Ухвала суду № 63572499, 07.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 667/415/16-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Котьо І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Димерлія О.О., Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови у виплаті частини одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, про зобов'язання виплатити одну четверту частину одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2016 року, в якій просить суд скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 16 лютого 2016 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, Комсомольський районний суд м. Херсона задовольнив в повному обсязі адміністративний позов ОСОБА_1:

- визнав протиправним рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу частини одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3;

- зобов'язав відповідача виплатити позивачу одну четверту частину одноразової грошової допомоги 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 - день загибелі військовослужбовця ОСОБА_3.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, зокрема ст. ст. 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач по справі не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, виплата якої гарантована державою тільки членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця.

При цьому, з посиланням на приписи п. 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р., та ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України, апелянт зазначає, що для виплати допомоги дружині (чоловікові) додається копія свідоцтва про смерть, в той час як позивач не перебувала у зареєстрованому шлюбі з загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3, а проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Порушенням норм процесуального права, апелянт вважає те, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку скороченого провадження, оскільки спір, який виник між сторонами у справі, стосується прав та обов'язків третіх осіб, про що зазначено в письмових запереченнях на позов, зокрема:

- ОСОБА_2, яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4, які проживають у АДРЕСА_2

- ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які проживають в АДРЕСА_1

Також апелянт вважає порушенням норм процесуального права те, що оскаржена постанова не містить посилань на досліджені судом першої інстанції докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову.

ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року до участі у справі у якості третьої особи залучена ОСОБА_2, яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4

ОСОБА_2 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких підтримує доводи апелянта - Міністерства оборони України, та вважає оскаржену постанову такою, що має бути скасована, з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову. При цьому ОСОБА_2 зазначає, що судовим рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15.06.2015 р. по справі № 667/2207/15-ц ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні за нею права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції послався на приписи пунктів 5, 13, 20 Постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст. 3, ч. 2 ст. 36 СК України, абз. 4 п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору є

- правомірність рішення відповідача про відмову відповідача у виплаті ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3;

- зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 одну четверту частину одноразової грошової допомоги 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 - день загибелі військовослужбовця ОСОБА_3.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлена виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (ст. 16).

Виплата зазначеної одноразової грошової допомоги особам, які мають право на отримання цієї допомоги, гарантована державою, про що зазначено в ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, окрім іншого, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначені особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у випадках зазначених у підпунктах 1-3 частини 2 ст. 16 цього Закону.

Так статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (ч. 1 ст. 16). Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Статтею 21 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Статтею 36 Сімейного кодексу України закріплено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 7-11), рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15.06.2015 р. по справі № 667/2207/15-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.07.2015 р., встановлений факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час АТО.

Таким чином, факт проживання однією сім'єю встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач - ОСОБА_1 є членом сім'ї ОСОБА_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час АТО.

Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, визначені відповідно до СК України, тобто особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому апеляційний суд зазначає, що до кола цих осіб також входить подружжя (чоловік та жінка які перебувають у зареєстрованому шлюбі)

Поняття «член сім'ї» є ширшим та не є тотожнім поняттю «подружжя», який є значно вужчим, оскільки за змістом полягає в тому, що подружжя - чоловік та жінка, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, також є сім'єю.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в основу яких покладений факт відсутності зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час АТО.

Враховуючи встановлені при апеляційному перегляді фактичні обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд зазначає, що оскаржена постанова не відповідає п. 6 ч. 6 ст. 183-2 КАС України, лише в частині відсутності посилань суду першої інстанції на досліджені судом докази.

Проте зазначене порушення норм процесуального права, апеляційний суд вважає формальним, за наявності якого правильне по суті судове рішення не може бути скасоване.

Також апеляційний суд вважає помилковим посилання третьої особи по справі на факт відмови рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15.06.2015 р. по справі № 667/2207/15-ц у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнанні за нею права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3, оскільки у справі № 667/2207/15-ц в порядку цивільного судочинства, встановлювався факт, який має юридичне значення, а спір про право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-72, ч. 10 ст. 183-2, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, ч. 6 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Димерлій

суддя М.П.Коваль