст.121 ЦПК України, - суддя

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків - 5 днів з моменту отримання нею копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суддя: С.А.Янжула