Постанова № 63572981, 06.12.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

06.12.2016

П О С Т А Н О В А Справа № 200/14430/16-а

Ім'ям України Провадження № 2а/556/16

06 грудня 2016 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.,

при секретарі - Козловій Ю.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Молчанової А.В., представника відповідачів Полівчука Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, у серпні 2016 року, звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів - Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області та Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області, прохаючи суд зобов'язати відповідачів відшкодувати йому витрати на зубопротезування у розмірі 6162 гривні 28 копійок (а.с. 1-3). Ухвалою суду від 20 жовтня 2016 року до участі у розгляді справи залучено, як відповідача, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (а.с. 47-48).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він є ветераном органів внутрішніх справ України. Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», він, як ветеран органів внутрішніх справ має право на пільги у вигляді першочергового безоплатного зубопротезування (за винятком протезуванням з дорогоцінних металів), а також, на безоплатне забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами. Користуючись цими пільгами, діючи у відповідності до вимог вказаного закону, він звернувся за медичною допомогою у вигляді протезування зубів до поліклініки державної лікарні ГУ МВС України в Дніпропетровській області, де він обслуговувався на протязі багатьох років, коли працював в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Дніпропетровській області. 20 лютого 2015 року він пройшов відповідний курс лікування. Враховуючи те, що не було в наявності усіх зубопротезувальних матеріалів, він оплатив у касу поліклініки вартість тих матеріалів, які застосовувались при наданні йому медичної допомоги, у сумі 6162 гривні 28 копійок. Виходячи з того, що він не отримав у повному обсязі безоплатної медичної допомоги у відповідності до наведених норм вказаного закону, спираючись на п. 2 ч. 11 пункту 4 Положення «Про Державну казначейську службу України», прохає відшкодувати йому суму сплачених медичних послуг за рахунок держави та стягнути витрачені кошти з відповідачів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та прохав їх задовольнити. Додатково пояснив, що зубопротезування робив на підставі вимоги лікаря-стоматолога, який повідомив, що стан його зубного апарату потребує негайного лікування. Враховуючи те, що необхідних для зубопротезування матеріалів не було, лікар запропонував йому оплатити вартість тих матеріалів, які знаходились у поліклініці державної лікарні ГУ МВС України в Дніпропетровській області, але не могли бути використані на безкоштовне протезування, пояснивши, що потім витрачені ним кошти він зможе відшкодувати за рахунок ГУ НП України у Дніпропетровській області. Через те, що раніше він за такою схемою неодноразово отримував від ГУ МВС України в Дніпропетровській області кошти, як відшкодування понесених ним витрат на санаторно-курортне лікування, а ще раніше на відрядження, він погодився з пропозицією лікаря.

Представник відповідача Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області у судовому засіданні заперечувала проти стягнення коштів саме з ГУ Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на норму ст. 43 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що обслуговування бюджетних коштів передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; здійснення інших операцій з бюджетними котами. Відповідно до вимог п. 3 Положення «Про державну казначейську службу України», основними завданнями казначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах. Згідно з вимогами п. 3 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Пунктом 32 вказаного Порядку передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється органом Казначейства на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначила, що ГУ ДКСУ у Дніпрпетровській області здійснює стягнення коштів з боржника тільки у разі прийняття рішення на їх користь. Наголошувала на тому, що орган казначейства є неналежним відповідачем у даній справі, і тому не приймав незаконних рішень щодо заяви ОСОБА_1, а надав аргументовану відповідь щодо його подальших дій згідно чинного законодавства України.

Представник відповідачів Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. Позивач ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України в грудні 1995 року, а отже службу у Національній поліції України не проходив, Присягу поліцейського не приймав та спеціальне звання поліції йому присвоєно не було, оскільки ГУ НП України у Дніпропетровській області було утворено тільки 07 листопада 2015 року, як юридична особа публічного права, та не є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, а тому не може бути відповідачем у справі. Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством. Відповідно до ст. ст. 1, 24 Закону України «Про міліцію», міліція є державним органом виконавчої влади і її фінансування та матеріально-технічне забезпечення здійснюється за рахунок коштів республіканського і місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян. Стаття 51 Бюджетного кодексу України передбачає, що кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах асигнувань, встановлених кошторисами. Крім того, Законами України «Про міліцію», «Про Національну поліцію» не передбачено відшкодування витрат по зубопротезуванню ветеранам органів внутрішніх справ. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З'ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх наданими сторонами письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 28 років та 21 грудня 1995 року звільнився на пенсію за вислугою років і віком з посади старшого слідчого з особливих справ у званні підполковника міліції (а.с. 4-5). 24 грудня 2014 року він звернувся до поліклініки державної лікарні ГУ МВС України в Дніпропетровській області з метою протезування зубів, де він обслуговувався під час проходження служби. 20 лютого 2015 року він пройшов відповідний курс лікування, та йому було здійснено протезування зубів, за що він сплатив у касу поліклініки 6162 гривні 28 копійок (а.с. 6). 15 березня 2016 року він звернувся до начальника ГУ Державного Казначейства у Дніпропетровській області з заявою про виплату йому грошових коштів, які витрачено ним на протезування зубів, у сумі 6162 гривні 28 копійок (а.с. 7-8). Листом від 20 березня 2016 року йому було відмовлено в задоволенні його вимоги та роз'яснено необхідність звернення з відповідною заявою до ГУ МВС України в Дніпропетровській області (а.с. 9-10). При зверненні до ГУ МВС України в Дніпропетровській області з тією ж вимогою йому також було відмовлено в її задоволенні на підставі того, що кошторисом управління не передбачені кошти на відшкодування витрат вартості зубопротезування ветеранам органів внутрішніх справ (а.с. 12).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам органів внутрішніх справ надаються, зокрема, такі пільги, як першочергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезуванням з дорогоцінних металів), безоплатне забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами. Нормою ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачено, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством. Згідно з вимогами ст. 43 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Позивач є ветераном органів внутрішніх справ України. На протязі служби лікувався у державній лікарні ГУ МВС України в Дніпропетровській області, де продовжує лікуватися і понині, як колишній працівник та ветеран служби. Згідно з вимогами ст.ст. 6, 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на безкоштовне, за рахунок бюджетних коштів, зубопротезування. Діючи у відповідності до норм чинного законодавства України та реалізуючи своє право, на вимогу лікаря, здійснив зубопротезування у лікарні, яка обслуговує працівників і ветеранів МВС України в Дніпропетровській області. При цьому, у зв'язку із терміновістю лікування у вигляді зубопротезування та відсутністю необхідних для лікування матеріалів, частину їх придбав за власні кошти. На звернення до суб'єктів владних повноважень: Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області, ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування витрачених на пільгове лікування коштів, отримав відмову, яка обґрунтована відсутністю кошторису на здійснення такого роду видатків. Таким чином, право позивача на безкоштовне, як ветерана служби, лікування, порушено і підлягає судовому захисту.

Не зважаючи на відсутність у кошторисі ГУ НП України у Дніпропетровській області видатків на відшкодування витрат із зубопротезування ветеранам органів внутрішніх справ, відсутність у ГУ МВС України в Дніпропетровській області коштів на зазначене відшкодування вказаних витрат, керуючись нормою ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя та здоров'я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії, визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність і головним обов'язком якої є забезпечення прав і свобод людини, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги до суб'єкта владних повноважень - ГУ Національної поліції України у Дніпропетровській області, з наступних підстав. Ця юридична особа є структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади - МВС України, фінансується із державного бюджету, тобто Державою, яка відповідає перед людиною - ОСОБА_1, за свою діяльність і забезпечує дотримання його прав і свобод, як ветерана органів внутрішніх справ у спосіб, визначений ст.ст. 6, 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції деяких інших осіб та їх соціальний захист». Суд вважає, що внаслідок надання різноманітних послуг фізичним та юридичним особам на оплатній основі, ГУ НП України у Дніпропетровській області має грошові кошти, які може витратити на відшкодування витрат із зубопротезування позивачеві.

В частині задоволення позовних вимог до інших суб'єктів владних повноважень: Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області та ГУ МВС України в Дніпропетровській області, слід відмовити. До ГУ Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області з тих підстав, що до його повноважень входить перерахування коштів на рахунки тільки тих осіб, які фінансуються з державного бюджету, зокрема, ГУ НП України в Дніпропетровській області, а позивач не є ні отримувачем, ні розпорядником бюджетних коштів.

До ГУ МВС України в Дніпропетровській області з тих підстав, що цю юридичну особу вже ліквідовано, а тому вона не може мати тих грошових коштів, які необхідно використати на відшкодування понесених позивачем витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-11, 71, 86, 160-163, 186 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6162 гривні 28 копійок, витрачені ним на лікування.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Державної Казначейської служби у Дніпропетровській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок Держави.

Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів зо дня її проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні у судовому засіданні - протягом десяти днів зо дня отримання ними її копії.

Постанова набирає законної сили протягом десяти днів зо дня її проголошення, або протягом десяти днів зо дня отримання її копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржена у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко